Постанова № 73169330, 22.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 березня 2018 року справа № 808/1040/17 головуючий суддя І інстанції - Бойченко Ю.П.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 808/1040/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002551200 від 05.04.2017 року.

Постановою окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05 квітня 2017 року № 0002551200.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що якщо податкове зобов'язання з плати за землю, самостійно визначене в податковій декларації з плати за землю, не сплачено протягом строків, визначених ПК України, та платником податків подана уточнююча декларація з плати за землю щодо зменшення податкових зобов'язань минулих податкових періодів (здійснюється погашення податкового боргу), такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 ПК України, з урахуванням загального строку затримки сплати суми податкового зобов'язання.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану. Зауважував, що податкова декларація, в тому числі уточнююча, не є документом, що підтверджує здійснення платником податків сплати податкових зобов'язань, а тому висновок податкового органу про те, що в даному випадку відбулась сплата (погашення) самостійно визначеного податкового зобов'язання з порушенням граничного строку сплати на 2 дні є помилковим.

20.03.2018 року відповідачем було подано клопотання, в якому останній просить розглянути справу за участю його представника.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з частиною шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною сьомою вказаної статті визначено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного адміністративного позову є податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу штрафну санкцію у розмірі 25 351,80 грн.

При цьому колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відповідач при поданні апеляційної скарги всупереч приписам ч. 3 ст. 296 КАС України не зазначив про бажання брати участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, відзив позивача на апеляційну скаргу відповідачем було отримано ще 08.02.2018 року, відповідно даних пошуку в онлайн-сервісі «Укрпошта» за штрих кодовим ідентифікатором.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання відповідно до ч. 6, 7 ст. 262 КАС України.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 20 березня 2017 року на підставі п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20, п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.75.1. ст.75, ст. 76 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі - ПК України), головним державним ревізором - інспектором сектору податків та зборів з юридичних осіб відділення у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, Саєнко О.Б. в приміщенні відділення у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області проведено камеральну перевірку ТОВ «НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ» з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за звітний (податковий) період 2016 рік.

Перевіркою встановлено, що всупереч вимогам п. 57.1 ст. 57 ПК України ТОВ «НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ» порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств протягом граничних строків, а саме по декларації № 9270271730 від 23.03.2017 узгоджена сума податкового зобов'язання в розмірі 263418,00 грн. сплачена з затримкою у 2 дні.

За результатами перевірки складено акт камеральної перевірки несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств від 20.03.2017 № 243/08-30-1200/33960796 (а.с.8).

На підставі висновків акту перевірки, ст.126 ПК України винесено податкове повідомлення - рішення форми "Ш" від 05.04.2017 № 0002551200, яким за затримку на 2 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 253518,00 грн. до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 % у сумі 25351,80 грн. (а.с. 9).

Скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку при поданні уточнюючої податкової декларації відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки подання уточнюючої податкової декларації не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, адже Податковий кодекс України встановлює відповідальність за несплату саме узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, а не при поданні уточнюючої декларації.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.16.1.4 п.16.4 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За приписами пунктів 36.1, 36.2 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Пунктами 38.1 ст. 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В свою чергу, відповідно до п. 14.1.39 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п.14.1.156, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності з абз. 1 та абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

За приписами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В свою чергу, відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, якій підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання .

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, якій залежить від терміну прострочення.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, виникають в силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим в момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

Вказана правова позиція висловлена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 року №1602/11/10/14-14.

Відповідно до матеріалів справи 09 лютого 2017 року ТОВ «НДКТІМ-СІЛЬГОСПМАШ» пакетом електронної звітності подало звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік (реєстр. № 9269849084 від 09.02.2017), в якій зазначена сума фінансового результату до оподаткування «-1463435» грн. (а.с. 11).

У зв'язку із самостійним виявленням помилки у раніше поданій податковій декларації, а саме ненадання в пакеті звітності додатку АМ, позивачем була направлена до контролюючого органу «Звітна нова» декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік (реєстр. № 9270271730 від 23.02.2017), в якій помилково зазначено фінансовий результат до оподаткування у сумі « 1463435» грн. (а.с. 18).

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В строки встановлені п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України самостійно визначене податкове зобов'язання позивачем сплачено не було. Проти даної обставини сторони не заперечували.

Згідно з п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено 1095 днів для подання уточнюючої декларації.

Позивачем було самостійно виявлено помилку в раніше поданій декларації щодо фінансового результату до оподаткування та 13 березня 2017 року подано «Уточнюючу» податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік (реєстр. № 9270696254 від 13.03.2017), в якій зазначено фінансовий результат до оподаткування у сумі «-1463435» грн.(а.с. 21).

Тобто, уточнюючою податковою декларацією податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств було зменшено на ту ж саму суму яка була зазначена в «Звітній новій» податковій декларації від 23.02.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 11.03.2017, згідно інтегрованої картки платника з податку на прибуток приватних підприємств, за позивачем обліковувалась переплата у сумі 9900 грн. При цьому жодних операцій щодо сплати до бюджету відповідних сум станом на 20.04.2017 року вказана картка не містить.(а.с. 45).

Таким чином, оскільки позивачем не було здійснено у встановлені Податковим кодексом України терміни сплати погашення суми орендної плати та суми земельного податку та узгоджені грошові зобов'язання були сплачені з затримкою, то застосування до нього штрафних санкцій у розмірі відповідного відсотка суми грошового зобов'язання сплаченого з затримкою на підставі п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, є безпідставним, адже відсутній об'єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, тому як подання уточнюючої податкової декларації не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання. Податкова декларація, у тому числі уточнююча, не є документом, що підтверджує здійснення платником податків сплати податкових зобов'язань, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

З приводу посилань заявника апеляційної скарги на позицію контролюючого органу, викладену в інформаційно-довідковому ресурсі "ЗІР", то колегія суддів апеляційного суду вважає такі посилання безпідставними та необґрунтованими, оскільки вона стосується питання нарахування пені, що регламентується ст. 129 Податкового кодексу України та жодним чином не стосується ст. 126 Податкового кодексу України, на підставі якої нараховано штрафні санкції позивачу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року у справі № 808/1040/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає у відповідності до приписів ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанову підписано складом суду 22 березня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко