Вирок № 73168438, 03.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/515/18 Справа № 189/1767/16-к Головуючий у 1 й інстанції - Пустовар О. С. Доповідач - Джерелейко О.Є.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Джерелейко О.Є.,

суддів Іванової А.П., Мазниці А.А.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко В.В.

прокурора Пістун М.С.

захисника Олексієнко Ю.О.

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12016040540000413 за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М. на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 дня, який народився в с. Маломихайлівка Покровського району Дніпропетровської області, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого, просить скасувати вирок в частині призначеного покарання та в частині стягнення з обвинуваченого судового збору у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухваливши новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 років 6 місяців іспитового строку не скоїть нового злочину, зобов'язавши його відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виключивши рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 судового збору на користь держави в розмірі 1 600 гривень; в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, задовольняючи частково заявлений у кримінальному проваджені цивільний позов ОСОБА_4, також стягнув з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 600 гривень.

Також суд, приймаючи рішення про призначення покарання ОСОБА_3, при постановленні вироку на підставі ст. 75 КК України звільнив обвинуваченого з випробуванням, не лише від основного, але одночасно і від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, що суперечить вказаним вимогам законодавства, оскільки такий вид покарання підлягає реальному виконанню.

Вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки 6 місяців з покладанням обов'язків, стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» в рахунок відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння; на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 гривень; на користь держави судовий збір 1 600 гривень; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_3 25 червня 2016 року приблизно о 02 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом, реєстраційного документа на транспортний засіб та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, керував мотоциклом «ІЖ Планета 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чим порушив вимоги п. 2.1 Правил дорожнього руху України: «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; г) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України: «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння…».

Рухаючись на даному мотоциклі у вказаний час по вул. Соборній в смт. Просяна Покровського району Дніпропетровської області, зі сторони центру смт. Просяна в напрямку с. Маломихайлівка, зі швидкістю близько 45 км/год при максимально допустимій швидкості руху за умови видимості дороги не більше 32,8 км/год, чим порушив вимоги п. 12.2 Правил дорожнього руху України: «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», водій ОСОБА_3 за наявності пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які вийшли з другорядної вул. Молодіжної на вул. Соборна, та рухалися в попутному мотоциклу напрямку по правім краю проїжджої частини, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, чим порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», в результаті чого здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які в порушення вимог п. 4.4 Правил дорожнього руху України: «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху», не виділили себе на проїжджій частині дороги у темну пору доби.

Внаслідок наїзду ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння черепу, забію головному мозку, які згідно висновку судово - медичної експертизи №155-2016 р. Е від 30 липня 2016 року, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, а ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забійно - рваної рани у ділянці проекції правого гомілково-ступневого суглобу, які згідно висновку судово - медичної експертизи №171-2016 р. Е від 09 вересня 2016 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 доби).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 5/10.1-980 від 26 жовтня 2016 року, водій мотоциклу «ІЖ Планета 5» ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів за умови дій у відповідності з вимогами п. п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія мотоцикла ОСОБА_3 з технічної точки зору не відповідали вимогам п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, не виконання яких знаходиться в причинному зв'язку з даною пригодою.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які просили залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Висновок суду щодо встановлених фактичних обставин, доведеності вини ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України, кваліфікації дій за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність суд вважає такими, що знайшли підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки 6 місяців з покладанням обов'язків.

Згідно із ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Цих вимог кримінального закону суд першої інстанції не дотримався.

Допущені порушення свідчать про те, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_3 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі ст. 75 КК України звільнив обвинуваченого як від основного, так і додаткового покарання, у зв'язку з чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме: допустив неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Пункт 3 частини 1 статті 413 КПК України передбачає, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою, зокрема, скасування або зміну судового рішення, є неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

Оскільки вид і розмір призначеного судом першої інстанції основного та додаткового покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що основне та додаткове покарання ОСОБА_3 повинно бути призначено за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, з урахуванням тяжкості злочину, який відноситься до категорії тяжких, особи обвинуваченого, який характеризується позитивно, раніше не судимий, відсутністю обставин, що пом»якшують покарання, наявністю обставини, що його обтяжує-вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також те, що потерпілі теж порушили вимоги Правил дорожнього руху України, можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без реального відбування основного покарання у виді позбавлення волі та звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання, оскільки відповідно до його пояснень в суді апеляційної інстанції на час постановлення вироку він набув право керувати транспортними засобами.

Таке покарання колегія суддів вважає, що буде достатнім для попередження скоєння обвинуваченим нових злочинів.

Крім того, згідно із положеннями ч. 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до вироку, суд частково задовольнив заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої обвинуваченим ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні, а також стягнув з обвинуваченого на користь держави судовий збір.

Пунктом 6 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Зважаючи на виключний перелік процесуальних витрат, що встановлений ст. 118 КПК України, та можливість застосування положень Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, а також враховуючи звільнення потерпілого від сплати судового збору, суд вважає, що у цьому разі відсутні підстави для стягнення судових витрат з обвинуваченого у вказаному кримінальному провадженні.

Отже, судом першої інстанції при призначенні покарання допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначеного покарання та відповідно до ст. 420 КПК України ухвалення свого вироку, а також при стягненні судового збору з обвинуваченого допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409, ст.412 КПК України є підставою для зміни судового рішення, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області Соскова Р.М. на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року - задовольнити.

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року щодо ОСОБА_3 - скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок.

Призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку на 2 роки 6 місяців з покладанням обов'язків:

-періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року щодо ОСОБА_3 змінити.

Виключити рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 судового збору на користь держави у розмірі 1 600 гривень.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Негайно після проголошення вручити копію вироку засудженому, прокурору.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області:

___ ____ _____

О.Є. Джерелейко А.П.Іванова А.А. Мазниця