Постанова № 73169534, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/138/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Сорочка Є.О.

Федотова І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сервіс» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ТОВ «Еліт Сервіс» про стягнення податкового боргу шляхом перерахування грошових коштів з усіх розрахункових рахунків відповідача на відповідні бюджетні рахунки: орендна плата з юридичних осіб в розмірі 2 558 417,54 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - ТОВ «Еліт Сервіс», подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на здійснені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позовні вимоги пред'явлені після припинення договору оренди землі від 23 листопада 2004 року №82-6-00252, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Еліт Сервіс», яке відбулось у зв'язку з прийняттям рішення Київською міською радою від 29 листопада 2012 року № 647/8931. Апелянт зазначає, що правомірність прийняття рішення № 647/8931 тривалий час була предметом судового розгляду. Зокрема, зазначає, що ним подано до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 910/19976/16.

Станом на 03 квітня 2018 року позивачем до суду не надано письмового відзиву на апеляційну скаргу.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з довідкою Державної податкової інспекції у Печерському районі від 15 грудня 2016 року № 6956/26-55-17-02 за даними оперативного обліку інтегрованої картки за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по ТОВ «Еліт Сервіс» станом на 13 грудня 2016 року обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 2 558 417,54 грн.

Спірна сума заборгованості із орендної плати виникла внаслідок несплати відповідачем суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 - 2016 роки.

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві з метою стягнення податкового боргу надсилала відповідачу податкову вимогу від 04 грудня 2013 року №1346-15; яка отримана представником відповідача 11 грудня 2013 року, що підтверджується відповідною відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Вважаючи, що відповідачем не виконано податкове зобов'язання з плати за землю, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем подано позивачу податкові декларації з плати за землю за періоди з 2013 по 2016 роки та самостійно визначено суму податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України закріплено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Пунктом 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до абз.1 п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст. ст. 285-287 цього розділу.

У відповідності до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Наявні у справі докази підтверджують, що спірна сума заборгованості із орендної плати виникла внаслідок несплати відповідачем суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 - 2016 роки.

Доказів сплати самостійно визначеної суми податкового зобов'язання у строк, встановлений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, відповідачем до суду не надано, а отже спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.

Зазначені обставини відповідачем не спростовано.

Разом з тим, наполягаючи на скасуванні оскаржуваного судового рішення відповідач зазначає, на тривалий розгляд в порядку господарського судочинства справи № 910/19976/16 за позовом ТОВ «Еліт Сервіс» до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 29 листопада 2012 року № 647/8931, яким відмінено рішення Київської міської ради №31-10/905 від 25 вересня 2003 року, розірвано договір оренди №82-6-00252 від 23 листопада 2004 року в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця - Київською міською радою; зобов'язано Департамент земельних ресурсів зняти з реєстрації договір оренди.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20 лютого 2017 року у справі № 910/19976/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З тексту даного рішення встановлено, що 15 листопада 2004 року між ТОВ «Еліт Сервіс» та Київською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки №82-6-00252, зареєстрований Головним управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 23 листопада 2004 року, відповідно до якого Київська міська рада за актом приймання-передачі зобов'язалася передати, а позивач - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:82:074:0013) площею 0,8325 га у пров. Лаврському, 9 для будівництва, експлуатації та обслуговування готельно-культурологічного комплексу з розвинутими сервісними службами та підземним паркінгом. На виконання вказаного договору оренди 23 листопада 2004 року Київська міська рада передала, а ТОВ «Еліт Сервіс» прийняло у користування зазначену земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі від 23 листопада 2004 року. У подальшому, 29 листопада 2012 року Київською міською радою прийнято рішення №647/8931, яким відмінено рішення Київської міської ради №31-10/905 від 25 вересня 2003 року, розірвано договір оренди №82-6-00252 від 23 листопада 2004 року в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця - Київською міською радою; зобов'язано Департамент земельних ресурсів зняти з реєстрації договір оренди.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що відносини з оренди припинилися, а тому ТОВ «Еліт Сервіс» не повинне сплачувати орендну плату за договором оренди землі №82-6-00252 від 23 листопада 2004 року.

При цьому, як не заперечується самим відповідачем ним подавались відповідні декларації та самостійно визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за 2013 - 2016 роки.

Відповідно, на переконання колегії суддів, самостійно визначене податкове зобов'язання, в силу п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, вважається узгодженою заборгованістю та підлягає сплаті у встановлений строк.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є доведеними та підтверджуються необхідними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про залучення нових доказів, а саме: поданих уточнюючих податкових декларацій за 14 березня 2018 року за період лютий 2015 року - грудень 2017 року щодо зменшення податкового зобов'язання з розрахунку сум орендної плати за землю, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване в апеляційному порядку рішення Окружного адміністративного суду міста Києва було прийнято 19 лютого 2018 року, а податкові декларації надіслано до податкового органу 14 березня 2018 року, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

У зв'язку з зазначеними обставинами колегія суддів вважає, що зазначені документи не містять інформації про предмет доказування в даній адміністративній справі.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглянути позовної вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Сервіс» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2018 року.