Рішення № 73165651, 29.03.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1326/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді - Д’якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі – ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 28.11.2017 № НОМЕР_1; зобов’язати відповідача внести коригування в облікові дані інтегрованої картки платника щодо відсутності у позивача податкового боргу, зазначеного у податковому повідомленні - рішенні Головного управління ДФС у Чернігівській області від 28.11.2017 № НОМЕР_1, та нарахованих на такий борг штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у неї був відсутній податковий борг, зазначений у акті перевірки. Поданням уточнюючих податкових декларацій позивачем було узгоджено лише податкові зобов'язання, які були своєчасно і повністю сплачені у відповідності до вимог чинного законодавства. У сум, на які позивачем було помилково завищено податкові зобов'язання, відсутній об'єкт оподаткування, тобто дохід, який би міг їм відповідати, а відсутність об'єкта оподаткування не може створювати будь-якого податкового обов'язку. Крім того зазначив, про відсутність будь-яких підстав для нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені), зокрема через те, що подання уточнюючих податкових декларацій не є засобом погашення податкового боргу, а лише виправляє допущені помилки за відповідний період.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження під головуванням судді Д'якова В.І. у відкритому засіданні на 29 березня 2018 року о 10:00 год.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини, викладені у позові, та просили його задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 54-56).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Чернігівській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ зі змінами та доповненнями була проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2) щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по єдиному податку з фізичних осіб, за результатом якої складено акт від 24.11.2017 №1224/2501-1302-2981204809 (а.с. 34-35).

Проведеною перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування (III група платників єдиного податку).

Також перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено термін сплати узгодженого податкового зобов’язання по єдиному податку, передбачений п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України.

Відповідно до акту камеральної перевірки Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було встановлено, що в порушення п.295.3 ст.295 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено самостійно задекларовані суми єдиного податку - із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, а саме: сума 32753,45 грн, нарахована згідно податкової декларації від 30.10.2016 №1600011939 по строку сплати 20.11.2016 - фактично сплачена 28.12.2016 із затримкою 39 дні; сума 58757,15 грн., нарахована згідно податкової декларації від 30.10.2016 №1600011939 по строку сплати 20.11.2016 - фактично сплачена 06.02.2017 із затримкою 79 дні.

За результатами розглядом акту камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2017 №0026071302 про зобов’язання сплатити штраф за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 18302,12 грн. (а.с. 36).

08.12.2017 вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем до ДФС України в адміністративному порядку (37-42).

За результатами розгляду скарги ДФС України було прийнято рішення від 05.02.2018 № НОМЕР_3/99-99-11- 02-01-14, яким скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 28.11.2017 №0026071302 без змін (а.с. 43-45).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 28.11.2017 №0026071302 протиправними та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно п. 14.1.175 ст. 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, несплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до пп. 16.1.2.-16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 49.1. ст. 49 ПК податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 49.2. ст. 49 ПК платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Згідно з п. 50.1. ст. 50 ПК у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наведені норми податкового законодавства свідчать, що платник податку має право у разі виявлення помилок в оформленні податкових декларацій подати до неї уточнюючий розрахунок. При цьому, як слідує з п. 54.1. ст. 54 ПК, суми грошового зобов'язання, вказані в уточнюючих деклараціях за відповідний період, повинні вважатись узгодженими саме за цей період.

Відповідно, як вбачається з матеріалів справи позивачем було правомірно подано, а контролюючим органом прийнято уточнюючі декларації.

Оскільки позивачем було своєчасно та в повному обсязі, що відповідає сумі її доходу за 2016 році та грошовим зобов'язанням, узгодженим в поданих позивачем уточнюючих деклараціях, сплачено відповідний єдиний податок, узгодженим грошовим зобов'язанням за відповідні періоди 2016 року мають вважатися суми податку, вказані в уточнюючих деклараціях і своєчасно сплачені позивачем, а не помилково завищені в звітних деклараціях суми.

Враховуючи викладене та з аналізу податкового законодавства, суд дійшов висновку, що податкового боргу, зазначеного у акті перевірки у позивача не існувало.

Окрім того, як вбачається з наведених вище норм, лише виявлення факту заниження податкового зобов'язання призводить до виникнення у платника податків підстав для сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання в разі подання уточнюючого розрахунку.

Але ж у випадку позивача йдеться про помилкове завищення зобов'язання, щодо чого штрафні санкції чинним законодавством не передбачені.

Згідно пп. 7.1.2. п. 7.1. ст. 7 ПК обов'язковим елементом податку є об'єкт оподаткування.

У відповідності до п. 22.1. ст. 22 ПК об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно пп. 1) п. 292.1. ст. 292 ПК об'єкт оподаткування для платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця визначено як дохід, отриманий протягом податкового звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3. ст. 292 ПК.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було повністю та своєчасно задекларовано одержаний дохід за 2016 рік, а також своєчасно і повністю сплачено єдиний податок з нього.

Як вбачається з наведених вище норм законодавства, помилкове завищення податкових зобов'язань в деклараціях не може призвести до виникнення податкового обов'язку, а також й податкового боргу щодо суми завищення через відсутність об'єкта оподаткування, а саме доходу, який би відповідав таким завищеним зобов'язанням.

Це робить твердження відповідача про наявність у позивача податкового боргу та нарахування будь-яких штрафних санкцій у такому випадку безпідставними.

Відповідно до п. 31.1. ст. 31 ПК строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Як вже було зазначено, сума помилкового завищення податкового зобов'язання не створює податкового обов'язку, а відтак щодо неї неможливо відраховувати строк сплати податку, а також фіксувати його порушення.

Відповідно до п. 126.1. ст. 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2. ст. 126 ПК) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до пп. 129.1.1. п. 129.1. ст. 129 ПК після закінчення встановлених ПК строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного ПК.

Відповідно до пп. 129.3.1. п. 129.3. ст. 129 ПК нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Таким чином, обов'язковою умовою для застосування до платника податку штрафу на підставі ст. 126 ПК та нарахування пені на підставі ст. 129 ПК є наявність податкового боргу та факт погашення такого податкового боргу.

Як вже було встановлено податковий борг, зазначений у акті перевірки, у позивача був відсутній.

Незважаючи на те, що контролюючий орган вважає частину суми помилкового завищення позивачем податкових зобов'язань податковим боргом, погашеним шляхом подання уточнюючих податкових декларацій, суд дійшов висновку, що таке погашення не мало місця, по-перше, через відсутність податкового боргу, а по-друге, через відсутність подання уточнюючих податкових декларацій у вичерпному переліку джерел погашення податкового боргу, що міститься у ст. 87 Податкового кодексу України.

Подання уточнюючих податкових декларацій, було підтвердженням виправлення помилок зроблених у звітних податкових деклараціях, а не погашенням податкового боргу.

Таким чином, системно проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування до позивача штрафу на підставі ст. 126 ПК України та нарахування пені на підставі ст. 129 ПК України та наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 28.11.2017 № НОМЕР_1.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДФС у Чернігівській області внести коригування в облікові дані інтегрованої картки платника щодо відсутності у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податкового боргу, зазначеного у податковому повідомленні - рішенні Головного управління ДФС у Чернігівській області від 28.11.2017 № НОМЕР_1, та нарахованих на такий борг штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено "Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Даний Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Названим Порядком визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Тобто, картка облікового рахунку - це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу.

Отже, на підставі викладеного, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання контролюючого органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність достатніх підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1762,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 27.02.2018 № 225.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 16600, ІН НОМЕР_2) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) від 28.11.2017 № НОМЕР_1.

Зобов’язати Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) внести коригування в облікові дані інтегрованої картки платника щодо відсутності у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 16600, ІН НОМЕР_2) податкового боргу, зазначеного у податковому повідомленні - рішенні Головного управління ДФС у Чернігівській області від 28.11.2017 № НОМЕР_1, та нарахованих на такий борг штрафних санкцій.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 16600, ІН НОМЕР_2) понесені судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков