Постанова № 73169365, 22.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2018 року

справа № 804/7882/16

головуючий суддя І інстанції – Царікова О.В.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Іванова С.М.

судді: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року у справі № 804/7882/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Фаворит" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару, картки відмови у прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Фаворит" (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі – відповідач), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів № 110080000/2014/100172/1 від 23.07.2014 про коригування митної вартості товарів;

визнати протиправною та скасувати оформлену Дніпропетровською митницею Міндоходів картку відмови в прийнятті митної декларації № 110080000/2014/00216 від 23.07.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі № 804/1760/15 у задоволені адміністративного позову ТОВ «Торговий Дім «Фаворит» до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасувати рішення № 110080000/2014/100172/1 від 23.07.2014, визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації № 110080000/2014/00216 від 23.07.2014 відмовлено повністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі № 804/1760/15 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі № 804/1760/15 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 у справі № 804/1760/15 (К/800/3411/15) постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що вирішуючи даний спір, судами не перевірено та не встановлено, чи здійснювалося позивачем страхування ввезеного товару, а також не досліджено та не надано правову оцінку всім платіжним та бухгалтерським документам, які стосуються оцінюваного товару, у їх сукупності, зокрема, заявці про купівлю валюти від 23 червня 2014 року № 407 на предмет можливості ідентифікувати оплачений товар із ввезеним. Також вказано, що зазначаючи у спірному рішенні про наявні у наданих позивачем документах розбіжності, відповідач не обґрунтував, яким чином контракт від 20 березня 2014 року 2641-MUFA та його положення стосується спірного товару та його вартості, якщо товар постачався за контрактом від 31 жовтня 2013 року № 2483-RC/TH.

У випадку, коли декларантом на момент визначення митної вартості та подання митному органу відповідної декларації окремо виділено вартість транспортування товарів до та після їх ввезення на митну територію України, таке виділення піддається обчисленню і документально підтверджене, то транспортні витрати позивача на транспортування товару митною територією України не повинні включатися до митної вартості товару. На вказане суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не спростували доводи позивача щодо правомірності відображення у митній вартості товару лише транспортних витрат до м. Одеси, а не всіх витрат на транспортування з м. Бангкок до м. Дніпропетровська.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 23.07.2014 № 110000003/2014/100172/2.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.07.2014 № 110080000/2014/00216. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська митниця ДФС звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що надані позивачем платіжні документи не підтверджують митну вартість товару, визначену останнім, адже заява на купівлю іноземної валюти свідчить про проведення господарської операції з купівлі валюти, але не може бути підтвердженням перерахунку коштів за контрактом. При цьому зауважено, що фактична дата оплати за платіжним дорученням № 407 (23.06.2014) не відповідає терміну оплати, зазначеному в специфікації від 08.05.2014 року № 4 до зовнішньоекономічного договору від 31.10.2013 року № 2483-RC/TH. Надані позивачем рахунок-проформа та калькуляція витрат не можуть бути прийняті на підтвердження розподілу транспортних витрат, оскільки рахунок-проформа не містить необхідної інформації та не відповідає вимогам, зазначеним у Правилах заповнення декларації митної вартості, при цьому останній виданий експедитором, який не має повноважень щодо виділення транспортних витрат до митного кордону України. Калькуляція витрат на доставку товару не містить відомостей щодо загально визначених статей витрат, включених до собівартості послуг транспортування, які є складовими митної вартості, що унеможливлює проведення обчислення повноти заявленої декларантом митної вартості, при цьому остання видана самим позивачем, який не має повноважень щодо надання розрахунку транспортних витрат, оскільки не надає такі послуг, а їх отримує. Наголошено на тому, що заявка на перевезення вантажу морським транспортом № 6986/55187 від 15.05.2014 року становить 233 448,08 грн., в той час, як позивачем у декларації митної вартості заявлено транспортні витрати, які мають бути включені до митної вартості, у сумі 133 863 грн. Вказане свідчить про можливе заниження транспортних витрат, які є обов’язковими складовими митної вартості у відповідності до умов поставки FOB ТН м. Бангкок. Крім того, договором комісії передбачено укладання договору комітентом за домовленістю сторін, однак жодний документ не свідчить про наявність такої домовленості. Враховуючи спосіб перевезення вантажу (морський транспорт), наявні обґрунтовані сумніви щодо не включення позивачем до митної вартості товарів витрат на страхування.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, як законну та обґрунтовану. Наголошено на тому, що відповідачем доказів того, позивачем здійснювалось страхування оцінюваного товару та понесення у зв’язку із цим додаткових витрат, надано не було. При цьому взаємозв’язок між контрактом від 20.03.2014 року № 2641-MUFA та оцінюваним товаром відсутній, тому посилання в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості на вказаний контракт є помилкою. Наданий рахунок-проформа від 21.07.2014 року містить номер контейнеру, що співпадає з номером контейнеру, в якому транспортувався оцінюваний товар, та в якому було виокремлено вартість перевезення з Бангкоку (Таїланд) до Одеси (Україна) та з Одеси до Дніпропетровська, в той час, як митний орган жодним чином не обґрунтував неможливість обчислення вартості транспортування товарів до і після їх ввезення на митну територію України за наданим рахунком-проформою. Зауважено, що відповідачем не надано доказів покладення саме на позивача обов’язку здійснити навантаження/вивантаження/обробку товарів, пов’язаних з їх транспортування до аеропорту, порту або до іншого місця ввезення на митну територію України та понесення у зв’язку з цим витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Інші учасники судового процесу, в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі останніх.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Торговий Дім «Фаворит» та фірмою K.M.C. INTER RISE (2002) CO. LTD (Тайланд) був укладений контракт № 2483-RC/TH на постачання продукції від 31.10.2013, відповідно до якого фірма зобов'язується поставити товар позивачу, найменування, ціна та кількість якого, зазначаються у додатках і специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту.

Згідно із специфікацією № 4 від 08.05.2014 до контракту № 2483-RC/TH на постачання продукції від 31.10.2012 фірма K.M.C. INTER RISE (2002) CO. LTD зобов'язалася здійснити поставку позивачу наступного товару:

- Тайський довгозерновий пропарений рис. 100% чистий та сортований, новий врожай 2014 року у кількості 260000 кг за ціною 0,429 доларів США за кг та за загальною ціною 111540,00 доларів США;

- Тайський довгозерновий рис Жасмін 100% сортований, новий врожай 2014 року у кількості 130000 кг за ціною 0,975 доларів за кг, за загальною ціною 126 750,00 доларів США.

Умова поставки - ФОБ Бангкок (Інкотермс - 2010).

Відповідно до положень контракту №2483-RC/TH на постачання продукції від 31.10.2013 та специфікації № 4 від 08.05.2014 фірма K.M.C. INTER RISE (2002) CO. LTD здійснила постачання позивачу товару:

- Тайський довгозерновий пропарений рис, 100% чистий та сортований, новий врожай 2014 року у кількості 104000 кг. за ціною 0,429 доларів США за кг. та за загальною ціною 44,616 доларів США;

- Тайський довгозерновий рис Жасмін 100% сортований, новий врожай 2014 року у кількості 52000 кг за ціною 0,975 доларів за кг, за загальною ціною 50700,00 доларів США, на загальну суму 95 316,00 доларів США.

Зазначений товар був поставлений за інвойсом № UKAM 14007 від 28.05.2014 та надійшов на митне оформлення до Дніпропетровської митниці Міндоходів шляхом електронного декларування (митна декларація від 21.07.2014 № 110080000/2014/117272), що підтверджується відповідними відмітками на міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 18.07.2014 р. № 210, № 267, № 345, № 507, № 561, № 721.

Для здійснення митного оформлення вищезазначеного товару позивач подав відповідачу, серед інших документів, декларацію митної вартості з додатковим аркушем А до неї (у формі електронного документа відповідно до п. 1.4 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну України № 599 від 24.05.2012, зареєстрованим у Мінюсті України 18.06.2012 за № 984/21296), згідно з якою, митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, становить 106811,94 доларів США.

Митна вартість товару була заявлена позивачем за основним методом - за ціною договору, згідно до ст. 58 МК України.

На підтвердження заявлених відомостей позивачем було подано наступні документи:

- контракт № 2483-RC/TH на постачання продукції від 31.10.2013 року;

- специфікацію до контракту № 4 від 08.05.2014року;

- CMR від 18.07.2014 року № 210, № 267, № 345, № 507, № 561, № 721;

- коносамент № MSCUBP898998 від 09.06.2014 року;

- заявку про купівлю іноземної валюти № 407 від 23.06.2014 року;

- Swift від 23.06.2014 року;

- платіжне доручення № 407 від 23.06.2014 року;

- калькуляцію транспортних витрат № б/н від 21.07.2014 року;

- заявку на перевезення № 6990/55198 від 15.05.2014 року;

- рахунок-проформу перевізника від 21.07.2014 року;

- рахунок-проформу (інвойс) UKAM 14007 від 28.05.2014 року;

- пак. лист до інв. UKAM 14007 від 28.05.2014 року;

- договір комісії № 1208-13 від 08.05.2014 року;

- договір перевезення вантажу № 1693 від 20.08.2011 року;

- фіто санітарний сертифікат № 4319414 від 16.06.2014 року;

- сертифікат про походження товару № IA2014-0107075 від 30.06.2014 року;

- сертифікат якості на пропарений рис від 09.06.2014 року;

- сертифікат якості на рис Жасмін від 09.06.2014 року;

- лист ТОВ «Градологістік» № 2708 від 23.01.2015 року.

Під час здійснення відповідачем контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності. А саме:

- у платіжному дорученні від 23.06.2014 року № 407 наявне посилання лише на зовнішньоекономічний договір від 31.10.2013 № 2483-RС/ТН, що унеможливлює ідентифікацію сплаченої суми з партією товару, що оцінюється;

- в графі «Призначення платежу» зазначений контракт № 2483-RC/TH від 31.10.2013 без жодної прив'язки до даної партії товару;

- пунктом 2.1 контракту передбачена орієнтовна сума контракту близько 1000000 дол. США;

- фактична дата оплати за платіжним дорученням № 407 (23.06.2014 року) не відповідає терміну оплати, зазначеному в специфікації від 08.05.2014 року № 4 до зовнішньоекономічного договору від 31.10.2013 року № 2483-RC/TH;

- назва транспортного засобу, зазначена в графі 21 МД від 21.07.2014 року № 110080000/2014/117272, екологічній декларації від 11.07.2014 року № 45685 (MSC ELOISE) не відповідає назві транспортного засобу, зазначеній в коносаменті від 09.06.2014 року № MSCUBP898998 (MERKUR TIDE);

- невідповідність кількості підпунктів розділів 4 та 7 у наданій декларантом англомовній редакції зовнішньоекономічного договору від 20.03.2014 року № 2641-MU/FA та його перекладі, що дає підстави для сумніву у повноті наданої декларантом інформації;

- під час митного оформлення не надані документи, що підтверджують вартість страхування товару.

Відповідач отримав від позивача лист від 23.07.2014 року № 11, яким останній повідомив, що додаткові документи надаватись не будуть.

Дніпропетровська митниця ДФС не визнала заявлену позивачем митну вартість товару та прийняла рішення № 110000003/2014/100172/2 від 23.07.2014 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого відповідач провів коригування митної вартості товару, заявленої декларантом та визначив цю вартість згідно ст. 57, 59 МК України за методом 6 у розмірі 123769,00 грн.

Крім того, відповідач оформив та надіслав позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації №110080000/2014/00216 від 23.07.2014.

Визнання протиправними та скасування вказаних рішення про коригування митної вартості та картки відмови і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання митного органу на встановлені в ході митного оформлення оцінюваного товару розбіжності спростовані матеріалами справи. Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої митної вартості товарів, судом не встановлено.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК України).

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13, зазначено, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, обґрунтовуючи розбіжності у наданих позивачем документах, митний орган посилається на те, що у платіжному дорученні від 23.06.2014 року № 407 наявне посилання лише на зовнішньоекономічний договір від 31.10.2013 № 2483-RС/ТН, що унеможливлює ідентифікацію сплаченої суми з партією товару, що оцінюється; в графі «Призначення платежу» зазначений контракт № 2483-RC/TH від 31.10.2013 без жодної прив'язки до даної партії товару; пунктом 2.1 контракту передбачена орієнтовна сума контракту близько 1000000 дол. США; фактична дата оплати за платіжним дорученням № 407 (23.06.2014 року) не відповідає терміну оплати, зазначеному в специфікації від 08.05.2014 року № 4 до зовнішньоекономічного договору від 31.10.2013 року № 2483-RC/TH.

Дані посилання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, оплата ТОВ «Торговий Дім «Фаворит» продавцю за поставлений товар у сумі 95316, 00 доларів США відбулася на підставі платіжного доручення № 407 від 23.06.2014, заяви про купівлю іноземної валюти № 407 від 23.06.2014 та swift від 23.06.2014. Разом з тим, що в платіжному дорученні № 407 від 23.06.2014 призначенням платежу є передплата за продукцію за контрактом № 2483-RC/TH від 31.03.2013. Також, у заяві про купівлю іноземної валюти № 407 від 23.06.2014 зазначається підстава для купівлі іноземної валюти - передплата за продукти харчування відповідно № 2483-RC/TH від 31.03.2013, специфікації № 4 від 08.05.2014 року, інвойсу UKAM 14007 від 28.05.2014 року.

Згідно положень ч. 2 ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товару є, якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару, за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Отже, заява про купівлю іноземної валюти № 407 від 23.06.2014 в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України є документом, що містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Підтвердженням того, що згідно платіжного доручення відбулася оплата саме за поставлений відповідно до інвойсу UKAM 14007 від 28.05.2014 товар є також відповідність вартості партії товару згідно із зазначеним інвойсом та суми сплачених коштів згідно з платіжним дорученням № 407 від 23.06.2014.

Згідно з умовами оплати за товар, що визначені у специфікації № 4 від 08.05.2014 100% суми, зазначені в рахунку-проформі, покупець сплачує протягом 7 банківських днів від дати отримання від продавця сканованих копій пакувального листа, рахунка-проформи, проекту коносамента. Оскільки копії зазначених документів були надані постачальником 16.06.2014, оплата відбулась 23.06.2014, тобто через 7 днів після надання сканованих копій документів без порушення терміну зазначеного у специфікації.

Отже, посилання відповідача на те, що у платіжному дорученні позивача від 23.06.2014 № 407 наявне посилання лише на зовнішньоекономічний договір від 31.10.2013 № 2483-RС/ТН, що унеможливлює ідентифікацію сплаченої суми з партією товару, що оцінюється; в графі «Призначення платежу» зазначений контракт № 2483-RC/TH від 31.10.2013 без жодної прив'язки до даної партії товару та фактична дата оплати за платіжним дорученням № 407 (23.06.2014) не відповідає терміну оплати, зазначеному в специфікації від 08.05.2014 № 4 до зовнішньоекономічного договору від 31.10.2013 №2483-RC/TH є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Також необґрунтованими є посилання відповідача на те, що назва транспортного засобу, зазначена в графі 21 МД від 21.07.2014 №110080000/2014/117272, екологічній декларації від 11.07.2014 року №45685 (MSC ELOISE) не відповідає назві транспортного засобу, зазначеній в коносаменті від 09.06.2014 №MSCUBP898998 (MERKUR TIDE), з огляду на наступне.

Як зазначено у наданому позивачем до митного оформлення коносаменті № MSCUBP898998 від 09.06.2014, морське перевезення відбувалося з порту м. Багкок, Таїланд до порту м. Одеса, Україна з перевантаженням у м. Сінгапурі. Таким чином, умовами морського перевезення було визначено перевантаження товару. Тому прибуття товару на іншому судні, ніж те, що зазначено у коносаменті, не є розбіжністю, а навпаки обумовлене ним.

Згідно з п. 3.2 договору транспортного експедирування № 1693 від 20.08.2011, укладеного між ТОВ «АТБ-маркет» та ТОВ «Градологістік» вартість послуг зазначається в заявці клієнта та може бути змінена тільки за письмовим погодженням двох сторін. У той же час за умовами зазначеного договору (п. 1.3.1-1.3.2) експедитор забезпечує оптимальне транспортне обслуговування, організовує перевезення вантажу територією України та іноземних країн, залучає транспорті засоби та забезпечує їх подачу в порти, залізничнодорожні станції, состави, термінали та інші об’єкти для своєчасної доставки вантажів. Таким чином, експедитор самостійно на свій розсуд визначає кількість транспортних засобів, які будуть залучатись для досягнення оптимального транспортного обслуговування і це за умовами договору не впливає на ціну перевезення, оскільки вона може змінюватися тільки за погодженням сторін.

Підтвердженням зазначеному, також є лист перевізника ТОВ «Градологістік» № 2708 від 23.01.2015, яким перевізник засвідчив, що у вартість морського перевезення була врахована вартість навантажувально-розвантажувальних робіт та зберігання в проміжних портах по всьому маршруту руху контейнерів.

При цьому в оскарженому позивачем рішенні про коригування митної вартості помилково було зазначено контракт № 2461-MUFA від 20.03.2014, який не є контрактом постачання спірного товару. Під час митного оформлення позивачем товару надано до митниці контракт на постачання продукції № 2483-RC/TH від 31.03.2013 року, в якому англомовна редакція тексту відповідає редакції перекладу.

Отже, посилання відповідача на невідповідність кількості підпунктів розділів 4 та 7 у наданій декларантом англомовній редакції зовнішньоекономічного договору від 20.03.2014 №2641-MU/FA та його перекладі, що дає підстави для сумніву у повноті наданої декларантом інформації є безпідставними, оскільки митницею зазначено інший контракт.

Щодо витрат на страхування, то за умовами договору транспортного експедирування № 1693 від 20.08.2011 з ТОВ «Градологістік», експедитор здійснює страхування вантажу у випадках, передбачених законодавством, або за вимогою клієнта. Відповідно до п.1.2 договору транспортного експедирування перелік послуг, який надається експедитором, у тому числі і здійснення страхування, визначається замовником та перевізником окремо по кожному перевезенню та зазначається у відповідній заявці на перевезення. У заявці на перевезення вантажу морським транспортом від 15.05.2014 № 6990/55198 не міститься доручення на страхування.

Таким чином твердження митного органу про не включення до митної вартості витрат на страхування товару є безпідставними.

Відповідно до ст. 53 МК України страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, є документами, що підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування.

Відповідно до пояснень позивача під час перевезення партії товару за контрактом на постачання продукції №2483-RC/TH від 31.03.2013 страхування вантажу не здійснювалося, декларант витрати по страхуванню не поніс, а тому до митної вартості товару витрати із страхування позивачем не включалися. При цьому доказів зворотнього відповідачем надано не було.

Щодо невідповідності зазначеній у рахунку – проформі ТОВ "Градологістік" від 21.07.2014 вартості транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як слідує з заявки на перевезення вантажу морським транспортом від 15.05.2014 № 6990/55198 погоджена вартість перевезення одного контейнеру, враховуючи плату експедитору - вартість перевезення за маршрутом Бангкок (Тайланд) до м. Дніпропетровськ, у той час місцем ввезення на митну територію України є порт, м. Одеса.

У рахунку - проформі ТОВ "Градологістік" від 21.07.2014 окремо зазначені витрати на транспортування з м. Бангкок (Тайланд) - м. Одеса, у сумі 132363,00 грн. та експедиторські послуги без ПДВ у сумі 1500,00 грн., всього сума транспортних витрат складає 133863,00 грн., яка зазначена у декларації митної вартості товару позивача.

За вказаних обставин надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей та не містять ознак підробки, а містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідність витребовувати додаткові документи.

Натомість відповідач витребував у позивача додаткові документи за всім переліком, що передбачено частиною 3 статті 53 МК України безвідносно перевірки саме тих обставин, які ним розцінені як суттєві розбіжності, а в подальшому ненадання позивачем цих додаткових документів використано для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №№110080000/2014/100172/1 від 23.07.2014 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації №110080000/2014/00216 від 23.07.2014 року. Витребування за таких обставин додаткових документів свідчить про формальний підхід митного органу до перевірки правильності заявленої митної вартості.

Крім того, слід зазначити, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем застосовано другорядний метод 2-ґ, але не надано жодних переконливих доказів неможливості застосування інших попередніх другорядних методів, як того вимагають приписи частини 3 ст. 57 МК України, зокрема ані методу визначення щодо ідентичних товарів, ані методу щодо подібних (аналогічних) товарів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року у справі № 804/7882/16 – залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі у відповідності до приписів ст. ст. 328,329 КАС України.

Повний текст постанови складено 29 березня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко