Постанова № 73169834, 02.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 рокуЛьвів№ СК-876/5877/17Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 року (головуючий суддя Кравців О.Р.) ухвалена у відкритому судовому засіданні в м. Львові о 11 год. 43 хв. повний текст складено 30.01.2017 року у справі №813/4047/16 за позовом ОСОБА_1 до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції (Пустомитівське відділення) Головного управління ДФС у Львівській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 18.11.2016 року звернулася в суд з позовом до державної податкової інспекції в Галицькому районі (Пустомитівське відділення) у якому просить визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення № 23371 від 12.07.2016 року, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, а саме що з 01.01.2015 року набрала чинності стаття 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок», якою введено в дію новий податок. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесено зміни в підп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України та викладено статтю у новій редакції, відповідно до якої об'єктом оподаткування визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) періоду, вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розміру, за методикою, затвердженою КМ України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки перемикання передач, пробігу та розміщується на його офіційному веб-сайті. Оскільки вказаний закон набрав чинності, опублікований належним чином та відсутнє рішення Конституційного суду України про визнання такого неконституційним, відповідачем правомірно застосовано положення вказаного закону до позивача. Також в даному випадку не відбувалась зміна елементів податку чи пільг, а введено новий податок - транспортний. А оскільки за контролюючим органом не закріплено обов'язок щодо розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, орган ДФС проводить обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб. Вважає рішення контролюючого органу обґрунтованим та прийнятим в межах компетенції. Також посилається на те що ухвалою Львівської міської ради від 14.01.2016 року №121 було внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 19.01.2015 року №4263 «Про затвердження Положення про транспортний податок», а також оскільки транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування в розумінні статті 267 ПК України Галицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області застосовано положення вказаної статті з метою оподаткування транспортного засобу у 2016 році.

Постановою Верховного суду від 31.01.2018 року касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задоволено, скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивачем 09.01.2015 року зареєстровано транспортний засіб марки: Land Rover; модель: Range Rover Sport; тип: загальний легковий універсал-В; номер шасі: НОМЕР_1; рік випуску: 2014 рік; реєстраційний номер: НОМЕР_2.

Законом України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон №909) внесені зміни до Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування ПК України, стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

З 19 лютого 2016 року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком та зазначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Так, цією Методикою передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньо ринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Пунктом 2 Методики визначено, що середньо ринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 «Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», затвердженого постановою КМУ від 10.04.2013 №403 (далі - Порядок), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля, з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно пункту 4 Методики інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньо ринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).

Реєстраційним документом, у даному випадку, згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків національних та міжнародного посвідчень водіїв і документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів» № 47 від 31.01.1992 року, з наступними змінами та доповненнями є свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Згідно листа ДФС України «Щодо надання інформації», відповідно до якого надано перелік автомобілів з додатком інформація щодо автомобілів середньо ринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП «Держзовнішінформ». Серед таких значиться автомобіль позивача.

Відповідно до сервісу на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України чинного на 2016 рік: Транспортні засоби: розрахунок вартості (http://www.me.gov.ua/Vehicles/CalculatePrice?lang=uk-UA) для визначення середньо ринкової вартості автомобіля необхідними є відомості про кілометраж транспортного засобу та інші технічні дані для встановлення вартості такого, однак відповідачем не подано доказів для з'ясування що вартість автомобіля є вищою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з врахуванням положень підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, відповідачем не доведено, що автомобіль позивача являвся об'єктом оподаткування транспортним податком, а в позивача був обов'язок його сплати.

Крім того, транспортний податок відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 ПК України, відноситься до місцевих податків.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, одним із елементів якого є транспортний податок.

Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України вказує, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному вказаним Кодексом.

Згідно з підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 ПК України з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII вказаного Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього ж Кодексу рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до листа Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 1104 від 26.12.2016 року рішення щодо встановлення транспортного податку на 2016 рік на території с. Зимна Вода не приймалось.

Посилання скаржника на те, що ухвалою Львівської міської ради від 14.01.2016 року №121 було внесено зміни до ухвали Львівської міської ради від 19.01.2015 року №4263 «Про затвердження Положення про транспортний податок» є не прийнятними, оскільки село Зимна Вода не відносить до міста Львова, а тому рішення прийняте про транспортний податок для жителів міста Львова не поширюються на вказане село де проживає позивачка.

Серед іншого, суд акцентує увагу і на той факт, що відповідно до положень статті 267 ПК України відповідач повинен надіслати (вручити) платнику податку за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) податкове повідомлення-рішення про сплату суми, однак оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №23371-13 прийняте 12.07.2016 року.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 року у справі № 813/4047/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик