Ухвала суду № 73169196, 03.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

03 квітня 2018 року

м. Київ

№ 826/14916/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до

Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

про

стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 39439980) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (вул. Панківська, 5, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 01386326), в якому просило суд стягнути з ПАТ «Мостобуд» податковий борг в сумі 10 260 053,80 грн.

Позов зареєстрований канцелярією суду 17.11.2017.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. від 14.12.2017 у справі №826/14916/17 відкрито скорочене провадження.

У зв’язку з набранням чинності 15.12.2017 нової редакції КАС України, ухвалою від 01.02.2018 у цій справі призначено судовий розгляд справи на 01.03.2018 в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні 01.03.2018 оголошено перерву, представник позивача склав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, після перерви сторони в судове засідання не з’явилися. На підставі ч.9 ст. 205 КАС України суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем, станом на дату звернення до суду, обліковується податковий борг в розмірі 10 260 053,80 грн., що виник на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов’язань, згідно податкової звітності, але не сплачених у визначеному законом порядку, у зв’язку з чим винесено податкову вимогу, яку направлено відповідачу у визначений законом спосіб, проте позивачем, на момент звернення до суд з цим позовом, зазначену суму податкового боргу не сплачено.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 05.02.2018 відповідач отримав копію ухвали суду від 01.02.2018, проте у встановлений судом строк письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Розглянувши подані матеріали, пояснення та заперечення сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПАТ «Мостобуд» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Гоосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податків.

Згідно інформаційної довідки від 22.09.2017 № 14842/9/26-15-17-02-31, станом на 19.07.2017 за позивачем обліковується податковий борг, що виник починаючи з 30.03.2017, а саме: податок на нерухоме майно – 47 902,80 грн., податок на додану вартість – 1 043 289,00 грн., рентна плата за спеціальне використання води – 181,35 грн., земельний податок – 122 688,12 грн., надходження від викидів – 8 204,84 грн., надходження від розміщення відходів 821,48 грн., орендна плата – 9 036 966,21, що в сумі становить 10 260 053,80 грн.

Спірна сума виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов’язань, згідно податкової звітності, але не сплачених у визначеному законом порядку, тобто зазначена заборгованість є безспірною.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 порушено провадження у справі № 910/24323/16 про визнання ПАТ «Мостобуд» банкрутом.

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось до Господарського суду міста Києва із заявами: від 14.03.2017 про визнання кредитором по справі № 910/24323/16 з грошовими вимогами в сумі 153 119 016,34 грн.; від 02.08.2017 про визнання кредитором у справі з грошовими вимогами в сумі 15 308,31 грн., які складаються із податкової заборгованості із земельного податку порушено провадження у справі № 910/24323/16.

У зв'язку з тим, що податковий борг в сумі 10 260 053,80 грн. відповідачем не сплачено, позивач звернувся до суду з цим позовом про її стягнення.

Статтею 1.3 ПК України передбачено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У свою чергу, відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство»).

Відповідно до ст. 1 цього Закону кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відповідно до ст. 1 цього Закону до грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Між тим, згідно з пунктом 7 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Аналогічні положення закріплені в частині четвертій статті 10 Закону № 2343-XII, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною 8 ст.23 Закону про банкрутство встановлено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Матеріалами справи підтверджується, що заявлені вимоги виникли після порушення справи про банкрутство та є вимогами поточного кредитора.

У даному випадку, податкові зобов’язання самостійно визначені платником податків, є узгодженими та відповідно до п. 56.11. ПК України оскарженню не підлягають.

Вказані зобов’язання набули статусу податкового боргу, який платником податків не оспорюється.

Відсутній спір боржника щодо визначення податкових зобов’язань, що б могло зумовлювати його вирішення за правилами КАС України.

Як вже зазначалося, у розумінні Закону про банкрутство кредитором є також органи доходів і зборів, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо податків і зборів до боржника.

Відтак, виходячи з положень п. 1.3. ПК України, правила погашення податкового боргу, визначені ПК України не застосовуються до осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом про банкрутство, у зв’язку з чим, вимоги органу доходів і зборів, як поточного кредитора, щодо грошових вимог із сплати податків і зборів, можуть бути пред’явлені ліквідатору після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, які розглядаються господарськими судами за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених Законом про банкрутство.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені у справі, що розглядається, не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, а відповідно провадження у справі має бути закрито.

При цьому, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу. У зв’язку з чим, підлягає поверненню позивачу сплачена сума судового збору у розмірі 153 900,80 грн.

Керуючись статтями 140, 238, 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі № 826/14916/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 39439980) до Публічного акціонерного товариства «Мостобуд» (вул. Панківська, 5, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 01386326), про стягнення з ПАТ «Мостобуд» податкового боргу в сумі 10 260 053,80 грн. - закрити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДР 39439980; 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) 153 900,80 грн. (сто п’ятдесят три тисячі дев’ятсот гривень 80 коп.) судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 3018 від 23.10.2017.

Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 295-297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя О.А. Кармазін