Постанова № 73168387, 30.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/6885/16-ц 22-ц/774/68/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 212/6885/16-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтресах відповідача ОСОБА_2, на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 березня 2017 року, яке постановлено суддею Ваврушак Н.М. у місті Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації, вилучення у відповідача державного акту в обґрунтування якого зазначила, що відповідно до рішення суду від 24.02.2015 року визнано недійсним та скасовано рішення Криворізької міської ради від 20.08.2003 року №1083 в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 619 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1

Позивач зауважувала на тому, що у зв'язку з тим, що рішення Криворізької міської ради визнано недійсним та скасовано в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки необхідно визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку та відповідно скасувати державну реєстрацію земельної ділянки. Оскільки ОСОБА_2 не має у власності земельної ділянки, позивач просила суд вилучити державний акт у ОСОБА_2

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Криворізької міської ради №1083 від 20.08.2003 року зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №18368 від 29 січня 2004 року.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 травня 2017 року залишено без задоволення заяву представника відповідача про перегляд заочного рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 березня 2017 року.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що позивач є неналежною особою при зверненні до суду з даним позовом, та не встановлено, які саме права позивача були порушені.

При розгляді справи судом не визначено коло спадкоємців після померлої ОСОБА_5, а позивач не є власником земельної ділянки та не набула статусу власника спадкового будинку, а отже не набула статусу власника та землекористувача земельною ділянкою у зв'язку з чим не являється належним позивачем по справі, адже її права не порушені.

Крім того, Законом України «Про Державний земельний кадастр» та порядком ведення Державного земельного кадастру не передбачено скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі рішення суду.

Представник відповідача заувжує на тому, що відсутні будь які докази для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

В запереченнях на апеляційну скаргу, які надані суду апеляційної інстанції 01.09.2017 року, позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на її думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Криворізької міської ради №1083 від 20.08.2003 року ОСОБА_2 видано Державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0.0619 га, яка розташована по АДРЕСА_1 та призначена для обслуговування житлового будинку,господарських споруд, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №18368 від 29 січня 2004 року (а.с.9).

Земельна ділянка позивача ОСОБА_1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.05.2015 року, визнано недійсним та скасувано рішення Криворізької міської ради від 20.08.2003р. №1083 в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 619 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1, усунуто для ОСОБА_5 перешкоди у здійсненні права власності на житловий будинок що розташований по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати капітальний паркан, що прибудований до зовнішньої сторони будинку, та навіс «Е» площею 2,4 кв. м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, та після її смерті відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 шляхом подання до нотаріальної контори відповідної заяви про прийняття спадщини.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, проте не може погодитись із висновком суду першої інстанції про необхідність скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, з наступних підстав.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 126 ЗК України).

Відповідно до вимогположень ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування визначено ст. 26 цього Закону.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом : визнання прав, визнання угоди не дійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до п.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається не дійсним.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено у частині третій статті 152 ЗК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України або ж іншим способом, який передбачено законом.

Згідно роз'яснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 (зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) відповідно до яких судам підсудні справи за заявами, зокрема, щодо визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Криворізької міської ради від 20.08.2003 №1083 в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 619 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1 - визнано недійсним та скасовано, проте залишився чинним державний акт на право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Криворізької міської ради №1083 від 20.08.2003 року зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №18368 від 29 січня 2004 року, оскільки визнання такого акту недійсним є наслідком скасування розпорядження, на підставі якого державний акт видано.

Отже, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що позивач є неналежною особою при зверненні до суду з даним позовом, та не встановлено, які саме права позивача були порушені, оскільки позивач по справі є власником земельної ділянки площею 619 кв. м., яка межує із земельною ділянкою що належала відповідачу ОСОБА_2 та відносно якої визнано недійсним та скасовано рішення Криворізької міської ради від 20.08.2003 №1083 в частині надання її у власність ОСОБА_2 і має право на захист земельних прав, відповідно до ст. 152 ЗК України вимагаючи усунення будь яких порушень його прав на землю навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи судом не визначено коло спадкоємців після померлої ОСОБА_5, а позивач не є власником земельної ділянки та не набула статусу власника спадкового будинку, а отже не набула статусу власника та землекористувача земельною ділянкою у зв'язку з чим не являється належним позивачем по справі, адже її права не порушені, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 шляхом подання до нотаріальної контори відповідної заяви про прийняття спадщини, та до неї, як до спадкоємця, перейшли всі права та обов'язки спадкодавця, в тому числі і право звернення до суду про визнання недійсним Державного акту на земельну ділянку виданому ОСОБА_2, про що свідчить витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 10.08.2016 року, виданого другою Криворізькою державною нотаріальною конторою (а.с.30).

Доводи представника відповідача про те, що відсутні будь які докази для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами.

Натомість, колегія суддів вважає, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що Законом України «Про Державний земельний кадастр» та порядком ведення Державного земельного кадастру не передбачено скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі рішення суду.

Так, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV від 01.07.2004 року, державний реєстратор, нотаріус вчиняє дії щодо внесення запису до державного реєстру про скасування речових прав на нерухоме майно.

Оскарження рішень державного реєстратора є юрисдикцією адміністративних судів України.

Відповідно до п.2 ст. 26 зазначеного закону України у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Таким чином, наявність судового рішення про скасування рішення Криворізької міської ради від 20.08.2003 №1083 в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 619 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який виданий ОСОБА_2 є підставою для звернення позивача ОСОБА_1 з заявою до державного реєстратора для вчинення запису про скасування проведеної державної реєстрації прав ОСОБА_2 на земельну ділянку.

За таких підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 березня 2017 року скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Криворізька міська рада про скасування державної реєстрації та ухваленню в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 березня 2017 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, Криворізька міська рада про скасування державної реєстраціїта ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: