Постанова № 73169397, 29.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2а/2370/884/2012 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Ключковича В.Ю., Беспалова О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача - Єфименко Н.О.,

представника відповідача - Павленко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (постанову в повному обсязі складено 14.12.2017) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2012 № 0000222301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ "Черкаське хімволокно" з податку на додану вартість на загальну суму 419925 грн., з них за основним платежем 335500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84425 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено з огляду на не підтвердження факту реального здійснення між позивачем та ТОВ «Фордінвестплюс» господарських операцій, у зв'язку з чим висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР є правомірним.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 серпня 2013 року скасував постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012 № 0000222301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ "Черкаське хімволокно" з податку на додану вартість на загальну суму 419925 грн., з них за основним платежем 335500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84425 грн.

Суд апеляційної інстанції навпаки, дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту та безпідставність визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням - рішенням відповідача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в акті перевірки ПАТ "Черкаське хімволокно" обґрунтовано зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки неможливо встановити доцільність здійснення ПАТ "Черкаське хімволокно" витрат на рекламні послуги, так і те чи надавалися вони ТОВ «Фордінвестплюс» взагалі.

До Київського апеляційного адміністративного суду 19.02.2018 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначає, що судом першої інстанції винесено обґрунтоване рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин по справі та з врахуванням норм чинного законодавства та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу ДПІ у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року - без змін.

У судовому засіданні 29 березня 2018 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримала. Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у місті Черкаси Черкаської області було проведена планова виїзна документальна перевірка Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог порушення вимог пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п.198.3, 198.6 ст.198, п. 201.11 ст.201 Податкового кодексу України, п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в результаті встановлено заниження сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 1072814,00 грн., в тому числі: за серпень 2010 року в сумі 13930,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 336900,00 грн., за січень 2011 року в сумі 3624,00 грн., за березень 2011 року в сумі 641982,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 950,00 грн., за травень 2011 року в сумі 33038,00 грн., за червень 2011 року в сумі 42390,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у місті Черкаси Черкаської області складено акт від 27.12.2011 №2781/23-2/00204033 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012 №0000222301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1160527,00грн., в тому числі за основним платежем 1072814,00грн. та за штрафними санкціями 87713,00грн.

Рішенням державної податкової служби у Черкаській області від 07.03.2012 №3455/10-210 про результати розгляду скарги скасоване податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012 року № 0000222301 частково, на 107392,00 грн. податку на додану вартість та 3292,00 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині, на загальну суму 1049843,00 грн., в т.ч. 965422,00 грн. податку на додану вартість та 84421,00 грн. штрафних санкцій залишено зазначене податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу позивача в цій частині без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012 № 0000222301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ПАТ "Черкаське хімволокно" з податку на додану вартість на загальну суму 419925 грн., з них за основним платежем 335500 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 84425 грн. протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що операції між позивачем та ТОВ «Фордінвестплюс» мали реальний характер, оскільки товариством надано суду первинні документи, які підтверджують надання рекламних послуг та їх ефективність.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР визначає, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми доводить, що підставою формування податкового кредиту є придбання, зокрема послуг з певною метою, а саме метою їх використання у межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання у тому числі послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як замовником, податковий кредит сформований по факту отримання рекламних послуг в межах договору від 01.10.2010 №01/10 укладеного з ТОВ «Фордінвестплюс».

На підтвердження реального руху активів в процесі здійснення вищеназваної господарської операції позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2010 та податкову накладну № 3011116 від 30.11.2010 та звіт про результати наданих послуг.

Обсяги та види фактичних робіт (послуг), що надано виконавцем, зазначені у звіті по маркетинговим діям з наявною калькуляцією. Відповідно до звіту виконавцем фактично надано рекламні послуги (розробка оригіналів макетів, друк поліграфічної продукції, збір даних, форматування бази даних, доставка рекламних матеріалів споживачам замовника тощо).

Дослідивши вказані документи, колегія суддів вважає, що ними не підтверджується фактичний рух активів в процесі здійснення господарської операції за договором про надання рекламних послуг №01/10 від 01.10.2010, зокрема, звіт №1 по маркетинговим діям не отримує в собі сутності операцій та їх вартості. Надані позивачем акти мають формальній характер, і не дають змоги зрозуміти, які фактично послуги надані.

Податкова накладна та акт здачі-прийняття робіт, враховуючи специфіку вказаного договору, не доводять наведених вище обставин, а відтак і не підтверджують в достатній мірі реального здійснення цієї операції.

Позивачем, як платником податків не доведений зв'язок витрат з основною діяльністю, обов'язок доведення якого покладається на платника податку відповідно до п.5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою на час здійснення спірних правовідносин врегульовані особливості віднесення витрат подвійного оподаткування до складу валових витрат платника податку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку, оскільки позивачем не підтверджено реальність здійснення вказаних господарських операцій, тобто їх об'єктивний зміст не відповідає задекларованому.

Крім того, податковий орган наголошував на відсутність у контрагентів адміністративно-господарських можливостей, трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей.

В даному випадку колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Наведені вище відомості щодо наявності у контрагентів відповідних ресурсів та можливостей, не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється звичайною діловою практикою та характером та специфікою угод (обумовлених операцій).

За таких обставин, враховуючи посилання податкового органу на відсутність у контрагента адміністративно-господарських можливостей, відсутності доказів на спростування вказаної позиції відповідача, судова колегія вважає, що позивачем не було проявлено розумної обережності при укладенні договору зі спірним контрагентом. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

В даному випадку, доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Так, позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не доведено тих обставин та не надано тих документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, тому, на думку судової колегії, позивачем не доведено фактичного виконання спірних операцій, у зв'язку з чим встановлено відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод за вказаними операціями, адже наслідки у податковому обліку породжують не укладені платниками правочини, а реально виконані ними господарські операції (що викликають зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств), тоді як дійсність правочину та дотримання його сторонами норм цивільного чи господарського права не є беззаперечним свідченням дійсного виконання вчинення господарської операції.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, документи щодо правовідносин між позивачем та ТОВ «Фордінвестплюс» були вилучені у позивача відповідно до протоколу виїмки та огляду від 17.05.2012. Про необхідність надання таких доказів зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 грудня 2015 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказаних документів при новому розгляді справи до суду першої інстанції надано не було.

Окрім того, судом першої інстанції не перевірено належність та допустимість як доказів наданих позивачем документів, зокрема, звіту №1 (т.1, а.с.112) та акту №01/10 (т.1, а.с.119).

Матеріали справи також не містять доказів, що підтверджують обґрунтованість господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору.

Отже, враховуючи що позивачем, як суб'єктом, який використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, не доведено правомірності та обґрунтованості витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами, колегія суддів вважає, що наведені позивачем у позовній заяві обставини не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог, водночас, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наявності для цього правових підстав, тобто правомірно, та скасуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На думку колегії суддів, оскаржуване рішення прийняте судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року скасувати .

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяВ.Ю. Ключкович СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 03 квітня 2018 року