Постанова № 73169523, 26.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/10904/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

представника апелянта Кортоус Т.В.,

представника відповідача Парфенюка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, ухвалену головуючим суддею Костюкевичем С.Ф. о 10:35:00 у м. Луцьку, повний текст складений 01.10.2017 року, у справі за адміністративним позовом управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області до Луцького підприємства електротранспорту про стягнення коштів,

встановив:

Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області звернулося з позовом до Луцького підприємства електротранспорту про стягнення коштів у розмірі 606385,00 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на неврахування судом першої інстанції пункту 5-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ №256 від 04.03.2002 року, в якому зазначено, що підприємствам транспорту не відшкодовуються втрати їх доходів за рахунок субвенцій з державного бюджету за перевезення пільговиків за професійною ознакою. Таким чином, відповідач незаконно отримав кошти з державного бюджету, оскільки підприємству відшкодовано за рахунок субвенцій з державного бюджету втрати, які розраховані шляхом включення в коефіцієнт відсотку осіб, які мають право на безоплатний проїзд, за професійною ознакою.

Луцьке підприємство електротранспорту подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що пункт 5-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, на який покликається апелянт у своїй апеляційній скарзі, регламентує дії розпорядників бюджетних коштів, а не транспортних організацій, тому не може бути застосований позивачем. Крім того, зазначений порядок не покладає на транспортну організацію будь - яких обов'язків щодо визначення таких коефіцієнтів.

Представник апелянта під час апеляційного розгляду підтримала апеляційну скаргу.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДФІ у Волинській області з 28.10.2015 року по 21.01.2016 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Луцького підприємства електротранспорту за період з 01.06.2013 року по 01.10.2015 року, за наслідками якої складено акт № 060-28/001від 21.01.2016 року, де зазначено про виявлення порушень чинного законодавства, зокрема, що Луцьким підприємством електротранспорту зайво отримано у 2013 році коштів субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету на покриття втрат доходів перевізників від перевезень громадян, яким надано право на безоплатний проїзд, чим завдано державному бюджету матеріальну шкоду (збитки) на загальну суму 606385,00 грн. та порушено п. 5-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року.

В акті ревізії № 060-28/001 від 21.01.2016 року зазначено, що розрахункова потреба компенсаційних виплат у період з 01.06.2013 року по 31.12.2013 року проводилась на підставі коефіцієнту співвідношення кількості безоплатно перевезених і платних пасажирів у міському сполученні для громадського транспорту, зокрема, 3,01 - в обласному центрі, доведених Головним управлінням статистики у Волинській області № 440-06/09 від 12.12.2012 року, який розраховано відповідно до Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої наказом Мінстату України № 150 від 27.05.1996 року.

Відповідно до інформації Головного управління статистики у Волинській області №58-06/08 від 28.02.2013 року встановлено, що для обрахунку кількості осіб з правом безплатного проїзду використано дані діючої державної статистичної звітності та адміністративні дані за професійною та соціальною ознаками.

Згідно листа Головного управління статистики у Волинській області №58-06/08 від 28.02.2013 року кількість працюючих осіб, які мають право на пільговий у 2012 році - 17,3 тис осіб (15,4 тис. осіб (дані Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області) + 1,9 тис осіб (адміністративні дані (кількість працюючих пільговиків за професійною ознакою).

За червень-грудень 2013 року Луцьким підприємством електротранспорту із урахуванням коефіцієнту 3,01 подано розрахунки фактичних нарахувань по компенсаційних виплатах на пільговий проїзд окремих категорій громадян до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на суму 8296455,00 грн.

На підставі акта ревізії № 060-28/001 від 21.01.2016 року ДФІ у Волинській області направлено на адресу Луцького підприємства електротранспорту лист-вимогу № 03-060-14-14/1188 від 03.03.2016 року про усунення порушень, виявлених ревізією.

Листом № 06-06/430 від 17.03.2017 року Луцьке підприємство електротранспорту повідомило позивача про те, що з актів звірки взаєморозрахунків між Департаментом соціальної політики Луцької міської ради від 01.07.2013 року та від 08.01.2014 року вбачається, що підприємством за 2013 рік недоотримано з державного бюджету 1928121,82 грн. субвенцій на покриття витрат по перевезенню пільгової категорії пасажирів міським електротранспортом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що коефіцієнт співвідношення кількості безоплатно перевезених і платних пасажирів у міському сполученні для громадського транспорту - 3,01 (в обласному центрі для електротранспорту) є визначений Головним управлінням статистики у Волинській області у листі № 440-06/09 від 12.12.2012 року та доведений до відома відповідача, в судовому порядку не скасований та є чинним. Оскільки жодним нормативним документом не покладено на підприємство обов'язку проводити свої розрахунки по коефіцієнтах та проводити витребування інформації з цього приводу, то відповідачем правомірно застосовано коефіцієнт 3,01 у розрахунках фактичних нарахувань по компенсаційних виплатах на пільговий проїзд окремих категорій громадян. Також судом першої інстанції встановлено, що методики розрахунку субвенцій з державного бюджету щодо спірних правовідносин на державному рівні не розроблено. Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету не покладає на транспортну організацію будь-яких обов'язків щодо визначення даних коефіцієнтів.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органам державного фінансового контролю надано право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог про усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Міністерством статистики України для забезпечення достовірності інформації про обсяги пасажирських перевезень на маршрутах громадським транспортом розроблено Інструкцію про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затвердженої Наказом Мінстату № 150 від 27.05.1996 року (далі - Інструкція № 150, втратила чинність 12.10.2015 року), якою встановлений єдиний порядок обліку кількості перевезених пасажирів (включаючи тих, які користуються правом безплатного та пільгового проїзду) та пасажирообороту громадського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) у міському, приміському та міжміському сполученні.

Пунктом 8.2 Інструкції № 150 визначено, що розрахунки значень коефіцієнтів співвідношення «безплатних та платних пасажирів» за видами сполучення для підприємств громадського транспорту (автобусних, тролейбусних, трамвайних) виконують регіональні управління статистики один раз на рік на підставі даних діючої державної статистичної звітності та встановленої середньомісячної частоти поїздок окремих категорій громадян з правом безплатного проїзду у громадському транспорті за видами сполучення (додаток N 3). Для працюючих категорій громадян з правом безплатного проїзду у громадському транспорті середньомісячна частота поїздок у внутрішньоміському сполученні дорівнює 60 одиницям, у приміському - 50 одиницям. Для непрацюючих категорій громадян цей показник визначається Мінстатом України шляхом анкетного опитування населення не частіше одного разу на п'ять років і приймається постійною величиною для обліку і розрахунків до наступного анкетного опитування.

Підпунктами 8.3.1., 8.3.2., 8.3.3 пункту 8.3. Інструкції № 150 передбачено, що на підставі даних діючої державної статистичної звітності про чисельність громадян, яким надано право безплатного проїзду у громадському транспорті у міському і приміському сполученні, та про чисельність учнів денних сільських загальноосвітніх шкіл визначається кількість безплатно перевезених пасажирів за другий квартал поточного року. Якщо за рішенням місцевої держадміністрації право безплатного проїзду у громадському транспорті додатково до визначених законодавством груп населення надано також іншим категоріям громадян, їх чисельність враховується при виконанні розрахунків.

На підставі даних державної статистичної звітності про кількість «платних пасажирів», яких перевезено на маршрутах окремими видами громадського транспорту за другий квартал поточного року (маршрутними автобусами, маршрутними тролейбусами та маршрутними трамваями), визначається кількість «платних пасажирів» всього по регіону, в тому числі у внутрішньоміському сполученні - окремо в обласному (республіканському) центрі та в іншій міській місцевості, а також у приміському сполученні.

На підставі одержаних результатів визначаються коефіцієнти співвідношення обсягів «безплатних і платних пасажирів» у внутрішньоміському сполученні окремо для обласного (республіканського) центру та для іншої міської місцевості, а також у приміському сполученні.

Пунктом 8.4. Інструкції № 150 передбачено, що одержані коефіцієнти співвідношення затверджуються у встановленому порядку і доводяться до всіх підприємств громадського транспорту регіону, які виконують регулярні (маршрутні) пасажирські перевезення у міському і приміському сполученні, регіональними управліннями статистики не пізніше 20 вересня звітного року.

На підприємствах громадського транспорту вони вводяться у дію з жовтня звітного року і розповсюджуються до вересня наступного року включно (до одержання нових затверджених даних). На їх підставі протягом року підприємства транспорту визначають загальні обсяги перевезених пасажирів, включаючи безплатних, за формулами (1) і (2) п. 8.1.

На основі визначених Головним управлінням статистики у Волинській області коефіцієнтів підприємства громадського транспорту визначають загальні обсяги перевезених пасажирів, включаючи безплатних, для складання звітності за формами державних статичних спостережень.

Коефіцієнти співвідношення створені для статистичних цілей з метою встановлення єдиного порядку обліку кількості перевезених пасажирів (включаючи тих, які користуються правом безплатного та пільгового проїзду). Що стосується сум покриття збитків від перевезення пільгової категорії громадян, які компенсуються за рахунок місцевих бюджетів, ці питання знаходяться у компетенції Мінфіну України.

Таким чином, виходячи з наведених норм, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на органи статистики покладений обов'язок розрахунку вказаних коефіцієнтів, які повинні бути доведеними до всіх підприємств громадського транспорту регіону, які виконують регулярні (маршрутні) пасажирські перевезення у міському і приміському сполученні, а підприємства громадського транспорту регіону, які виконують регулярні (маршрутні) пасажирські перевезення, визначають загальні обсяги перевезених пасажирів, включаючи безплатних, на їх підставі як передбачено Інструкцією №150.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно Інструкції № 150 Головним управлінням статистики у Волинській області надіслано до Луцького підприємства електротранспорту лист № 440-06/09 від 12.12.2012 року «Про розрахунок коефіцієнтів співвідношення кількості безплатних і платних пасажирів для громадського транспорту у міському і приміському сполученні», згідно якого Головним управлінням статистики у Волинській області розраховано коефіцієнти співвідношення кількості безоплатно перевезених і платних пасажирів у міському і приміському сполученні для громадського транспорту, зокрема, 3,01- в обласному центрі (для електротранспорту) та зазначено, що коефіцієнти є граничними і діють з 01.01.2013 року до одержання нових даних.

Покликання апелянта на п.5-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, в якому зазначено, що підприємствам транспорту не відшкодовуються втрати їх доходів за рахунок субвенцій з державного бюджету за перевезення пільговиків за професійною ознакою, як на підставу незаконного отримання відповідачем коштів з державного бюджету, не заслуговує на увагу, оскільки зазначений Порядок стосується дій головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, а не організацій-перевізників.

Апеляційний суд також звертає увагу, що підприємства при розрахунках кількості перевезених пасажирів можуть користуватися власними коефіцієнтами, але при умові, що їх значення не перевищують розрахованих Головним управлінням статистики у Волинській області. Відповідачем застосований коефіцієнт, який розрахований Головним управлінням статистики у Волинській області. Порядок №256 не покладає на транспортну організацію будь-яких обов'язків щодо визначення коефіцієнтів, а методики розрахунку субвенцій з державного бюджету щодо спірних правовідносин Мінстатом не розроблено.

Таким чином, позивач як суб'єкт владних повноважень не довів підстав позову, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 803/1459/16 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складене 28.03.2018 року