Постанова № 73169267, 02.04.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року справа №241/249/17

Приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Сухарька М.Г.,

секретарі судового засідання Чернявська К.Г., Куленко О.Д.,

за участі представників відповідача Алдошиної Т.Г., Лаврищева В.В., Поповича В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року (повний текст складено 10 листопада 2017 року в смт. Мангуш) у справі № 241/249/17 (суддя в 1 інстанції - Демочко Д.О.) за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області, треті особи: Служба автомобільних доріг у Донецькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про часткове скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили скасувати п. 1, п. 2 та п. 3 рішення Мелекінської сільської ради № 7/16-401 від 30.12.2016 «Про затвердження Детального плану території під розміщення садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь - Урзуф, км 8+300 км 12+300», в частині, що стосується розташування та будівництва нової ділянки автомобільної дороги Маріуполь - Урзуф в с. Бурякова Балка.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що вони є власниками житлових будинків та власниками (користувачами) земельних ділянок, що розташовані в с. Бурякова Балка Мангушського району. Також зазначають, що після 31.05.2016 не існує рішення відповідача №6/23-1328 про затвердження Генерального плату в частині визначення проходження нової траси автомобільної дороги в селі Бурякова Балка. У результаті цього вони вважають, що проектна документація пояснювальної записки та основного креслення позбавлена статусу містобудівної документації, а тому є непридатною для використання у вирішенні містобудівних питань на території Мелекінської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що вищевказані пункти рішення прийняті в порушення Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», державним будівельним нормам та правилам та іншім діючим законодавчим актам. Зазначив, що відповідно до п. 1.4 ДБН Б.2.4-1-94 розвиток сільських населених пунктів повинен здійснюватися відповідно до генеральних планів. Будівництво транзитних автомобільних доріг повинно бути винесено за межі населеного пункту (п. 3.2 ДБН Б.2.4-1-94, ДБН В.2.3-4:2007). Крім того, зазначив, що діюче законодавство визначає генеральний план головним видом містобудівної документації на місцевому рівні. Детальний план розробляється згідно генеральному плану, відповідає та уточнює його положення.

Допитані у якості свідків в суді першої інстанції ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду пояснили, що спірна дорога має велике значення для громадян Мангушського району, курортного відпочинку, а також стратегічне значення у зв'язку з використанням дороги для потреб військових України. Також зазначили, що для початку та проведення робіт мається вся необхідна документація.

Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року у справі № 241/249/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що відповідачем доведено суду правомірність винесення рішення від 30.12.2016 р. № 7/16-401 «Про затвердження Детального плану території під розміщення садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь-Урзуф, км 8+300 - км 12+300», а також те, що воно прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, інтересів суспільства та держави.

Не погодившись з таким рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій зазначається, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що діюче законодавство визначає генеральний план головним видом містобудівної документації на місцевому рівні. Детальний план розробляється згідно генерального плану, відповідає та уточнює його положення.

Апелянти вважають, що внаслідок скасування судом при розгляді справи № 241/777/15а в 2016 році, не існує рішення № 6/23-1328 від 29.03.2013 про затвердження Генерального плану в частині визначення проходження нової дороги в с. Бурякова Балка, тобто, проходження нової дороги відповідно до Закону не передбачено.

Скасування рішення відповідача № 6/23-1328 від 29.03.2013 позбавило містобудівну документацію, що була затверджена цим рішенням та визначала проходження нової дороги в с. Бурякова Балка, статусу Генерального плану.

Отже, після скасування рішення відповідача № 6/23-1328 від 29.03.2013 текстові та графічні матеріали, що містить Розділ 15 Пояснювальної записки та Основне креслення, слід розглядати як незатверджені проекти документів, що не мають статусу містобудівної документації Генерального плану та не можуть використовуватися в містобудівній діяльності.

З огляду на те, що не існує Генерального плану як затвердженої містобудівної документації в частині будівництва нової дороги, а також прийнявши до уваги приписи ч. 1 та ч. 10 ст. 19 Закону щодо уточнення детальним планом положень генерального плану та відповідності генеральному плану, у відповідача відсутні підстави для прийняття рішення про затвердження Детального плану території під розміщення нової дороги.

Зауважується, що положення п. 2 рішення № 7/16-401 щодо зміни діючої містобудівної документації села у межах його розробки суперечать ч. 1 ст. 19 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), відповідно до якої детальний план у межах населеного пункту лише уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території, а не змінює діючу містобудівну документацію села.

Апелянти звертають увагу на те, що весь текст Пояснювальної записки Детального плану, зокрема в частині розділів «Мета і завдання», Розділ 3 в частині обґрунтування можливості розміщення автомобільної дороги і, нарешті, «Висновки», а також Графічні матеріали Детального плану, не уточнюють Генеральний план (якого не існує, а тому немає що уточнювати), а в незаконний спосіб передбачають прийняття принципового рішення про будівництво дороги в с. Бурякова Балка замість Генерального плану.

Також в останньому абзаці розділу «Висновки» міститься висновок про те, що після розгляду та погодження із зацікавленими організаціями детальний план є підставою для підготовки рішення про погодження місця розташування автомобільної дороги Маріуполь-Урзуф.

Апелянти зауважують, що Акт обстеження та вибір земельної ділянки, що складений районною адміністрацією, не лише не має дати, але й є незаконним. Акт не має будь-яких наслідків, так як підставою для вибору ділянки для забудови може бути лише рішення відповідача про затвердження Генерального плану, а не комісії, яку очолює голова районної адміністрації. До речі, Акт не містить положень про будівництво нової дороги в с. Бурякова Балка. Це питання досліджувалось ще при розгляді справи № 241/777/15а.

Апелянти посилались на те, що скасований Генеральний план приховав те, що нова дорога проходить через центр с. Бурякова Балка безпосередньо біля будинків апелянтів, над двома газовими магістралями високого та середнього тиску, під високовольтною лінією електропередачі та поруч з трансформатором, на земельних ділянках, які також схильні до зсувних процесів.

Матеріали Детального плану, як, до речі, і скасованого Генерального плану, містять дані про наявність щонайменше 5 курганів, що знаходяться в межах с. Бурякова Балка та потрапляють під будівництво нової дороги, проте будівництво нової дороги в цих місцях ніхто не погоджував.

Як і скасований Генеральний план, Детальний план не пройшов погоджень з природоохоронними та іншими зацікавленими органами, а тому прийняття такого Детального плану не лише суперечить своїм же висновкам щодо погодження з відповідним органами, але й порушує закон, що може мати серйозні техногенні наслідки.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Спершу слід зазначити, що ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_13 від апеляційної скарги, а провадження за апеляційною скаргою одного з позивачів - ОСОБА_13 на постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року у справі № 241/249/17 - закрито.

Також в суді апеляційної інстанції в якості свідка був допитаний ОСОБА_14, який, будучи народним депутатом України, приймав участь при прийнятті рішень про виділення з Державного бюджету України коштів на будівництво спірної ділянки дороги. При цьому він пояснив, що подібне рішення приймалось двічі, обґрунтував важливість цього будівництва не лише для мешканців територіальної громади Мелекінської сільської ради (які на публічних обговореннях просили побудувати дорогу саме в тому місці, яка визначена Детальним планом), а ще й для півдня Донецької області та взагалі для країни.

Фактичні обставини справи.

Як вбачається з постанови Першотравневого районного суду Донецької області від 05.04.2016 по справі № 241/777/15-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (т.1 а.с. 12-17), пункт 1 рішення Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області № 6/23-1328 від 29.03.2013 «Про затвердження генерального плану с. Мелекіне та с. Бурякова Балка, придатним для використання у вирішенні містобудівних питань на території сільської ради», в частині визначення проходження нової траси транзитної дороги Маріуполь - Урзуф у селі Бурякова Балка (розділ 15 «Транспорт і вулично-дорожня мережа» пояснювальної записки генерального плану і основного креслення генерального плану) - було скасовано.

Відповідно до листа директора департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації від 16.08.2016 № Л-169, Л-179 зазначено, що на даний час Службою розробляється новий проект, який буде враховувати спільні інтереси мешканців с. Мелекіне та с. Бурякова Балка в частині мінімального впливу на майнові права (т.1 а.с.18).

Як вбачається з відповіді Державного агентства автомобільних доріг України від 09.08.2016 № 3687/3/5.1-9-Л/272, у 2013 році на підставі генерального плану, затвердженого рішенням Мелекінської сільської ради від 29.03.2013 №6/23-1328, служба надала проектному інституту Донецькдіпродор завдання на розробку проектно-кошторисної документації будівництва спірної дороги (т.1 а.с.20).

Згідно відповіді Державного агентства автомобільних доріг України від 30.11.2016 № 5710/3/5.1-9-Л-453, вищевказана служба звернулась до голови Мелекінської сільської ради з клопотання внести зміни до генерального плану для можливості затвердження його згідно чинного законодавства (т.1 а.с.21).

Як вбачається з відповіді Мангушської районного державної адміністрації від 02.09.2016 № 01/17-1196, запропоновано здійснити заходи з внесення змін до генерального плану с. Мелекіне та с. Бурякова Балка (т.1 а.с.22).

Відповідно до листа служби автомобільних доріг в Донецькій області від 31.08.2016 № 13-1409, Донецькою філією ДП «Укрдіпродор» - «Донецькдіпродор» внесено зміни до проектної документації з будівництва спірної автомобільної дороги з урахуванням погоджених рішень на засіданнях з питань безпеки дорожнього руху Мангушської РДА. Проект розроблено згідно чинних будівельних та санітарних норм (т.1 а.с.23).

Згідно відповіді Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області від 12.09.2016 № 605, 25.05.2011 сільська рада оприлюднила прийняті рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації на офіційному сайті Мелекінської міської ради Мангушського району Донецької області та районної газети «Сельская новь» (т.1 а.с.24).

Згідно відповіді Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області від 12.01.2017 № 55, виконкомом даної ради була створена погоджувальна комісія для розгляду пропозицій громадськості та прийняття рішень по них (т.1 а.с.25).

30.12.2016 Мелекінською сільської радою Мангушського району Донецької області було прийнято рішення № 7/16-401 «Про затвердження Детального плану території під розміщення садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь-Урзуф, км 8+300 - км 12+300». Пунктом першим було затверджено проект детального плану території під розташування садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь-Урзуф, км 8+300 - км 12+300, пунктом другим цей проект вважається детальним планом. Як виходить з пункту третього, це рішення було направлено Службі автомобільних доріг для розробки проекту землеустрою та будівництва спірної дороги, пунктом четвертим було зобов'язано депутатів та представників громадськості приймати участь у судових засіданнях (т.1 а.с.26).

Як вбачається з детального плану території, було розроблено детальний план під розташування садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь-Урзуф, км 8+300 - км 12+300 (т.2 а.с.32-33).

Відповідно до загальної пояснювальної записки, проектом будівництва спірної дороги передбачені заходи щодо охорони навколишнього середовища, зниження загазованості території, яка примикає до спірної дороги та інші відповідні заходи (т.2 а.с.30-31).

Як вбачається з детального плану, спірна автомобільна дорога проходе, крім іншого, через с. Бурякова Балка, органом місцевого самоврядування стосовно якого є Мелекінська сільська рада (т.2 а.с.32-33).

Законодавство, що стосується спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Закону № 3038-VI визначено наступне:

«1. Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції…

3. На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території.

4. Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

5. Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

6. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

7. Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

8. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою…

9. Детальний план території не підлягає експертизі.

10. Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території».

Стаття 5 Закону України від 08.09.2005 № 2862-ІV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-ІV) поділяє автомобільні дороги на загального користування та інші. Між сторонами немає спору щодо належності проектованої автомобільної дороги до виду загального користування.

Положення Закону № 2862-ІV:

«Стаття 7 загальна характеристика.

Автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях.

Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Автомобільні дороги загального користування, які у зв'язку з розширенням меж територій міст стають частиною їх вулично-дорожньої мережі, можуть передаватися безоплатно в комунальну власність за рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 8. Класифікація автомобільних доріг загального користування.

Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення.

Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні, регіональні та територіальні.

До міжнародних автомобільних доріг належать дороги, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з'єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення.

До національних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що суміщені з національними транспортними коридорами і не належать до міжнародних автомобільних доріг, та автомобільні дороги, що з'єднують столицю України - місто Київ, адміністративний центр Автономної Республіки Крим, адміністративні центри областей, місто Севастополь між собою, великі промислові і культурні центри з міжнародними автомобільними дорогами.

До регіональних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують дві або більше областей між собою, автомобільні дороги, що з'єднують основні міжнародні автомобільні пункти пропуску через державний кордон, морські та авіаційні порти міжнародного значення, найважливіші об'єкти національної культурної спадщини, курортні зони з міжнародними та національними автомобільними дорогами.

До територіальних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з адміністративними центрами районів, містами обласного значення, міста обласного значення між собою, адміністративні центри районів між собою, а також автомобільні дороги, що з'єднують з дорогами державного значення основні аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, об'єкти національно-культурного надбання та курортного і природно-заповідного фонду, автомобільні пункти пропуску міжнародного та міждержавного значення через державний кордон.

Перелік доріг державного значення (712-2015-п), у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів і фінансуються з державного бюджету, затверджує Кабінет Міністрів України один раз на три роки за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.

До обласних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з іншими населеними пунктами в межах Автономної Республіки Крим чи області та із залізничними станціями, аеропортами, річковими портами, пунктами пропуску через державний кордон, місцями відпочинку і не належать до доріг державного значення.

До районних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що з'єднують адміністративні районні центри з іншими населеними пунктами, інші населені пункти між собою, з підприємствами, об'єктами культурного значення, іншими дорогами загального користування у межах району.

Перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації один раз на три роки.

Стаття 14. Забезпечення розвитку мережі автомобільних доріг загального користування.

Розвиток мережі автомобільних доріг загального користування має для держави пріоритетне значення.

У разі необхідності відчуження землі, що є приватною чи комунальною власністю, для будівництва та реконструкції автомобільних доріг загального користування створюється державна комісія, яка пропонує викуп земельних ділянок за ринковою ціною з урахуванням ринкової вартості розташованих на ній будинків чи споруд. У разі незгоди власників із запропонованою ціною викуп цих земель здійснюється в судовому порядку».

З матеріалів справи вбачається, що автомобільна дорога Маріуполь-Урзуф, в тому числі її ділянка км 8+300 - км 12+300, проходження якої затверджено оспорюваним Детальним планом, є дорогою місцевого значення, що не ставиться під сумнів і учасниками справи.

Також апеляційний суд зазначає, що питання викупу земельних ділянок не є предметом цього спору.

Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

В силу ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 та 2 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Основні доводи апеляційної скарги та їх правова оцінка суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що діюче законодавство визначає генеральний план головним видом містобудівної документації на місцевому рівні. Детальний план розробляється згідно генерального плану, відповідає та уточнює його положення. Внаслідок скасування судом при розгляді справи № 241/777/15а в 2016 році, не існує рішення № 6/23-1328 від 29.03.2013 про затвердження Генерального плану в частині визначення проходження нової дороги в с. Бурякова Балка, тобто, проходження нової дороги відповідно до Закону не передбачено.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянтів, що у зв'язку з частковим скасуванням рішення відповідача № 6/23-1328 від 29.03.2013 в теперішній час в Генеральному плані відсутнє затвердження проходження нової дороги в с. Бурякова Балка.

Фактично внаслідок цього відповідач визначив проходження цієї дороги затвердженням Детального плану, що оскаржується позивачами.

Апеляційний суд також знаходить слушними посилання апелянтів на приписи статті 19 Закону № 3038-VI, за якими Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Однак, такі положення ч.1 ст. 19 цього Закону не є підставами для скасування Рішення відповідача про затвердження Детального плану.

Так, згідно частини першої статті 17 Закону № 3038-VI Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Абзацом другим частини другої цієї ж статті передбачено, що для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

За даними, що містяться у відкритому доступі в мережі Інтернет, чисельність населення села Мелекіно не перевищує 50 тисяч осіб. Такої чисельності не досягає навіть населення всього Першотравневого району Донецької області.

В той же час, абзацом другим частини першої статті 19 Закону № 3038-VI визначено, що Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Таким чином, положення Детального плану щодо проходження ділянки дороги не суперечать будь-яким положенням Генерального плану, відтак, уточнюють його, а з урахуванням наведених вище норм законодавства, колегія суддів погоджується з доводами представників відповідача про те, що визначення проходження ділянки дороги в Детальному, а не в Генеральному плані не заборонено Законом. При цьому апеляційний суд бере до уваги і ту обставину, що вказана ділянка дороги протяжністю майже 4 км стосується не всього населеного пункту, що є предметом регулювання Генеральним планом, а лише певної території, що, на переконання колегії суддів, згідно законодавчих норм можливо визначити і Детальним планом.

Крім того, п.9 ч.4 ст. 19 Закону № 3038-VI передбачає, що Детальний план території визначає порядок організації транспортного і пішохідного руху. Вимоги ст. 19 зазначеного Закону кореспондуються з положеннями ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», у якому вказано, що детальний план розробляється з метою створення транспортної інфраструктури (п. 4.1).

Пункт 3 статті 1 Закону № 3038-VI визначає детальний план території як містобудівну документацію, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Більш того, положенням п. 4.4.1 ДБН В.2.3-4:2007 «Автомобільні дороги» передбачено, що розташування автомобільної дороги повинно базуватися на відповідній містобудівній документації:

генеральній схемі планування території України

схемі планування території Автономної Республіки Крим

схемі планування територій областей, районів, їх окремих територій, які мають регіональне значення

генеральних планах або схемах планування територій населених пунктів та сільських рад

детальних планах територій.

Тобто, законодавчо як Генеральний план, так і Детальний план території мають статус містобудівної документації, кожним з яких може бути визначено проектування та розташування автомобільної дороги.

Відтак, доводи апелянтів про те, що затвердження містобудівної документації стосовно проходження ділянки дороги місцевого значення можливо вирішити виключно Генеральним планом, не заслуговують на увагу.

Посилання апелянтів про необхідність застосування до спірних правовідносин ч.10 ст. 19 Закону № 3038-VI є некоректним, адже предметом оскарження є рішення про затвердження нового Детального плану території, а не внесення змін до нього.

Щодо посилань апелянтів на порушення законодавства в частині можливості будівництва саме такої дороги.

Позивачі посилаються на приписи п. 4.4.4 ДБН В.2.3-4:2007 «Автомобільні дороги», у якому зазначено, що при розробленні проектів на будівництво нових та реконструкцію існуючих автомобільних доріг державного значення траси цих доріг, як правило, необхідно прокладати в обхід населених пунктів з урахуванням вимог.

Аналогічні вимоги зазначені в п. 3.2 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», а саме при розвитку та реконструкції сільських населених пунктів належить передбачати винесення транзитних автомобільних шляхів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

По-перше, п. 4.4.4 ДБН В.2.3-4:2007 «Автомобільні дороги» стосується доріг державного значення, в той час як дорога Маріуполь-Урзуф відноситься до доріг місцевого значення. При цьому колегія суддів звертає увагу, що навіть до автомобільних доріг державного значення законодавство не містить категоричної вимоги на прокладення їх в обхід населених пунктів, тобто, щодо доріг місцевого значення - і поготів. Не містить категоричної заборони на прокладення автомобільних доріг в сільських населених пунктах і п. 3.2 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень».

По-друге, в п. 3.2 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» мова йде про транзитні автомобільні шляхи. Детальний план не визначає автомобільну дорогу місцевого значення Маріуполь-Урзуф, в тому числі ділянку км 8+300 - км 12+300, як транзитну. Чіткого визначення транзитного шляху законодавство не містить, тому суд вдається до аналізу спірної ділянки дороги як транзитної чи ні, з урахуванням фактичних обставин справи. Так, з матеріалів справи вбачається, що вказана ділянка дороги покликана забезпечити автомобільний шлях, зокрема, і до об'єктів інфраструктури, житла і т.і. самого села Мелекіно. Необхідність цього виду транспортного сполучення викликала не абиякий суспільний інтерес та життєву необхідність. Відтак, немає підстав розцінювати проектовану дорогу суто як транзитну.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає законодавчих заборон для проектування та будівництва спірної ділянки автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь-Урзуф км 8+300 - км 12+300.

Також, посилання апелянтів на необхідність обов'язкового врахування висновків рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 05.04.2016 у справі № 241/777/15-а, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

По-перше, чинне процесуальне законодавство не містить вимог обов'язковості врахування правових висновків суду апеляційної інстанції.

По-друге, предметом спору в справі № 241/777/15-а були положення Генерального плану села, а не іншого документа, яким в цій справі є Детальний план.

По-третє, як Детальний, так і Генеральний плани, не визначають автомобільну дорогу місцевого значення Маріуполь-Урзуф, в тому числі ділянку км 8+300 - км 12+300, як транзитну. Ця обставина в справі № 241/777/15-а була однією з визначальних, проте, як видно з мотивувальних частин рішень місцевого та апеляційного судів в останній справі, в рішеннях цих судів відсутнє обґрунтування того, що зазначена дорога є транзитною.

Крім того, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.15 ДБН Б.2.4-1-94 вибір території для будівництва повинен бути підтверджений техніко- економічними розрахунками шляхом порівняння варіантів можливого розміщення будівництва, що намічається з урахуванням раціонального використання земельних ділянок, відшкодування землекористувачам збитків, що спричиняються вилученням земельних ділянок і витрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням сільськогосподарських угідь.

Представниками відповідача в суді апеляційної інстанції доведена доцільність прокладення дороги саме за тим варіантом, який затверджений Детальним планом та, відповідно, дотримання приписів п. 2.15 ДБН Б.2.4-1-94.

Так, було розглянуто 4 варіанти проходження дороги в об'їзд зсувної ділянки. При цьому 2 з 4 варіантів не вирішують проблеми транспортного сполучення з селом Мелекіно, оскільки виходять далеко за його межами. Також, інші варіанти, ніж затверджений Детальним планом, своїм маршрутом проходять по пересіченій місцевості, через балки, місця зростання очерету, яри, пагорби, місця, де є постійні водотоки, що викликає інженерні складності; такі маршрути проходять скрізь сільськогосподарські землі - паї, що були надані колишнім працівникам місцевого сільськогосподарського господарства, на деяких присутні об'єкти нерухомості. Обраний же варіант лише пересікає вул. Мічуріна лише в одному місці, причому через незабудовану ділянку ОСОБА_13, який відмовився від претензій щодо будівництва цієї ділянки дороги, а також через ділянку ще однієї особи, яка і не мала таких претензій. Більш того, протяжність обраного маршруту є найменшою, що є прямим економічним зиском. Враховуючи зазначені обставини (протяжність ділянки дороги в об'їзд зсувної ділянки, вирішення питань автомобільного сполучення для мешканців територіальної громади Мелекінської сільської ради, для об'єктів соціальної інфраструктури, економічну та інженерну обґрунтованість і т.і.), відповідачем обрано найбільш доцільний варіант, який і був затверджений Детальним планом.

Інші доводи апеляційної скарги.

Питання визнання незаконним складання Акту обстеження та вибору земельної ділянки не було предметом позовних вимог та не розглядалось Першотравневим районним судом Донецької області у межах справи №241/249/17.

Апелянти посилались на те, що скасований Генеральний план приховав те, що нова дорога проходить через центр с. Бурякова Балка безпосередньо біля будинків апелянтів, над двома газовими магістралями високого та середнього тиску, під високовольтною лінією електропередачі та поруч з трансформатором, на земельних ділянках, які також схильні до зсувних процесів.

Як і скасований Генеральний план, Детальний план не пройшов погоджень з природоохоронними та іншими зацікавленими органами, а тому прийняття такого Детального плану не лише суперечить своїм же висновкам щодо погодження з відповідним органами, але й порушує закон, що може мати серйозні техногенні наслідки.

Оцінка суду інших доводів апеляційної скарги.

До матеріалів справи долучено завірені копії «Проект будівництва автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь-Урзуф, км 8+300 - км 12+300, об'їзд зсувної ділянки», розроблений ліцензованою установою ДП «Укрдіпродор» Донецька філія «Донецькдіпродор».

Згідно з цим проектом у п. 2.16 «Охорона навколишнього середовища» передбачено:

«Проектом будівництва автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь-Урзуф, км 8+300 - км 12+300,об'їзд зсувної ділянки, передбачено заходи щодо охорони навколишнього середовища, згідно вимог ГБН В.2.3.-218-007:2012 та інших чинних нормативних документів і законодавчих актів.

Для зниження загазованості території, яка примикає до даної автомобільної дороги передбачені проектні рішення, що забезпечать рівномірний рух транспортного потоку зі швидкістю, яка відповідає мінімальному викиду шкідливих компонентів.

Проектом передбачено влаштування покриття із асфальтобетону та зміцнення узбіччя, що виключає пилоутворення та дає можливість для тимчасової зупинки транспорту. Укоси земельного полотна зміцнюються засівом багаторічних трав і рослинного ґрунту.

При будівництві повинні використовуватись матеріали, які мають дозвіл Мінздрав України.

Полив грунту при ущільненні земляного полотна дозволяє досягти необхідного ступеню ущільнення та захистити повітряний басейн від забруднення пилом при проведенні земляних робіт.

Реалізація комплексу природоохоронних заходів, передбачених проектом, включає необоротні зміни у стані біосфери та в достатньому ступені покращує екологічне оточення в районі автомобільної дороги».

Тобто, вказані доводи апелянтів не підтверджені вказівками на конкретні порушення норм законодавства, а відтак, доводи, що заплановані заходи по охороні навколишнього середовища будуть недостатніми та у майбутньому можливо призведуть до порушення їх прав на безпечне життя, носять характер припущень. Як наслідок, відсутні порушення прав позивачів у розумінні практики Європейського Суду з прав людини у справі «Гримковська проти України» та Орхуської Конвенції.

Доводи апелянтів про наявність у Генеральному плані та Детальному плані даних щодо 5 курганів не значився в позовній заяві, тому не був предметом розгляду в цій справі. Відповідно до приписів частини п'ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апелянтів про відсутність погодження Генерального плану та Детального плану з природоохоронними та іншими зацікавленими органами не містять посилання позивачів на норми чинного законодавства, які передбачають відповідну процедуру погодження, та назви контролюючих та інших зацікавлених органів, погодження яких необхідне.

Щодо необхідності погодження з Містобудівною радою Донецької області.

Частиною п'ятою статті 20 Закону № 3038-VI передбачено, що архітектурно-містобудівна рада розглядає проекти будівництва об'єктів за зверненням замовників таких проектів. Результати розгляду радою зазначених проектів мають виключно рекомендаційний характер і не можуть вимагатися під час погодження та затвердження проекту будівництва.

Таким чином, будь-які рішення Містобудівної ради Донецької області є лише рекомендаціями та не несуть у собі обов'язкового виконання, як наслідок їх не виконання не може буди підставою для визнання рішень органів місцевого самоврядування незаконними.

Отже, проаналізувавши наявні в матеріалах справи та досліджені під час розгляду справи докази, колегія суддів апеляційного суду підтримує висновок місцевого суду, що відповідачем доведено правомірність винесення рішення від 30.12.2016 № 7/16-401 «Про затвердження Детального плану території під розміщення садибної забудови та автомобільної дороги місцевого значення Маріуполь-Урзуф, км 8+300 - км 12+300», а також те, що воно прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, інтересів суспільства та держави, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, як і позовних вимог, відсутні.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 06 листопада 2017 року у справі № 241/249/17 за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Мелекінської сільської ради Першотравневого району Донецької області, треті особи: Служба автомобільних доріг у Донецькій області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про часткове скасування рішення - залишити без змін.

Повне судове рішення - 4 квітня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді О.О. Шишов

М.Г. Сухарьок