Постанова № 73169003, 28.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2018 рокусправа № 804/6195/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

суддя - доповідач: Олефіренко Н.А.

судді: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

За участю представників:

Позивача - Коноваленко Є.Л ( посвідчення № 3863)

Позивача - Шевченко І.М. ( посвідчення № 0011582921)

Відповідача - Дроздюк А.В. ( довіреність від 11.01.2018 року № 330/9)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 р. (суддя Кононенко Олександр Володимирович) в адміністративній справі № 804/6195/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав" до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсплав" звернулось до суду із адміністративним позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма "П") № 0008834606 від 15.09.2017 року, податкове повідомлення-рішення (форма "Р") № 0008824606 від 15.09.2017 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 454 311 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі триста одинадцять) гривень 00 копійок, із них основний платіж (сума заниження податкового зобов'язання) 302 874 гривень, та штрафна санкція 151 437 гривень, податкове повідомлення - рішення (форма "Р") № 0008794606 від 15.09.2017 року, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 394 522,50 (триста дев'яносто чотири тисячі п'ятсот двадцять дві) гривні 50 копійок, із них основний платіж 263 015 гривень, та штрафна санкція 131 507,50 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що ТОВ "ПРОДМАШ 1" внесено недостовірні відомості до первинних документів та перевіркою не підтверджено реальність поставки інструментів, в обсягах, зазначених у первинних документах, що призвело до завищення суми податкового кредиту в листопаді 2015 року на суму 6030,00 грн. Також, перевіркою не підтверджено реальність поставки ТОВ "ПАМПС ІНДАСТРІАЛ" інструментів, що призвело до завищення суми податкового кредиту в лютому 2015 року на суму 50018,00 грн. Прийняття суб'єктом господарювання до обліку первинних документів (оформлених без реального здійснення господарської операції) та формування на їх підставі регістрів бухгалтерського обліку, дані яких в подальшому включено до фінансової звітності, призвело, на думку податкового органу, до невірного визначення фінансового результату та відповідно до його заниження, а саме: заниження суми об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік, на загальну суму 1 682 633 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 302 874 грн. та завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І кв. 2016 року на загальну суму 653 288 грн., в т.ч. по періодам: за 2015 рік у розмірі 447 116 грн.; за І кв. 2016 року у розмірі 585 894 грн. (за І кв. 2016 року - 138 788 грн.); за І півріччя 2016 року у розмірі 653 288 грн. ( II кв. 2016 року - 206 172 грн.). Вказані порушення стали підставою для прийняття вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що податковим органом на підставі наказу від 30.08.2017 року № 1862 та направлень від 30.08.2017 року № 225/28-10-46-06 та № 226/28-10-46-06 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсплав" з питань дотримання податкового законодавства України по взаємовідносинам з наступними платниками: ТОВ "ЕЛЕКОМ" за серпень-вересень 2014 року, ТОВ "ПАМПС ІНДАСТРІАЛ" за лютий 2015 року та ТОВ "ПРОДМАШ 1" за листопад 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.09.2017 року № 99/28-10-46-06-31646224, у висновку якого зазначено, що встановлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсплав" п.5 ПСБО 15, п.6 ПСБО 16, що призвело до заниження фінансового результату (завищення збитку) та як наслідок до порушення:

- п.п 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Кодексу з урахуванням положень пп. 14.1.13 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження суми об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік, на загальну суму 1682633 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 302874 грн.

- завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І кв. 2016 року на загальну суму 653288 грн., в т.ч. по періодам: за 2015 рік у розмірі 447116 грн., за І кв. 2016 року у розмірі 585894 грн. (за І кв. 2016 року - 138788 грн.), за І півріччя 2016 року у розмірі 653288 грн. ( II кв. 2016 року - 206172 грн.);

- п. 198.1, п. 198.2 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеними контрагентами на суму 263015 грн., в тому числі по періодам: серпень 2014 року на суму ПДВ - 101600 грн., вересень 2014 року на суму ПДВ - 51367 грн., лютий 2015 року на суму ПДВ - 50018 грн., листопад 2015 року на суму ПДВ - 60030 грн.

- п. 200.2, ст.200 розділу V Податкового кодексу України, а саме, заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього на суму 263015 грн.

На підставі акта перевірки від 05.09.2017 року № 99/28-10-46-06-31646224 відповідачем 15.09.2017 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0008834606, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 653288,00 грн., № 0008824606, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 454311,00 грн. (основний платіж - 302874,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 151437,00 грн.) та № 0008794606, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 394522,00 грн. (основний платіж - 263015,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 131507,50 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме: ТОВ «ЕЛЕКОМ» ( договір № 430-2015 від 22.04.2015 року на постачання кальцинованої соди та коксового дріб'язку), ТОВ «ПРОДМАШ 1» (договори № 420/2 від 09.06.2015 року, № 470-0705 від 07.05.2015 року, № 420/3 від 31.08.2015 року, № 470 від 16.10.2015 року, відповідно до яких позивачу реалізовано автомат керування паяльником, електровоздушний клапан, підшипник NU2216 СЗ латунь, пилу стрічкову біметалеву та інші інструменти), ТОВ «ПАМПС ІНДАСТРІАЛ» (договір поставки № РІ-13-15/1 від 02.01.2015 року, відповідно до якого позивачу реалізовано автомат керування пальником BCU, автомат контролю щільності ТС, контролер універсальний РМА, насос Я-9-ОНЦ, привод IC 20-15, та інші запчастини в асортименті), що підтверджується відповідними копіям первинних бухгалтерських документів, а саме: копіями договорів, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання робіт, специфікаціями, подорожніми листами, платіжними дорученнями, а також іншими бухгалтерськими документами, які свідчать про отримання товару, послуг та використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Нормами пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі с вари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Досліджуючи господарську діяльність позивача шляхом аналізу первинних та бухгалтерських документів, наявних у справі, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження належними та допустимими доказами реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат та доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

При цьому, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних і лише відсутність такої накладної або оформлення її з порушенням ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, у тому числі і зміст акту перевірки від 05.09.2017 р. податковою інспекцією у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у позивача податкових накладних або оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України.

Також слід зазначити, що є безпідставними посилання податкової інспекції на неналежно оформлені товарно-транспортні накладні на отриманий товар, а саме: останні не містять усіх передбачених обов'язкових реквізитів, адреси пунктів навантаження та розвантаження, номери та дати доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, вид пакування, кількість місць, оскільки відсутність вказаних документів не є підставами для позбавлення позивача права на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, витрат та доходів у відповідності до вимог ст.ст. 135,138, 137, 198 ПК України за умови надання інших документів, що підтверджують отримання товару, зокрема, видаткових накладних, які свідчать про отримання товару.

Між тим, слід зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки та купівлі-продажу.

Крім того, норми ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому відсутність документів, що підтверджують транспортування товару не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої продавцем товару покупцю та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0008834606, №0008824606, № 0008794606 від 15.09.2017 року, оскільки вказані податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Керуючись статтями 34, 243,310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року в адміністративній справі № 804/6195/17- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили 28.03.2018 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 30.03.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва