Рішення № 73167153, 03.04.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/170/18

Справа №235/6285/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 квітня 2018 року Красно армійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Величко О.В.,

при секретарі Долгопольської А.В., Лебеденко В.В.

представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача –

ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Покровськ цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ПАТ «Шахтоуправління « Покровське» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ПАТ «Шахтоуправління « Покровське» про стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні . В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що рішенням Красноармійського міськрайонного суду встановлено, що відповідач має перед позивачем заборгованість по несплаченої заробітної плати за липень-серпень 2010 року в розмірі 30,50 грн. У зв’язку з наявною заборгованістю, просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за період прострочки з 12.08.2010 року до дня ухвалення судом рішення.

В подальшому уточнив свої позовні вимоги, а саме вказав, що відпускні за період з 23.01.2010 року по 15.02.2010 року у сумі 2603,40 грн. були нараховані за лютий , а сплачені в березні 2010 року. Нарахування компенсації від знецінення за 2 місяці прострочки становить 63,63 грн. Частина сума готівки в рахунок відпускних у розмірі 1350,98 грн. була сплачена із затримкою на 1 календарний місяць, тому відповідач повинен нарахувати і сплатити позивачу у лютому 2010 року компенсацію від знецінення заробітку за відпустку у розмірі 25,67 грн. Отже, станом на 01.04.2010 року відповідач заборгував позивачу 89,30 грн. готівкових коштів у вигляді компенсації в рахунок несвоєчасно сплачених сум відпускних ( 25,67 + 63,63 = 89,30 ).

Відпускні за період з 05.07.2010 року по 01.08.2010 року були сплачені відповідачем із затримкою, в серпні 2010 року, тому компенсація від знецінення становить 48,92 грн.

Інша частина відпускних у розмірі 174,03 була нарахована в липні 2010 року, а сплачена у вересні 2010 року, тому компенсація від знецінення становить 6,24 грн. Таким чином, на день звільнення відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 144,46 грн. ( 89,30 грн. + 55,16 грн.).

Окрім того, відповідач не сплатив позивачу на момент його звільнення вихідну допомогу у вигляді тримісячного заробітку у розмірі 13257,72 грн.

У зв’язку з наявністю заборгованості по заробітній платі на момент звільнення, тобто станом на 12.08.2010 року, у розмірі 30,50 грн., заборгованості по сплаті компенсації від знецінення у розмірі 144,46 грн., та вихідної допомоги у розмірі 13257,72 грн., відповідач повинен сплатити позивачу невиплачену суму компенсації за несвоєчасну виплату відпускних у розмірі 144,46 грн., вихідну допомогу у розмірі 13257,72 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з моменту звільнення , тобто з 12.08.2010 року по день ухвалення рішення суду, і саме вказані суми позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник відповідача надав свої заперечення, в яких зазначив, що затримка виплати заробітної плати на один і більше днів вважається порушенням строків виплати, із змісту норм ст. 2 ЗУ №2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року та із змісту норм пунктів 2 та 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року, витікає, що компенсація виплачується працівникам у разі затримки виплати заробітної плати на один і більше календарних місяців. Тобто місяць, за який нараховується заробітна плата і місяць, у якому її виплачують, не враховується під час визначення кількості місяців затримки, бо ці періоди затримки менше ніж календарних місяць.

При звільненні ОСОБА_3 йому було проведено виплату належних йому сум при звільненні , що складаються із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, суми та дати їх перерахування вказані у довідці відповідача від 18.07.2011 року.

Зазначив, що сума компенсації за несвоєчасну виплату відпускних за січень 2010 року була виплачена позивачу в березні 2010 року, а табуляграми, які надані позивачем за березень 2010 року підроблені позивачем. Інша сума компенсації за несвоєчасну виплату відпускних за період з 05.07.2010 року по 01.08.2010 року була виплачена в серпні та вересні 2010 року, що підтверджено табуляграмами. Позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги та у зв’язку з цим середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вважає необгрунтованими, оскільки рішенням суду від 01.09.2011 року не підтверджено факту порушення підприємством трудового законодавства. В задоволенні позовних вимог просили відмовити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на надані суду заперечення.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представникам відповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь невиплачені суми компенсації за несвоєчасну виплату відпускних у 2010 році, вихідної допомоги при звільненні , середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у зв’язку: 1) з невиплатою при звільненні заборгованості у розмірі 30,50 грн.; 2) у зв’язку з невиплатою компенсації у зв’язку з знеціненням за несвоєчасність виплати відпускних; 3) у зв’язку з невиплатою вихідної допомоги при звільненні. При цьому позивач стверджує, що оскільки факт невиплати компенсації за несвоєчасну виплату відпускних,був виявлений ним у 2017 році, вважає, що вданому випадку має місце порушення відповідачем норм трудового законодавства і як наслідок, підприємство зобов»язано йому виплатити вихідну допомогу і середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі ПАТ «ШУ «Покровське» з 03.07.2007 року по 12.08.2010 року, де працював на підприємстві гірничим робітником з ремонту гірничих виробок ( а. с. 25).

Наказом № 865 ку від 26.08.2010 року був звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.( а. с. 25).

Згідно наказу від 15.12.2009 року позивачу надано відпустку з 23.01.2010 року по 15.02.2010 року ; а наказом від 16.07.2010 року надано відпустку з 05.07.2010 року по 01.08.2010 року ( а.с. 108).

Як вбачається з табуляграм, в січні 2010 року ОСОБА_3 були нараховані відпускні у розмірі 1208,25 грн. та у розмірі 353,79 грн., які він отримав 15.02.2010 року. ( а. с. 110-115).

В лютому 2010 році ОСОБА_1 були нараховані відпускні у розмірі 2013,75 грн та у розмірі 589,65 грн., які він отримав 12.03.2010 року ( а. с. 110-115).

В липні 2010 році нараховані відпускні у розмірі 3975,75 грн., та у розмірі 723,06 грн., які були перераховані до банківській установи 06.08.2010 року; 13.08.2010 року та 17.08.2010 року ( а. с. 110-115).

В серпні 2010 року позивачу нараховані відпускні за період з 05.07.2010 року по 01.08.2010 року у розмірі 147,25 грн. та у розмірі 26,78 грн., які він отримав в серпні 2018 року ( а. с.110-115).

Згідно довідки ПАТ «ШУ «Покровське» від 18.07.2011 року ОСОБА_3 перераховані грошові кошти на його банківський рахунок : 18.08.2010 року – у розмірі 139 грн., 26.08.2010 року - у розмірі 2300 грн., 16.09.2010 року - 149,10 грн., 24.09.2010 року - 447,30 грн. ( а. с. 12). Вказані обставини підтверджуються випискою Кредитпромбанку по рахунку № 206384-2010/0914. Середньоденний заробіток позивача становить 210,44 грн. ( а. с. 148).

За змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

При цьому, суд зазначає, що для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п. 1.12 Колективного договору, яке діяло на підприємстві на момент звільнення позивача, працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо представник адміністрації не виконує законодавство про охорону праці або умови колективного договору. В такому разі виплачується вихідна допомога в розмірі 3- місячного заробітку згідно ст. ст. 38, 44 КЗпП України.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 01.09.2011 року , яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «ШУ «Покровське» про встановлення факту не виконання обов’язків трудового законодавства та стягнення моральної шкоди. Вказаним рішенням не встановлено факту невиконання підприємством неправомірних дій відповідача, які виникли у зв’язку з звільненням позивача, а навпаки встановлено звільнення працівника ОСОБА_3 за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. ( а. с.176-179).

Доводи представника позивача про те, що невиплата компенсації за несвоєчасну виплату відпускних, підтвердження в судовому засіданні представником відповідача несвоєчасність такої виплати, є підставою для стягнення з відповідача вихідної допомоги за порушення трудового законодавства, суд не приймає до уваги, оскільки зазначений факт щодо невиплати компенсації за несвоєчасну виплату відпускних виявлений позивачем у 2017 році, а не на момент написання заяви про звільнення за власним бажанням ; позивачем, в даному випадку не заявляються вимоги про встановлення факту порушення підприємством законодавства про працю, не ставиться питання про зміну формулювання звільнення, що є, в свою чергу, підставою для виплати вихідної допомоги та середнього заробітку; вимоги про встановлення факту невиконання відповідачем обов»язків законодавства про працю, були предметом розгляду в суді у 2011 році і в задоволенні яких ОСОБА_3 було відмовлено. За таких підстав суд вважає, що стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема з підстав невиплати вихідної допомоги, задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема наявністю заборгованості по заробітній платі у розмірі 30 грн. 50 коп. , встановленого рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 26.09.2017 року, то в цій частині слід відмовити у зв’язку з тим, що рішенням Апеляційного Суду Донецької області від 30.11.2017 року зазначене рішення скасовано ( а. с. 17-22).

Що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зокрема невиплати компенсації у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, відпускних, то суд виходить з наступного.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України « Про оплату праці» , « Про індексацію грошових доходів населення», « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч.2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат

У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за N 114/8713.

У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 34 Закону України « Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23.04.1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

В даному випадку, представник позивача, надавши табуляграми , стверджує, що компенсація за несвоєчасну виплату відпускних за період з 23.01.2010 року по 15.02.2010 року взагалі не була виплачена .

Представник відповідача, надавши табуляграму за березень 2010 року, стверджує, що компенсація була сплачена у розмірі 42,92 грн., а докази у вигляді табуляграм, надані позивачем, є неналежним, оскільки підроблені.

Отже, в матеріалах справи містяться різні табуляграми за березень 2010 року. ( а. с. 110,142).

Судом були досліджені табуляграми, приєднані позивачем до матеріалів цивільної справи № 2-1487/2011, та встановлена тотожність табуляграми за березень 2010 року наданої позивачем у 2011 році та наданої до матеріалів даної справи у 2017 році ( а. с. 110,175).

Як пояснив представник відповідача, надана їм табуляграма за березень 2010 року була роздрукована з інформації, яка міститься комп»ютері , будь яких інших доказів на підтвердження нарахування заробітної плати, зокрема компенсації, за лютий-березнь 2010 року та належне повідомлення працівника про таке нарахування суду не надано. Окрім того, суд зауважує , що представником відповідача була приєднана табуляграма після відкриття провадження по справі 15.01.2018 року.( а. с. 142).

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» при укладенні працівником трудового договору роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитись відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршання роботодавець повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б)розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;

в)сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про оплату праці» за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної відповідальності та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Відповідно до ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належить до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Тобто, в даному випадку саме на власника покладається обов’язок, а не право повідомити працівника про суми заробітної плати, що належить до виплати, і таке повідомлення повинно бути достовірним.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем було підроблені табуляграми про нарахування заробітної плати за березень 2010 року, ще в 2011 році, коли він звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту невиконання обов’язків трудового законодавства, суд не приймає до уваги, оскільки вони не доведені, а ґрунтуються на припущеннях.

Розмір компенсації за несвоєчасну виплату відпускних за період з 23.01.2010 року по 15.02.2010 року становить 49,46 грн.( ( 2603,40 х (101,9-100) = 49,46).

Враховуючи положення колективного договору про те, що виплата заробітної плати проводиться 12 і 25 числа наступного за звітним місяцем, а відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів громадян підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який, в свою чергу, обчислюється Держкомстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях, а відпускні повинні бути нараховані раніше ніж за три дня до відпустки, тобто 20.01.2010 року, а були виплачені 12.03.2010 року, а також приймаючи до уваги недоведеність представником відповідача про неналежність доказів у вигляді табуляграм, наданих позивачем,суд приходить до висновку про встановлення факту невиплати позивачу компенсації у розмірі 49,46 грн. за несвоєчасну виплату відпускних в січні 2010 року.

Факт виплати компенсації в серпні та вересні 2010 року за несвоєчасну виплату відпускних за період 05.07.2010 року по 01.08.2010 року підтверджено матеріалами справи ( а. с. 110-115).

За такими обставинами, враховуючи, що представником відповідача не доведено в судовому засіданні про належне повідомлення відповідачем позивача про виплату останньому компенсації за несвоєчасне нарахування відпускних в березні 2010 року, інших доказів щодо виплати вказаної компенсації суду не надано, приймаючи до уваги той факт, що саме на власника підприємства покладається обов»язок повідомляти працівника про нараховані суми заробітної плати, відповідальність про порушення законодавства про оплату праці, суд приходить до висновку про встановлення факту невиплати відповідачем компенсації у розмірі 49,46 грн. за несвоєчасне нарахування та виплату відпускних за період з 23.01.2010 року по 15.02.2010 року.

Разом з тим, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення, виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв»язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Разом із тим, при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати ( правова позиція ВСУ у справі № 6-113цс16).

Оскільки позивачу при звільненні не виплачено частину коштів 49,46 грн., то виходячи з принципів справедливості та співмірності, а також, зважаючи на те, що понад сім років позивач з позовом до суду не звертався, суд вважає обмежитися строком розрахунку – півроку.

Доводи представника відповідача в судовому засіданні, що вказана сума компенсації поглинається сумою переплати за вислугу років, не приймається до уваги, оскільки по-перше, компенсація за несвоєчасну виплату відпускних у зв’язку із знеціненням має іншу правову природу ніж вислуга років, по - друге, при встановленні такої переплати, відповідач не позбавлений права вирішити це питання іншим шляхом, а не при вирішенні даного спору.

За таких підстав, виходячи із середньоденного заробітку позивача на момент його звільнення 210,44 грн., а також встановлення факту невиплати компенсації на момент розгляду даної справи, інших доказів щодо порушення відповідачем законодавства про працю на момент звільнення позивача, суду не надано, виходячи з принципу диспозитивності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення компенсації у розмірі 42,92 грн., середнього заробітку за час розрахунку при звільненні у розмірі 38405,30 грн., а всього 38448,22 грн. ( 210,44 х 183=38448,22)

В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 384,48 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 110, 116,117 КЗпП України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Шахтоуправління «Покровське», яке знаходиться за адресою: м. Покровськ, пл. Шибанкова,1а, код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,компенсацію за несвоєчасну виплату відпускних у розмірі 49,46 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 38405,30 грн.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Шахтоуправління «Покровське», яке знаходиться за адресою: м. Покровськ, пл. Шибанкова,1а, код ЄДРПОУ 13498562 на користь держави судовий збір у розмірі 384,54 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 03.04.2018 року.

Суддя: