Постанова № 73169883, 03.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/445/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Матковська З.М.

секретар судового засідання Гелецький П.В.

за участю:

представник позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року (головуючий - суддя Гаврилко С.Є., м.Ужгород, постанову проголошено 13:40:12) у справі № 807/905/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Іршавська міська рада про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, в якому просила суд: визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,70 га для ведення особистого селянського господарства у контурі 1187 за межами населеного пункту на території Іршавської міської ради Іршавського району Закарпатської області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області видати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у контурі 1187 орієнтовною площею 0,70 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Іршавської міської ради Іршавського району Закарпатської області за межами населеного пункту.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності відмови їй у надані земельної ділянки з мотивів невідповідності генеральному плану, оскільки вважає, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами території м.Іршава, а відтак генеральний план міста не може визначати земельно-господарський устрій земельних ділянок, що знаходяться поза межами адміністративно-територіальної одиниці.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі, просить її задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились. Іршавська міська рада подала заяву про розгляд справи без участі її представника.

Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті,крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 квітня 2017 року позивач, ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,70 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту контур 1187 на території Іршавської міської ради. До заяви додано копії: паспорта; ідентифікаційного номера; графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду вказаного клопотання, відповідач листом від 11 травня 2017 №В-1863/0-3637/6-17 надав відповідь, у якій зазначив, що подана заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України, а саме невідповідністю місця розташування земельної ділянки затвердженому генеральному плану м. Іршава.

Вважаючи таку відмову неправомірною позивач звернулась до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов висновку, що відповідач у справі діяв у межах та в спосіб встановлений діючим законодавством.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у меж норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з статтею 118 частиною 7, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Рішенням колегії від 14 жовтня 2014 року, введеного в дію наказом Держземагентства України № 328 від 15 жовтня 2014 року, начальники Головних управлінь зобов'язані під час розгляду клопотань юридичних та фізичних осіб про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що надходять з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, а саме, надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування.

Для належного виконання рішення колегії від 14 жовтня 2014 року, Відділ в Іршавському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області скерував до Іршавської міської ради лист від 04 травня 2017 року з проханням висловити свою позицію щодо можливості передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,70 га. в контурі 1187 гр. ОСОБА_2, мешканці АДРЕСА_1

Листом № 02-20/659 від 10 травня 2017 року Іршавська міська рада надала відповідь, в якому висловила заперечення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 площею 0,70 га. в контурі 1187 за межами населеного пункту, у зв'язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки генеральному плану міста.

Земельним кодексом України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що було зазначено судом вище.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Колегію суддів, з матеріалів справи, встановлено, що рішенням Іршавської міської ради народних депутатів від 01 червня 1995 року затверджено генеральний план забудови м. Іршави на перспективу до 2015 року.

Рішенням Іршавської міської ради від 29 березня 2013 року № 831 визначено існуючий генеральний план м. Іршави придатним для використання. Згідно вказаного генерального плану, зазначена земельна ділянка знаходиться на території де запланована одно-двох поверхова індивідуальна забудова, садибного типу з присадибними ділянками площами 0,06 га., частково розміщена в 15м. санітарно-захисній охоронній зоні високовольтних ліній 35 кВ. та вулицях запланованих для обслуговування житлового кварталу.

Генеральний план станом на момент розгляду спору в суді першої інстанції є чинним, а рішення про його затвердження дійсним та у судовому порядку не скасоване.

Відтак, колегія суддів вважає, що відповідач у справі відмовляючи у задоволенні заяви позивача керувався вимогами статті 118 Земельного кодексу України та правомірно відмовив позивачу у задоволенні її заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність,з мотивів невідповідністю місця розташування земельної ділянки затвердженому та дійсному генеральному плану м. Іршава.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів апелянта стосовно неправомірності оскарженої ним ухвали суду першої інстанції. Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та об'єктивно оцінено обставини справи, а відтак прийнято обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст.242, 243, 268, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року у справі № 807/905/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська