Постанова № 73169491, 27.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/2881/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту комунальної власності міста Києва в особі державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича про скасування рішення від 13.02.2017 №33838818,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 (далі - позивач)звернувся до суду з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва в особі державного реєстратора Бандури Юрія Вікторовича (далі - відповідач) про скасування рішення від 13.02.2017 №33838818.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції,06.02.2017 позивачем до Департаменту (центру) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано заяву про державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на нежитловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1, яка була зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2017 за реєстраційним номером 20845795.

13.02.2017 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бандурою Юрієм Вікторовичем за результатами розгляду вказаної заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та доданих до неї документів встановлено, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом та не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та відсутній документ, який підтверджує виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно.

В результаті чого, відповідачем було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 33838818на нежитловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1, за ОСОБА_3

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем разом із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не було подано жодного з документів на підставі, яких проводиться державна реєстрація права власності, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на лист головного управління комунальної власності щодо приналежності будинку по АДРЕСА_1 та на пункт 9 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просить скасувати рішення суду першої інстанції та визнати його власником будинку по АДРЕСА_1 площею 514 кв.м.

При розгляді справи суд першої інстанції правильно застосував статтю 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) і норми Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2012 № 2383, та прийшов вірного висновку, що здійснення повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень віднесено до компетенції Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), водночас прийняття від суб'єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг здійснюється Департаментом (Центром) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та його територіальними підрозділами.

Колегія суддів також підтримує висновок суду першої інстанції про правомірність прийняття та реєстрації Департаментом (центром) надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) поданої позивачем 06.02.2017 заяви про державну реєстрацію права власності зареєстрованої у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2017 за реєстраційним номером 20845795 та доданих до неї документів, та прийняття Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) рішення за результатом її розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При визначенні обсягу повноважень державного реєстратора та порядку проведення державної реєстрації, суд першої інстанції вірно послався на норми статей 10, 18 та 22 Закону.

Перелік підстав для державної реєстрації права власності та інших речових прав визначений частиною 1 статті 27 Закону.

Згідно зазначеної норми Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність и з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п.3 та п.4 ч.1 ст.24 Закону), а за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття (ч.2 ст.24 Закону).

Таким чином, враховуючи наведені правові норми, суд першої інстанції правильно зазначив, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме, документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно та у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

При цьому, проаналізувавши подані позивачем документи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем не подано жодного з документів, на підставі яких, відповідно до ст.27 Закону проводиться державна реєстрація.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки позивач для реєстрації нежитлового будинку за адресою м. Київ, вулиці Мала Житомирська, 14 надав копії листів Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Служби Безпеки України, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та копію технічного паспорту на нежитловий будинок.

Доводи апелянта, з посиланням на пункт 9 ст.27 Закону (рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно), викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодного доказу на їх підтвердження, як до суду першої інстанції так і апеляційній інстанції, апелянтом не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 03.04.2018 року.