Постанова № 73169427, 03.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4474/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочко Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Атестації комісії Головного управління Національної поліції у місті Києві, за участю третьої особи - Оболонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач - ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем до суду першої інстанції разом з позовною завою було подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, яке відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року задоволено судом. Разом з тим, під час вирішення клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду суд першої інстанції, оцінюючи одні і ті ж докази, дійшов протилежних висновків.

Станом на 03 квітня 2018 року відповідачем не подано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ч. 3 ст. 99 КАС України (норми якого були чинними станом на день подання позовної заяви), а надані ним до суду докази не підтверджують поважність причин, що безпосередньо унеможливлювали реалізацію позивачем права на звернення до суду.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві, третя особа: Оболонське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, про: визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції міста Києва від 13 січня 2016 року, прийняте щодо ОСОБА_3; визнання протиправним та скасування наказу від 29 лютого 2016 року № 187о/с в частині звільнення ОСОБА_3 з посади інспектора Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність); поновлення ОСОБА_3 на посаді інспектора Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві; стягнення з Головного управління Національної поліції в місті Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Разом із позовною заявою ОСОБА_3 подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Відкриваючи провадження по справі № 826/4474/17 Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Разом з тим, 18 квітня 2017 року відповідачем в судовому засіданні було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України від 03 жовтня 2017 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 122 КАС України від 03 жовтня 2017 року, норми якого кореспондуються з положеннями ч. 1 - 2 ст. 99 КАС України від 06 липня 2005 року, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України від 06 липня 2005 року, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України від 06 липня 2005 року (в редакції, чинній станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом), пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду з даним адміністративним позовом позивачем у відповідності до вимог КАС України заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду. Клопотання мотивовано тим, що мати позивача - ОСОБА_4 1932 року народження, за станом здоров'я потребувала постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою від 21 березня 2017 року № 257. Позивач зазначає, що здійснював догляд за матір'ю, стан здоров'я якої постійно погіршувався. Також з клопотання вбачається, що після смерті матері (ІНФОРМАЦІЯ_1), позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Для підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем надано до суду: копію довідки КП «Ружинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» від 21 березня 2017 року № 257; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 24 березня 2017 року серії НОМЕР_1.

Зазначені документи, на переконання судової колегії, підтверджують вказані у клопотанні позивача обставини.

В свою чергу відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав доказів, які б спростовували зазначені позивачем факти.

Положенням ч. 4 ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Водночас, питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

В рішенні від 27 червня 2000 року у справі «Ілхан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично, не має абсолютного характеру і перевіряючи його виконання слід звернути увагу на обставини справи.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, виходячи з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, колегія суддів вважає, апеляційну скаргу обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 320, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Федотов І.В.

Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 03 квітня 2018 року.