Постанова № 73169826, 02.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/807/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Макарика В.Я.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Сокальського районного суду Львівської області (головуючий суддя Веремчук О.А.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль о 14 год 22 хв 20 лютого 2017 року у справі №454/1316/16-а за позовом ОСОБА_2 до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про стягнення недоплаченої пенсії та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

11.05.2017 ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - Управління), просила стягнути з відповідача на користь позивача 11 088,12 грн. (одинадцять тисяч вісімдесят вісім гривень дванадцять копійок) недоотриманих сум пенсійних виплат.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 20 лютого 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є спадкоємцем майна ОСОБА_4, якому на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 проведено перерахунок призначеної пенсії по віку з врахуванням періоду перебування на інвалідності, у зв'язку з професійним захворюванням на виробництві, однак доплата пенсії у зв'язку з перерахунком не проводилась. Враховуючи, що нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахування компенсації втрати частини доходів, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позову в частині стягнення недоотриманої суми пенсійних виплат в розмірі, визначеному 11088,12 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Сокальського районного суду Львівської області від 20.02.2017 та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач пропустила встановлений ст.99 КАС строк звернення до суду, оскільки зверталась в Управління з вимогою щодо виплати різниці пенсії, яка належала ОСОБА_4, як спадкоємниці за законом ще у 2012 році, а також зверталась із відповідним позовом до Червноградського міського суду Львівської області 31.05.2013. Вказує, що стягнення відповідних сум не є належним способом захисту. Крім того, зазначає, що спірні правовідносини не допускають процесуального правонаступництва.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Сторони в судове засідання не з'явились, належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 у справі 2а-3322/08, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009, зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області провести перерахунок призначеної пенсії по віку ОСОБА_4 з врахуванням періоду перебування на інвалідності, у зв'язку з професійним захворюванням на виробництві, починаючи з 24.01.1995 і повернути ОСОБА_4 недоплачені суми пенсії з 01.07.2006.

21.10.2009 на виконання вказаного судового рішення видано виконавчий лист від 12.12.2008 №2а-3322/2008 (а.с.14), який ОСОБА_4 пред'явлено до виконання у Відділ ДВС Червоноградського міського управління юстиції.

ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в м.Червонограді від 05.05.2010 №4809/03-19 Відділ ДВС Червоноградського міського управління юстиції повідомлено, що Управлінням проведено перерахунок пенсії по віку ОСОБА_4 з врахуванням всього періоду перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням на виробництві, починаючи з 24.01.1995 по 12.12.2008 та повернення недоплачених сум пенсії з 01.07.2006 (а.с.15).

На підставі вказаного головним державним виконавцем Відділу ДВС Червоноградського міського управління юстиції 19.05.2010 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №16039805 з примусового виконання виконавчого листа №2а-3322, виданого 21.10.2009 (а.с.16).

Відповідно до Свідоцтва про смерть від 30.07.2010 Серія НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17).

Згідно з Свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.05.2011, посвідченого державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М.В., зареєстрованого в реєстрі №1-813, ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 (а.с.18).

На заяву ОСОБА_2 від 25.03.2016 щодо здійснення недоотриманих пенсійних виплат чоловіка ОСОБА_4 в розмірі 11088,12 грн. з врахуванням документів архівної пенсійної справи, на підставі норм чинного законодавства, листом Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 15.04.2016 повідомлено, що відповідно до атестату №516 від 05.08.2010 особовий рахунок ОСОБА_4 №131322 був закритий з 01.09.2010 у зв'язку з його смертю, нарахування та доплата різниці пенсії у зв'язку з перерахунком з 01.07.2006 з врахуванням часу перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання, починаючи з 24.01.1995 не проводилась. (а.с.20-21).

Вказане стало підставою для звернення ОСОБА_2 із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст.1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в редакції чинній на час відкриття спадщини ОСОБА_4, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК України у вказаній редакції встановлено, що суми, зокрема, пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення вказаних статей не зазнали змін і в редакції ЦК України, чинній на час звернення позивача із позовом до суду.

Відповідно до положень ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, як в редакції чинній на час відкриття спадщини ОСОБА_4, так і в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі незвернення членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Таким чином, право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають лише у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана.

Як зазначено Управлінням у листі від 15.04.2016, запереченні на адміністративний позов та апеляційній скарзі Управлінням прийнято рішення про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_4 з 01.07.2006 із зарахуванням часу перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання на виробництві з 24.01.1995 по 30.06.2006, однак нарахування та доплата різниці пенсії к зв'язку з перерахунком не проводилась.

Також до матеріалів справи долучено лист Управління Пенсійного фонду України в м.Червонограді Львівської області від 18.03.2016 яким надано інформацію за матеріалами архівної справи про розмір отриманої ОСОБА_4 пенсії з 01.06.2006 по 31.07.2010 та розмір перерахованої пенсії згідно з судовим рішенням за аналогічний період (а.с.19).

Оскільки судове рішення про проведення перерахунку пенсійних виплат набрало законної сили за життя померлого ОСОБА_4, нарахування було проведене, однак не виплачено, а тому ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_4, має право на отримання згідно ст.1227 ЦК України суми пенсії, які були нараховані, однак не виплачені, в розмірі 11 088,12грн., що є наслідком задоволення позову, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відтак, покликання скаржника на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 КАС України, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки до вимог щодо виплати за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини Управління, в силу приписів ст.46 Закон №1058-IV, вказаний строк не застосовується.

Щодо способу захисту порушеного права, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідним вказати наступне.

Статтею 162 КАС України, в редакції чинній на час винесення рішення судом першої інстанції, закріплювались повноваження суду при вирішенні справи та встановлювалось, що суд може прийняти іншу постанову (не зазначену в ч.2 вказаної статті), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Водночас, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У п.40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд зазначив, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Таким чином, оскільки процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2008 у справі 2а-3322/08 виконане Управлінням в частині перерахунку суми належної ОСОБА_4 виплати, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що для дотримання і захисту прав позивача адміністративний суд не позбавлений законного права стягнути кошти у розмірі, вказаному у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області залишити без задоволення, а постанову Сокальського районного суду Львівської області від 20 лютого 2017 року у справі №454/1316/16-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді В. Я. Макарик Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 03.04.2018