Постанова № 73172309, 27.03.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №310/3362/17 Головуючий у 1 інстанції Вірченко О.М.

Провадження № 22-ц/778/658/18 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

Воробйової І.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В позові зазначав, що під час проходження військової служби виконував службові обов'язки в зоні ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Карткою обліку встановлено, що у період з 26 січня 1987 року по 15 червня 1987 року отримав опромінення. Згідно довідки МСЕК від 26 лютого 2004 року позивачу безстроково встановлено другу групу інвалідності зі стійкою втратою працездатності в розмірі 75 %. Після проходження військової служби та виконання дій по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_3 отримав чисельні захворювання, які його турбують по сьогоднішній день, стан здоров'я позивача, незважаючи на лікування, погіршується. Внаслідок захворювань, отриманих в зв'язку з виконанням військової служби, позивач змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, його постійно турбують болі в області серця, головні болі, запаморочення, слабкість в кінцівках, підвищення артеріального тиску. ОСОБА_3 за станом здоров'я не має можливості працювати, в зв'язку з чим не може на належному рівні забезпечувати свою сім'ю. Все це викликає у позивача психологічний дискомфорт, він відчуває постійні душевні страждання, перебуває в пригніченому стані, порушено його душевну рівновагу, що позначається на його відносинах з оточуючими. Враховуючи зазначене, вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 320 000 грн. Ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на відповідача як на уповноважений орган державного управління. Просив стягнути з Міністерства оборони України у відшкодування моральної шкоди 320 000 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого отримав захворювання під час виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Ушкодження його здоров'я виникло внаслідок дії джерела підвищеної небезпек, а тому має застосовуватися ст.. 1167 ЦК України, де передбачено відшкодування моральної шкоди незалежно від вини органу державної влади.

Відзив на апеляційну скаргу учасники процесу не подали.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

За змістом ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Колегія судді погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_4 з 10 листопада 1970 року по 13 жовтня 1972 року проходив військову службу у Збройних силах СРСР у військових частинах 06737, 21233, звільнений у запас (копія військового квитка НОМЕР_1.

У відповідності з довідкою від 15 червня 1987 року № 157/41 ОСОБА_3 був призваний на учбові збори Комунарським МВК м. Комунарська, виконував обов'язки у військовій частині 51559 в період з 26 січня 1987 року по 15 червня 1987 року.

Згідно з довідкою МСЕК від 26 лютого 2004 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності зі стійкою втратою працездатності в розмірі 75 % в зв'язку з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи безстроково, що підтверджується посвідченнями інваліда серії НОМЕР_2 та особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії НОМЕР_3

Згідно із експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС від 13 січня 2004 року № 23015/26-1 ОСОБА_3 має захворювання «ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія ФК ІІІ (три), атеросклеротичний кардіосклероз Н2 (два)А», яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачем заявлені вимоги на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Апеляційним судом встановлено, що правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України та продовжують існувати після набрання ним чинності.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при вирішенні позову про відшкодування моральної шкоди, необхідно з'ясовувати, коли виникли правовідносини сторін, коли заподіяна моральна шкода.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому, правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями заподіювача шкоди. Сам факт отримання ушкодження здоров'я при виконанні службових обов'язків та отримання інвалідності не є доказом протиправних дій, бездіяльності або рішень Міністерства оборони України, та не є підставою для відповідальності за ч. 2 ст. 1167 ЦК України.

Також, оскільки позивач пов'язує шкоду з військовою службою до набрання чинності Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (який набув чинності після 20 грудня 1991 року), коли діючим законодавством взагалі не передбачалось врегулювання правовідносин з відшкодування моральної шкоди, оскільки норму ст. 440-1 у діючий на той час цивільний кодекс внесено тільки Законом України від 06.05.1993р., тому слід прийти до висновку, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають, оскільки шкода заподіяна позивачеві ще до 1991 року.

Проаналізувавши норми діючого законодавства України та обставини, встановлені в ході судового розгляду, суд першої інстанції правильно вважав, що порядок відшкодування моральної шкоди, визначений ст.1167 ЦК України, передбачений для деліктної відповідальності та на спірні правовідносини не поширюється, оскільки законом чітко врегульовано правовий та соціальний захист військовослужбовців у разі встановлення інвалідності, а питання відшкодування шкоди, заподіяної особам внаслідок участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, регулюються Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, обов'язок надання яких покладається на сторони по справі.

В даному ж випадку суд першої інстанції правильно вважав, що позивач отримав ушкодження свого здоров'я через участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуваючи на службі у лавах Радянської Армії, яка підпорядковувалась Міністерству оброни Радянського Союзу, в той час як з 24 серпня 1991р. на підставі постанови Верховної Ради України "Про військові формування в Україні" утворено Міністерство оборони України та відбулось створення нових Збройних Сил України, якою не передбачено відповідальності Міністерства оборони України за спричинену шкоду під час проходження військової служби у Радянській Армії.

Не встановлено такої відповідальності і в Законі України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991р.

Таким чином, Міністерство оборони України не може бути визнане особою, яка має нести відповідальність за спричинення моральної шкоди позивачу у даному випадку.

При вищевикладених обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача у цій справі задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, яким вірно встановлені правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дано їм належну правову оцінку, а також досліджено надані сторонами докази і відповідно їх оцінено, та на підґрунті цього і ретельного аналізу законодавства правильно вирішено справу. За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: