Постанова № 73169088, 26.02.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2018 рокусправа № П/811/617/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Чабаненко С.В.

судді: Чумака С.Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 р. по справі за позовом Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" до Маловисківського відділення Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор "ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" звернулось до суду з адміністративним позовом до Маловисківського відділення Новоукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 04.11.2016 року № 0000041110 в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 23529,39 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000051110 в частині донарахування штрафної санкції в розмірі 1960,53 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Новоукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 04.11.2016 року № 0000041110 в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 23529,39 грн., та податкове повідомлення - рішення № 0000051110 від 04.11.2016 року в частині донарахування штрафної санкції в розмірі 1960,53 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, посадовими особами Маловисківським відділенням Новоукраїнської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку філії "Маловисківський райавтодор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт від 24.10.2016 року № 32/11-10/1400-1300/26177316 (а.с.8-33)

Перевіркою встановлено порушення п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2013-2016 роки.

На підставі акту перевірки, відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 року № 0000041110, яким філії "Маловисківський автодор" визначено суму штрафних санкцій в розмірі 62157,59 грн. та пені в розмірі 13599,80 грн. (а.с.34);

- податкове повідомлення-рішення від 04.11.2016 року №0000051110, яким філії "Маловискіський райавтодор" визначено суму штрафних санкцій в розмірі 5835,80 грн. та 1063,59 грн. пені (а.с.35).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаних податкових повідомлень-рішень, в частині застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, звернувся до суду із даним позовом.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень в частині донарахування штрафних санкцій та пені з наступних підстав.

Як зазначено вище, за наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, в якому правовою підставою для застосування штрафних санкцій визначено п.126.1 ст.126 ПК України.

В той же час, з акту перевірки, додатків до нього та наданих відповідачем на виконання ухвали суду розрахунку вбачається, що штрафні санкції контролюючим органом застосовані як на підставі п.126.1 ст.126 ПК України так і на підставі п.127.1 ст.127 ПК України.

Так, в акті перевірки, вказуючи на наявність правових підстав для застосування штрафних санкції на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, контролюючий орган виходив з того, що підприємством нараховувався податок з доходів фізичних осіб, на суми заробітної плати, що не була своєчасно виплачена працівникам, при цьому податок з доходів фізичних осіб не був своєчасно перерахований до бюджету.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які з огляду на доводи апеляційної скарги не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що розмір штрафних санкцій, які застосовані до позивача на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, становить 82656,78 грн.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції правильно вказав на неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі п.127.1 ст.127 ПК України.

Так, відповідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно із пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже, з огляду на положення наведених норм матеріального права, податковий агент зобов'язаний перераховувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів третє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, вказаною нормою права визначено відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Оскільки, проведеною перевіркою таких обставин, як ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків до або під час виплати доходу (заробітної плати) працівникам встановлено не було, то застосування п.127.1 ст.127 ПК України є безпідставним.

Таким чином, оскільки обов'язок сплати податку з доходів фізичних осіб у випадку, якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, не пов'язується з фактом виплати доходу, а має встановлений для місячного податкового періоду строк сплати, то норми п.127.1 ст.127 не передбачають відповідальності за порушення строків сплати податку, встановленого пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

Відповідальність за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань передбачено п.126.1 ст.126 ПК України згідно з яким, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, положення ст.126 ПК України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник притягується до відповідальності відповідно до ст..126 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 10.11.2015р. у справі №813/6793/13-а.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неправомірності застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі п.127.1 ст.127 ПК України.

Під час апеляційного перегляду на обґрунтування доводів щодо фінансових санкцій відповідачем надано розрахунок повноти і своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб, проте з даного розрахунку не вбачається фактів неперерахування ПДФО за відповідні періоди, а є лише відомості щодо порушення строків перерахування даного виду податку. Таким чином, правомірність застосування відповідачем приписів ст. 127 ПК України в ході судового розгляду належними доказами не підтверджено.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши постанову суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 р. по справі № П/811/617/17 - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко