Постанова № 73172034, 03.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 336/1256/17

Провадження №22-ц/778/68/18

Апеляційний суд Запорізької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Евальд Д.Д.

учасники справи:

відповідач - Міністерство оборони України,

представник відповідача - Зінченко Сергій Олександрович

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2017 року в складі судді Марко Я.Р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що він проходив військову службу в місті Мостар республіки Боснії та Герцеговини (колишня Югославія) у 1993 році.

Позивач, при виконанні службового обов'язку в Югославії у 1993 році, внаслідок розривної дії снаряду, отримав контузію головного мозку, осколкові поранення голови, правої руки та правої ноги, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2020 від 09.08.2016 року, виданим Київським міським клінічним бюро СМЕ, згідно якого рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені в період проходження служби під час виконання бойових дій в 1993 році. Витягом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 3503 від 12.08.2016 року встановлено, що «стійкі залишкові явища перенесеної контузії ЗЧМТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст. прогресуючого, кризового перебігу, з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими (1-2 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо-гіпертензивні, вертебробазилярні), мнестичним зниженням, емоційно вольовою нестійкістю. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворогіпертензивним синдромом, вираженим вести було-атактичним синдромом, стійко вираженим цефалічним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією, вираженою з тяжким порушенням статико-кінетичної стійкості ІІІ ст., вести було-сенсорними і вегетативними реакціями ІІІ ст. ІХС. Атеросклеротичного і постінократного кардіосклерозу. Варикозного розширення вен лівої нижньої кінцівки. ХВН ІІ ст. з незначним порушенням кровообігу і функцій. Флебектомії. Ангіопатії сітківки обох очей, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами. Всі перелічені захворювання пов'язані з проходженням військової служби під час участі у бойових діях у складі миротворчих сил ООН.

Крім того, позивач зазначав про те, що після проходження військової служби де велися бойові дії, він отримав значні чисельні травми та захворювання, які турбують його і по сьогоднішній день. Перебування на стаціонарному лікуванні призводило до нетривалого позитивного покращення та в подальшому стан його здоров'я не покращується, а з кожним роком тільки погіршується. Внаслідок контузії головного мозку та множинних вогнепальних осколкових поранень отриманих під час проходження військової служби, він змушений тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки внаслідок розривної дії снаряду він отримав чисельні поранення та захворювання.

У зв'язку з зазначеними захворюваннями стан його здоров'я з кожним роком тільки погіршується, а з 2000 року загальний стан значно погіршився, почали турбувати головні болі, виникли панічні атаки, щоденно турбують здавлюючі загрудинні болі, які підсилюються при фізичному навантаженні, запаморочення, похитування при ході, значне погіршання пам'яті, зниження слуху, працездатності, дратівливість, порушення сну, загальна різка слабкість.

Позивач зазначав, що його постійно турбують болі в грудній клітці, внаслідок чого у 2015 році позивач переніс інфаркт міокарда; пройшов всі етапи лікування. Близько десяти років його турбує артеріальний тиск, який є нестабільним та завдає йому додаткових неприємностей. З 2005 року страждає на поширений остеохондроз хребта з незначним порушенням функцій. Варикозне розширення вен лівої нижньої кінцівки. Хронічна венна недостатність другого ступеню з незначним порушенням кровообігу та функцій. Також хворіє на ішемічну хворобу серця, атерослеротичний кардіосклероз без порушення загального кровообігу. Гіпертонічна хвороба першої стадії. Атеросклероз судин головного мозку першої стадії з незначно вираженим псевдоневротичним синдромом. Ангіопатія сітківки першого ступеню по гіпертонічному типу.

У зв'язку з отриманою травмою та вищевказаними захворюваннями, позивач зазначав, що порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізовувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання, не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушена його душевна рівновага, виражена в почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, відчуває себе втраченим для суспільства та родини людиною, оскільки не може допомагати своїй родині як матеріально, так і фізично, повноцінно виконувати свої обов'язки по господарству.

Позивач вважає, що у зв'язку з неможливістю відновити свій стан здоров'я, який пов'язаний з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода в розмірі 100 000 грн. Оцінюючи завдану йому моральну шкоду позивач враховує тривалість й глибину своїх душевних страждань, чисельність негативних наслідків для нього, а також значне фізичне та фактичне погіршення стану здоров'я.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважають, що відсутня вина відповідача у заподіянні шкоди позивачеві.

ОСОБА_2 подав заперечення на апеляційну скаргу та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги (а.с. 85-88).

Позивач та його представник до суду апеляційної інстанції не з'явились, повідомлені про місце та час розгляду справи, причини неявки не повідомили ( а.с.135,136).

Колегія суддів, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника Міністерства оборони України, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення закріплено в ч. 1 ст. 4 ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідно до виписки із наказу командира військової частини А 0490 № 62 від 29.09.1993 року, ОСОБА_2 відбув у відрядження до м. Сараєво (а.с. 128).

ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, 30.09.1993 року знаходився на території військової частини А-0450, яка входить у багатонаціональні сили СФОР по підтриманню мира у колишньої Югославії, м. Мостар, що підтверджується довідкою № 2134 від 30.09.1993 р., виданою військовою частиною А0450 Міністерства оборони України (а.с.128, зворот). 30.09.2013 р. ОСОБА_2 здійснював вильоти на бойові дії на територію Югославії для забезпечення ротації сил ООН (240 ОСБ) з території України (а.с. 130).

Під час проходження військової служби він отримав низку захворювань: стійкі залишкові явища перенесеної контузії ЗЧМТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст. прогресуючого, кризового перебігу, з вираженим церебростенічним синдромом двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими (1-2 рази на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (лікворо-гіпертензивні, вертебробазилярні), мнестичним зниженням, емоційно вольовою нестійкістю. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворогіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, стійко вираженим цефалічним синдромом, центральною вестибулярною дисфункцією, вираженою з тяжким порушенням статико-кінетичної стійкості ІІІ ст., вестибуло-сенсорними і вегетативними реакціями ІІІ ст. ІХС. Атеросклеротичного і постінократного кардіосклерозу. Варикозного розширення вен лівої нижньої кінцівки. ХВН ІІ ст. з незначним порушенням кровообігу і функцій. Флебектомії. Ангіопатія сітківки обох очей. У 2015 році перенесено інфаркт міокарда. Зазначені захворювання підтверджені медичними документами (а.с.10-23).

21.11.2016 року ОСОБА_2 була встановлена ІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується копією довідки МСЕК (а.с.9) та копією посвідчення інваліда війни 2 групи (а.с.8).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача. Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні страждання та у зв'язку з хворобою позбавлений нормального життя, втратив працездатність.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що набута позивачем друга група інвалідності є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому враховуючи тяжкість вимушених змін в житті ОСОБА_2, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.04.2018 року

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

Г.С. Подліянова