Постанова № 73169594, 26.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11263/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 29 вересня 2017 року, ухвалену головуючим суддею Гайдук А.Л. в порядку письмового провадження у м. Любомлі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил №2169/20500/17 від 19.07.2017 року за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 470 Митного кодексу України та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 29 вересня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

ОСОБА_1 оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що судом першої порушені норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що Волинською митницею ДФС не дотримано порядку провадження у справах про порушення митних правил, а тому постанова про порушення митних правил №2169/20500/17 від 19.07.2017 року підлягає скасуванню. Підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил є недопущення до участі у розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника. Вказує на те, що його заява про перенесення розгляду справи на іншу дату безпідставно не була взята до уваги відповідачем, і це позбавило його можливості подати докази обставин непереборної сили, які унеможливлювали вивезення автомобіля у встановлений строк.

Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою задовольнити позов.

Волинська митниця ДФС подала відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на те, що ОСОБА_1 не було надано жодних документів, які б підтверджували факт наявності обставин непереборної сили або аварії та факт звернення позивача у зв'язку з неможливістю вивезти автомобіль до закінчення терміну транзиту до відповідної митниці за місцем знаходження автомобіля. Також зазначає, що позивач всупереч вимогам ст.98 МК України недобросовісно користувався належними йому процесуальними правами, намагаючись відтермінувати розгляд справи про порушення митних правил без надання обгрунтованих підтверджень щодо неможливості особистої участі в розгляді справи та необхідності перенесення такого розгляду для доведення своєї правової позиції.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до баз даних «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС 09.06.2017 року на митну територію України через пункт пропуску «Пулемець» Волинської митниці ДФС громадянином України ОСОБА_1 ввезено автомобіль марки «Renault Megane», р.н.з. НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, в режимі «транзит» і станом на 22.06.2017 року не вивезено та в інший режим не переведено; термін транзиту закінчився 19.06.2017 року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 у письмових поясненнях відповідачу від 22.06.2017 року зазначив, що не вивіз автомобіль у строк, передбачений ст.95 МК України, у зв'язку із його поломкою (вийшов з ладу двигун) та перебуванням автомобіля на станції техобслуговування в смт.Шацьк. ОСОБА_1 також пояснив, що документів, які підтверджують такий факт, при собі він не має, а з відповідною заявою про неможливість вивезення автомобіля до митниці не звертався, так як перебував за межами України.

22.06.2017 року головним державним інспектором ВМО №3 митного посту «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_2 складений протокол про порушення ОСОБА_1 митних правил №2169/20500/17 - ч.2 ст.470 МК України та вручений позивачу під розписку. В протоколі про порушення митних правил зазначено час та місце розгляду справи Волинською митницею ДФС, зокрема, 19 липня 2017 року з 10:00 год. до 12:00 год.

15.07.2017 року Волинською митницею ДФС отримана заява позивача ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи про порушення митних правил у зв'язку з тим, що з 13.07.2018 року до 15.08.2018 року буде перебувати за кордоном, але хоче скористатись своїм правом особисто надавати пояснення під час розгляду справи та надати документи, що стверджують існування обставин непереборної сили, що спричинили порушення строку вивезення автомобіля.

19.07.2017 року заступником начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 розглянуто справу про порушення ОСОБА_1 митних правил за протоколом №2169/20500/17 від 22.06.2017 року у відсутності ОСОБА_1 та винесена постанова про визнання його винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.470 МК України, зокрема, у перевищенні встановленого ст.95 МК України строку транзитного перевезення автомобіля марки «Renault Megane», р.н.з. НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, більш ніж на один день, але не більше ніж на десять діб, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.

Дані обставини, встановлені судом першої інстанції, визнаються позивачем та відповідачем, а тому не підлягають доказуванню.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач належним чином встановив фактичні обставини, надав вірну правову кваліфікацію діям позивача, стягнення накладено на підставі закону та в межах повноважень відповідача, а наведені позивачем обставини не дають підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.

Відповідно до статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Як передбачено статтею 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

З вищенаведеного випливає, що метою розгляду справи про порушення митних правил є встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і відбувається за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за винятком випадків, коли митний орган має дані про своєчасне сповіщення особи про розгляд справи і від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що законодавцем впроваджено норму про участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у розгляді справи для того, щоб митний орган мав можливість встановити обставини, що мають значення для справи, найбільш об'єктивно і ефективно.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як цілком підставно та обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, митний орган при вирішенні справи про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, встановив всі обставини, які мали значення для вирішення питання наявності у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил, винності позивача у вчиненні порушення, а також встановив відсутність обставин, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, та підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Тому апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про об'єктивність та повноту провадження у справі та об'єктивність її розгляду відповідачем, і , відповідно, про відсутність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Статтею 531 МК України визначено, що підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

Апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про незаконність рішення відповідача у зв'язку з розглядом справи за його відсутності та подання ним заяви про перенесення розгляду, не ґрунтуються на законі, зокрема, статтею 531 МК України не визначено такої підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Натомість, судом встановлено і визнається позивачем, що йому було відомо про час і місце розгляду справи та про його право брати участь у її розгляді через представника, якщо він особисто не може бути присутнім. Таким правом ОСОБА_4 не скористався.

Крім того, як вбачається із змісту заяви позивача про перенесення розгляду справи, поданої начальнику Волинської митниці ( а.с.6 ), ОСОБА_1, зазначивши про бажання особисто надати під час розгляду справи пояснення та документи, які підтверджують існування обставин непереборної сили, що завадили йому вивезти автомобіль у встановлений строк, не зазначив у клопотанні, які це документи та не додав до заяви копії таких документів.

Тому суд апеляційної інстанції такі доводи апелянти вважає надуманими та такими, що не свідчать про безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності. Митним органом встановлено всі обставини, які мають значення для розгляду даної справи, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності.

З приводу покликання апелянта на існування обставин непереборної сили як на підставу звільнення від адміністративної відповідальності, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари транспортні засоби більше ніж на одну добу, але не більше ніж на десять діб тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Частиною 1 статті 192 МК України передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Отже, нормами Митного кодексу України чітко визначені умови звільнення особи від відповідальності за порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що має бути підтверджено відповідними документами.

Як встановлено судом першої інстанції і протилежного не доведено позивачем, ОСОБА_4 всупереч встановленому порядку із заявою про неможливість вивезення автомобіля у встановлені ст.95 МК України строки до найближчого митного органу не звертався та не надав жодних доказів про настання обставин непереборної сили, що спричинили неможливість пересування автомобіля, які є підставою відповідно до ч.1 ст.460 МК України для непритягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності у митного органу чи у суду не було.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 29 вересня 2017 року у справі № 163/2059/17- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складене 28.03.2018 року