Постанова № 73169456, 03.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року справа №221/632/17

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Блохіна А.А., Шишова О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 та Міністерства оборони України на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року (повний текст складено 14 грудня 2017 року в м. Волноваха) у справі № 221/632/17 (суддя в 1 інстанції - Мохов Є.І.) за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Донецький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

16.02.2017 ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, посилався на те, що він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан з 30.12.1983 по 01.02.1986. У 1984 році під час проходження служби в республіці Афганістан позивач отримав осколкові поранення голови, спини, правої руки, правої ноги, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 34/Ж від 09.01.2016. Протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 14.01.2016 встановлено, що поранення, контузія та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Позивачу встановлено III групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0599528 від 11.02.2016.

28 березня 2016 року позивач звернувся до Донецького обласного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності III групи, яке пов'язане з виконання військової служби в Демократичній Республіці Афганістан.

12.08.2016 комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби дійшла висновку про необхідність направлення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення.

Документи позивача не було розглянуто по суті та не було прийнято рішення про призначення, або про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги постійною комісією. Тому позивач просив суд скасувати п.13 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12 серпня 2016 року № 58. Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 3 групи, в зв'язку з настанням 29 січня 2016 року інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Донецького обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги, зобов'язати відповідача надати звіт про виконання рішення.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року у справі № 221/632/17 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, про повернення документів на доопрацювання, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 58 від 12.08. 2016.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги за встановлену третю групу інвалідності і прийняти рішення у порядок і спосіб, передбачений законодавством України.

В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Постанова мотивована тим, що чинне законодавство не наділяє Відповідача правом на прийняття рішення за результатами розгляду звернень осіб у вигляді "повернення на доопрацювання", та не передбачають підстав для можливого ухвалення саме такого рішення.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що дія Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не може поширюватись на позивача, оскільки інвалідність останнього настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а не внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

Також, апелянт зауважує, що оскільки п.п. 1 п. 6 Порядку №975 передбачено виплату одноразової грошової допомоги, лише у випадку, коли особі, в якої інвалідність настала, внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначеної причини, то враховуючи, що інвалідність позивача настала внаслідок поранення, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби (а не під час виконання обов'язків військової служби), відсутні належні причини та підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Крім того, не погодившись з таким рішенням, представник позивача також подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає зміні, та просив змінити рішення суду першої інстанції, яким зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 3 групи, в зв'язку з настанням 29 січня 2016 року інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та надіслати рішення до Донецького обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено, що позивач перебував у статусі військовослужбовця строкової служби з 30.12.1983 до 01.02.1986, приймав участь в період бойових дій у складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан з 30.12.1983 до 01.01.1986, де отримав поранення та з 29.01.2016 йому присвоєно 3 групу інвалідності, у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Апелянт наголошує на тому, що позивачем було подано усі необхідні документи, передбачені п. 3 Порядку №499, а відповідачем було прийнято протиправне рішення, щодо повернення документів до обласного військового комісаріату. Також, відповідно до виписки з акта огляду МСЕК серії АВ №0599528, інвалідність 3 групи позивачу було встановлено 11.02.2016, та відповідно він отримав право на отримання одноразової грошової допомоги з 11.02.2016. Таким чином, апелянт вважає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, яка передбачена п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону N 2011-XII, оскільки право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Крім того, апелянтом зазначено, що у суду першої інстанції було право зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму і це не було б втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки відповідач вже скористався своїм дискреційними повноваженнями (свободою розсуду) та прийняв протиправне рішення. Посилання суду на те, що відповідачем ще не приймалося рішення, яким би було позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги є протиправним, оскільки результатом розгляду заяви та документів позивача є єдине рішення відповідача, яким було протиправно направлено документи позивачу на доопрацювання.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представником позивача висловлено прохання залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до наступних висновків.

Позивач проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан з 30.12.1983 по 01.02.1986 (а.с.16).

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 04.03.2013, виданого Управлінням соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації, позивач є інвалідом 3 групи (а.с.11).

Згідно виписки з довідки акту огляду МСЕК серії АВ № 0599528 від 11.02.2016, причиною інвалідності є поранення (контузія) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.15).

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, у колишнього військовослужбовця № 101 від 14.01.2016 встановлено, що поранення (контузія), захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.14).

28 березня 2016 року позивач звернувся до Донецького обласного військового комісаріату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням інвалідності III групи, яке пов'язане з виконання військової служби в Демократичній Республіці Афганістан.

12 серпня 2016 року позивач отримав листа від Донецького обласного військового комісаріату, яким повідомлено ОСОБА_2 про те, що Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийнято рішення від 12.08.2016 № 58 та надіслано до Донецького обласного військового комісаріату протокол від 12.08.2016 № 58, в якому зазначено, що згідно надісланих документів щодо призначення і виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачене пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону N 2011-XII).

За змістом статті 16 зазначеного Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Як встановлено судом, 11.02.2016 Маріупольською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу з 29.01.2016 була встановлена третя група інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.13).

Позивач отримав право на призначення відповідної одноразової грошової допомоги з 29.01.2016, а тому заявою від 28.03.2016 через Донецький ОМВК звернувся до Міністерства оборони України про призначення та виплати такої допомоги у зв'язку з встановленням 3-групи інвалідності, внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

На день подання позивачем зазначеної заяви механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначався правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 року N 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок N 975).

Як встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивача відповідачем в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол засідання № 58 від 12.08.2016 року), було прийнято рішення про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих позивачем.

Вказане рішення мотивоване відсутністю документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що вони не пов'язані із вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

За приписами абзацу 2 п.13 Порядку N 975 відповідач, Міністерство оборони України, як розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Отже, розпорядник бюджетних коштів, тобто відповідач, мав прийняти одне з двох рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Тобто, як вірно встановив місцевий суд, ані норми Порядку N 975, ані правові норми Закону N 2011-XII не наділяють Відповідача правом на прийняття рішення за результатами розгляду звернень осіб у вигляді "повернення на доопрацювання", та не передбачають підстав для можливого ухвалення саме такого рішення.

В розумінні вимог ст. 19 Конституції України, відповідач як орган державної виконавчої влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність рішення від 12.08.2016 Міністерства оборони України про повернення на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як інваліду 3-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велися бойові дії.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, про відсутність підстав та повноважень у відповідача для прийняття рішення про повернення на доопрацювання документів про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, а відтак, таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Цим обумовлюється відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача.

Колегія суддів зазначає про наявність порушеного права позивача на належний розгляд відповідачем його звернення щодо призначення та виплати відповідної одноразової грошової допомоги.

Вказане порушене право позивача підлягає судовому захисту, виключно шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо призначення і виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги як інваліду 3-ї групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії, а також прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013року №975.

З наданих позивачем документів колегією суддів встановлено, що Міністерством оборони України рішення, яким би було позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи, не приймалося, тому і для задоволення апеляційної скарги представника позивача підстави відсутні.

Враховуючи вищевикладені обставини, прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги чи про відмову у її призначенні може вирішувати тільки Міністерство оборони України, в особі обласного військомату.

Отже позивач перед тим, як звернутись з відповідними позовними вимогами до суду, зобов'язаний виконати процедуру, яка регламентована та унормована як законодавчо, так і підзаконними актами.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог, і виходить з того, що суд не повинен вирішувати питання зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень, прийняти позитивне чи інше рішення по заяві позивача, адже Міністерство оборони України повинне діяти в межах Закону і своїх повноважень при прийнятті будь-яких рішень. Таким чином, зобов'язання відповідача - Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності третьої групи внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону N 2011-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не можуть бути задоволені.

Тобто, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, який зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_2 щодо призначення одноразової грошової допомоги за встановлену третю групу інвалідності і прийняти рішення у порядок і спосіб, передбачений законодавством України.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми процесуального закону, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 3 групи, в зв'язку з настанням 29 січня 2016 року інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та надіслати вищевказане рішення до Донецького обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги, зобов'язати відповідача надати звіт про виконання рішення, не підлягають задоволенню в зв'язку з відсутністю на теперішній час об'єкту судового захисту.

Рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги про призначення або про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 не прийнято.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 та Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Волноваського районного суду Донецької області від 14 грудня 2017 року у справі № 221/632/17 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Донецький обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 3 квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді А.А. Блохін

О.О. Шишов