Постанова № 73169592, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 742/3299/17 Суддя першої інстанції: Циганко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради Чернігівської області, Постійно-діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі - Відповідач-1, Управління ЖКГ Прилуцької міськради) про:

- визнання протиправною відмови від 23.05.2017 року №016-24/20 у наданні ОСОБА_1 дозволу на від'єднання належної йому квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та влаштування у вказаній квартирі індивідуального (автономного) опалення;

- зобов'язання видати дозвіл на від'єднання належної Позивачу квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та влаштування у вказаній квартирі індивідуального (автономного) опалення.

Протокольною ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.11.2017 року залучено до участі у справі Постійно-діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання Прилуцької міської ради Чернігівської області в якості другого відповідача (далі - Відповідач-2, Комісія).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.01.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що розташування квартири Позивача у багатоквартирному будинку унеможливлює надання останньому дозволу на відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання без відповідного рішення всіх власників будинку. Крім того, суд підкреслив, що в силу вимог чинного законодавства така заява без відповідного рішення всіх власників будинку не розглядається по суті, а відтак, за відсутності рішення про відмову у наданні дозволу на відключення, позовні вимоги є передчасними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні судом того, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та Закон України «Про теплопостачання», які закріплюють право особи на відмову від отримання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 та наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4, якими керувався суд при ухвалення оскаржуваного рішення. Крім того, підкреслює на залишені поза увагою суду права Позивача на вільне розпорядження своєю власності, а також того, що у період з 2008 року по 31.05.2017 року у будинку, де розташована квартира ОСОБА_1, надано дозвіл про відключення від централізованого опалення та гарячого водопостачання шістнадцятьом квартирам. Вказує на безпідставному неврахуванні судом в якості доказів дискримінаційних дій відповідачів довідок КП «Прилукитепловодопостачання» від 22.05.2017 року №691 та від 31.05.2017 року №712, в яких містяться відомості щодо кількості від'єднаних від централізованого опалення та гарячого водопостачання квартир у будинку, де мешкає Позивач. Крім іншого, посилається на необґрунтованому відхиленні судом клопотання про витребування у відповідачів документів про кількість наданих дозволів на від'єднання та клопотання про відкладення розгляду справи до моменту отримання відповідної інформації від суб'єктів владних повноважень на власний запит Позивача.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на неї.

У запереченнях на апеляційну скаргу, які є аналогічними за своїм змістом, відповідачі просили в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначали, що, по-перше, в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 право відмови від отримання послуг з централізованого постачання гарячої води та опалення мають споживачі, а не споживач, по-друге, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року №4 Порядком не передбачено можливості відключення індивідуальних споживачів, що мешкають у багатоквартирних будинках, від вказаних послуг, що, на переконання відповідачів, підтверджується й позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 26.09.2012 року у справі №6-95цс12, по-третє, оскільки заява Позивача по суті не розглядалася, заявлені позовні вимоги є передчасними.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2018 року у зв'язку з відсутністю від учасників справи відповідних клопотань розгляд апеляційної скарги було призначено у письмовому провадженні на 03.04.2018 року за правилами п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва від 14.09.2000 року про право власності на житло (а.с. 10).

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою, в якій просив надати дозвіл по відключенню від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та влаштування індивідуального (автономного) опалення та гарячого водопостачання вказаної квартири (а.с. 9).

Листом від 23.05.2017 року №016-24/20 Управління ЖКГ Прилуцької міськради повідомило ОСОБА_1 про те, що в силу вимог пп. 2.2.3 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4, подана Позивачем заява не розглядалася Комісією, оскільки відключення від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання можливе лише за умови відключення всього будинку, про що всіма власниками приміщень має бути прийняте рішення (а.с. 11).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 6, 13 Закону України «Про теплопостачання», п. п. 24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, п. п. 2.1, 2.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки квартира Позивача знаходиться у багатоквартирному будинку, а рішення всіх власників приміщень будинку про відключення від централізованого опалення та постачання гарячої води відсутнє, а також з огляду на те, що розгляд заяви ОСОБА_1 Комісією не здійснювався, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про теплопостачання» (далі - Закон) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 13 вказаного закону до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об'єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території.

Приписи ст. 24 Закону визначають, що споживач теплової енергії має право, зокрема, на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Тобто, законодавче закріплене право споживача теплової енергії на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій може бути реалізоване за умови наявності відповідних технічних умов.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги), врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 року №630 (далі - Правила №630).

Відповідно до п. п. 24 - 26 Правил №630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Зі змісту наведених норм випливає висновок, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у випадку наявності технічної можливості такого відключення, передбаченої затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання. При цьому, таке відключення здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4 затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі - Порядок №4), яким визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Пунктом 2.1 даного Порядку передбачено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.

У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення.

До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що указаними нормативно-правовими актами передбачається надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення з ініціативи споживачів на будинок у цілому, а не на окремі квартири.

Аналогічну позицію, як вірно зазначили відповідачі, підтримав Верховний Суд України у постанові від 26.09.2012 року у справі №6-95цс12.

Стверджуючи про те, що даними підзаконними актами обмежується гарантоване актами вищої юридичної сили право Позивача як власника квартири та споживача комунальних послуг на відмову від їх централізованого отримання, Апелянтом не було враховано, що згадані вище Правила №630 та Порядок №4 виключно закріплюють процедуру та умови відключення споживачів від мереж ЦО та ГВП, а не встановлюють обмеження у реалізації такого права.

Крім того, у межах спірних правовідносин безпідставним є посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції положень ч. 6 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки нею передбачено право споживача на розірвання договору про надання комунальних послуг у певних випадках, а не на від'єднання від мереж ЦО та ГВП.

Надаючи оцінку твердженню ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланню Позивача на дискримінаційний характер відмови у наданні дозволу на відключення від отримання послуг ЦО та ГВП, а також на довідки КП «Прилукитепловодопостачання» від 22.05.2017 року №691 та від 31.05.2017 року №712, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно пп. 2.2.3 Порядку №4 якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк.

Тобто, чинним законодавством передбачено, що у випадку відсутності прийнятого рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку, заяви власника окремого приміщення у межах такого будинку Комісією може не розглядатися, про що заявник повідомляється у десятиденний строк.

Як було встановлено раніше, про наведені обставини ОСОБА_1 було повідомлено у листі від 23.05.2017 року №016-24/20 Управлінням ЖКГ Прилуцької міськради.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки заява Позивача не розглядалася по суті в силу вимог пп. 2.2.3 Порядку №4, то Відповідачем-2 не приймалося рішення про відмову у наданні дозволу на від'єднання від мереж централізованого теплопостачання. За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що, діючи у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, відповідачі жодним чином не допустили будь-якої дискримінації Позивача.

Крім того, на переконання судової колегії, викладені у довідках КП «Прилукитепловодопостачання» від 22.05.2017 року №691 та від 31.05.2017 року №712 (а.с. 6-7) відомості про те, що у період з 2008 року від центрального опалення у будинку АДРЕСА_1 було відключено 16 квартир не можуть підтверджувати існування ознак дискримінації ОСОБА_1, оскільки, як було зазначено вище, відмовляючи у розгляді заяви Позивача про відключення від мереж централізованого теплопостачання Відповідачі діяли у відповідності до вимог чинного законодавства. З аналогічних підстав судом апеляційної інстанції відхиляються в якості доказів дискримінації Позивача при відмові у задоволенні заяви про від'єднання від мереж централізованого теплопостачання й доданий ОСОБА_1 до апеляційної скарги лист виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області від 26.01.2018 року №012-10/Х-2079 (а.с. 97), в якому повідомлено ОСОБА_3 про те, що Комісією у період з 2007 року по 2018 рік мешканцям будинку по АДРЕСА_1 надано 15 дозволів на відключення від систем ЦО і ГВП, у тому числі у 2007 році 1 дозвіл, у 2008 році - 12, у 2009 році - 2. Наведене, на переконання колегії суддів, свідчить про правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності необхідності витребування у відповідачів відомостей щодо підстав надання іншим особам дозволів, а також відкладення розгляду справи до моменту отримання від виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області викладених у листі від 26.01.2018 року №012-10/Х-2079 відомостей.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Прилуцької міської ради Чернігівської області, Постійно-діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання Прилуцької міської ради Чернігівської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, - залишити без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 03» квітня 2018 року.