Постанова № 73169528, 28.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 376/3145/17 Суддя (судді) першої інстанції: Клочко Володимир Миколайович

Суддя - доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника Міністерства юстиції України: Федоріна І.В.

представника ДП «Національні інформаційні системи» Чумакової Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», Міністерства юстиції України, державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовною заявою до державного реєстратора комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» ОСОБА_5 (далі - відповідач), треті особи: Міністерство юстиції України, державне підприємство «Національні інформаційні системи», комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у реєстрації права власності та права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Самгородської сільської ради Сквирського району Київської області.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 4010/5 від 13.12.2017 року про скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації - комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду даного адміністративного позову; на час розгляду даної справи відновити доступ КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сквирський районний суд Київської області своєю ухвалою від 19 грудня 2017 року клопотання позивача задовольнив та зупинив дію наказу Міністерства юстиції України № 4010/5 від 13.12.2017 року про скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації - комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» до набрання законної сили процесуального рішення за наслідками розгляду адміністративного позову. На час розгляду адміністративного позову, відновив доступ КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену ухвалу суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема апелянт зазначає, що Наказ Міністерства юстиції України № 4010\5 від 13 грудня 2017 року жодним чином не порушує законних інтересів позивача і навіть не оскаржується у даній справі.

Окремо, апелянт звертав увагу суду на те, що відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач має право звернутися з заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно до будь - якого реєстратора.

Інші сторони не надали суду відзиви на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 150 КАС України в редакції після 15 грудня 2017 року, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у даному випадку, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову у зазначений судом спосіб може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача й інших осіб та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, звертає увагу на те, що ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції позивачем не було надано належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 73-76 КАС України, доказів та не наведено обґрунтованих доводів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, неможливості їх захисту без вжиття відповідних заходів або ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а отже, й недоведено наявність будь-яких правових підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову, відповідно до вимог ст. 150 КАС України.

Більш того, колегія суддів зазначає, що доводи, які покладені в основу позовної заяви викладені і в заяві про забезпечення позову, і здійснення судом їхньої перевірки та відповідних висновків з цього приводу буде вирішенням справи по суті, що не належить до компетенції апеляційного суду при перегляді ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову.

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до абз. 1 - 3 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених в абзаці першому цієї частини.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що позивач в разі відмови йому у реєстрації речових прав, мав право звернутися до будь-якого іншого державного реєстратора з заявою про реєстрацію речових прав. Проте, позивач таких дій не вчинив.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що заява про забезпечення позову, яка подана 19 грудня 2017 року до суду першої інстанції, не підписана заявником. Також, не підписана і позовна заява.

Відповідно до ч. 7 ст. 154 КАС України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

З норм ст. 152 КАС України убачається, що вона не містить вимоги підписання заявником заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права)

Таким чином, в даному випадку, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати закон, що регулює подібні правовідносини.

Так, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Отже, суд першої інстанції приймаючи ухвалу про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, яка не була підписана заявником, грубо порушив норми процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову та прийняття нової постанови, якою вважає необхідним повернути позивачу заяву про забезпечення позову.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або недоведеність матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 150 - 157, 161, 162 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року), суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити частково.

Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 19 грудня 2017 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою повернути позивачу заяву про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2018 року.

Головуючий суддя Є.В. Чаку

Судді В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев