Рішення № 73165622, 02.04.2018, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/232/18

Номер провадження 2/213/498/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2018 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренка О.М.

при секретарі Ладухіній І.С.,

за участі представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв’язку з ушкодженням здоров’я,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, та просить суд стягнути з відповідача ПАТ «Південний ГЗК» на свою користь 170 000 гривень на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я, без утримання податку з доходів фізичних осіб, посилаючись на те, що він пропрацював на підприємстві Відповідача в період з 22.05.1996 по 13.07.2000 – помічником машиніста екскаватора, а з 13.07.2000 по 15.01.2016 – машиністом екскаватора, після чого був звільнений з підприємства за власним бажанням.

04.02.2016 Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини йому встановлені професійні захворювання за діагнозом: вібраційна хвороба першого - другого ступеню від комбінованої дії загальної та локальної вібрації з церабрально-переферичним ангіодистонічним синдромом, у поєднанні з полірадикулопатією, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом, остеоартрозом ліктьових та колінних суглобів, остеоартрозом дрібних суглобів кистей, а також хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії – ХОЗЛ (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії, легенева недостатність першого-другого ступеня.

Висновком медико – соціально експертної комісії від 21.11.2017 йому було встановлено первинно, безстроково 35% втрати професійної працездатності, в тому числі – 25 % - по вібраційній хворобі та 10 % по ХОЗЛ.

Вважає, що саме з вини Відповідача він втратив здоров’я, працездатність, змушений переносить щоденно фізичні страждання, оскільки його майже постійно турбує ниючий біль в шийному та попереково-крижовому відділі хребта з віддачею в ліву ногу; турбує утруднена хода; періодично непокоїть виражений біль в хребті при тривалому знаходженні в положенні сидячи; турбують судоми в кінцівках під час фізичного навантаження, відбувається занеміння пальців рук; задишка при незначному фізичному навантаженні. Йому протипоказані переохолодження, вимушена поза, фізичне перенавантаження та несприятливий мікроклімат, а оскільки робота в зазначених умовах є для нього основною, він не має можливості працевлаштуватися, тому що йому заборонено працювати у вищезазначених умовах. Зазначив, що змушений витрачати власний час на лікування на підтримку свого здоров'я, через втрату працездатності втратив нормальні життєві зв’язки, що вимагає додаткових зусиль для організації, а тому він переносить і моральні страждання.

Позивач вказує, що моральні страждання, які він переносить, оцінити неможливо, оскільки його здоров’я та життя, як і для кожної людини, є самим важливим та цінним, але сума компенсації в розмірі 170 000 гривень якимось чином зможе компенсувати мої страждання та переживання, дасть можливість пройти хороший курс лікування, що в свою чергу покращить його здоров'я, та відповідно і моральний стан.

Справа розглядається в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Належним чином повідомлений позивач та його представник в судове засідання не з’явилися, згідно ордеру представництво його інтересів в суді здійснює адвокат ОСОБА_3 /а.с.61/.

Після оголошення перерви у справі представник позивача в судове засідання також не з’явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та без участі позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити /а.с.69/.

Відповідач згідно з нормами ЦПК України надав відзив на позовну заяву, який представник відповідача в судовому засіданні підтримала, проти позову заперечує, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на те, що свій трудовий стаж на підприємствах металургійної та гірничодобувної промисловості ОСОБА_2 розпочав ще у 1995 році в базі механізації № 3 «Криворіжбудмеханізація» та продовжив в ЗАТ «Криворіжіндустрбуд», тобто працював в шкідливих умовах нарізних підприємствах, що підтверджується санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці №2/2-11-3/5472, у зв’язку з чим неможливо встановити наявність причинного зв’язку між працею позивача на ПАТ «ПІВДГЗК» та отриманням ним ушкодження здоров’я. А тому вважає, що ПАТ «ПІВДГЗК» не є належним відповідачем у цій справі.

Крім того, зазначила, що стаж позивача у шкідливих умовах значно перевищував стаж, який необхідний для виходу на пенсію, оскільки право на пенсію передбачено чинним законодавством за наявності 10-річного стажу, а позивач пропрацював в таких умовах 19 років. Вважає, що саме такий тривалий стаж його роботи в умовах впливу шкідливих факторів став причиною профзахворювання. Також просила врахувати, що професійне захворювання не стало причиною виходу Позивача на пенсію, оскільки на пенсію він вийшов 15.01.2016 за власним бажанням, після досягнення певного віку, тобто пізніш на десять років, до того ж, профзахворювання було встановлено у лютому 2016 року - вже після досягнення ним пенсійного віку та отримання права виходу на пенсію.

Вважає, що, усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, Позивач все одно продовжував працювати на «ПІВДГЗК», тому посилання Позивача на норми ст.237-1 КЗпП України є безпідставними.

Представник відповідача просила суд прийняти до уваги, що інвалідність Позивачу не встановлена, а тільки – профзахворювання з втратою 35 % працездатності. При цьому, з жодного із наданого Позивачем документу не вбачається про розлади здоров’я, пов’язані з його психологічним станом, а отже Позивачем не доведено наявність моральної шкоди. Просить у позові відмовити.

Заслухавши думку представника Відповідача, дослідивши письмові матеріали в їх сукупності, в судовому засіданні встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що Позивач ОСОБА_2 працював на підприємстві Відповідача: з 22.05.1996 до 13.07.2000 помічником машиніста екскаватора рудоуправління, 13.07.2000 переведений машиністом екскаватора 6-го розряду, звільнений за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію 15.01.2016 /а.с.6/.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 05.10.2017 у ОСОБА_2 встановлена наявність професійного захворювання з діагнозом: 1) вібраційна хвороба першої-другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрації з церабрально-переферичним ангіодистонічним синдромом, у поєднанні з полірадікулонейропатією, з вираженим порушенням біомеханіки хребта, больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії, група «А», легенева недостатність першого-другого ступеня /а.с 7-8/.

З п.17 даного Акту вбачається, що причиною професійного захворювання Позивача є перевищення еквівалентного рівня загальної вібрації - нормативний на 2-7 дБ (103-108 дБ при ГДР 101 дБ), на 3 дБ (62 дБ при ГДР 59 дБ), перевищення рівня локальної вібрації на 2 дБ (114 дБ при ГДР 112 дБ) по ДСН 3.3.6.039-99; вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони, що в 3-7,5 разів перевищує ГДР (6,0-15,0 мг/мЗ при ГДР 2.0 мг/мЗ) по СанПіН 4617-88.

Як зазначено в акті, відповідно санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №2/2-11-3/5472 від 17.12.2015, складеної Головним Управлінням Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області, та ВСП «Криворізьке міськрайонне Управління Головного управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області», загальна оцінка умов праці машиніста екскаватора РУ ПАТ «ПІВДГЗК» відноситься до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі» /а.с.8/

Зазначеним актом встановлено, що враховуючи роботу ОСОБА_2 впродовж більше 19 років в умовах вібрації та пилу та неодноразову зміну керівництва структурних підрозділів підприємства, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, встановити неможливо /зворот а.с.8/.

Висновком МСЕК від 21.11.2017 при первинному огляді Позивачу встановлена безстроково втрата професійної працездатності в розмірі 35% у зв'язку з вищезазначеними профзахворюваннями, в тому числі – 25 % - по вібраційній хворобі та 10 % - по ХОЗЛ /а.с.9/.

З виписок із історії хвороби, виписок із медичних карток амбулаторного та стаціонарного хворого, наданих суду епікризів, встановлено, що позивач має захворювання, яке за визначенням є професійним, неодноразово протягом 2014-2017 років перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 11» ДОР, ТОВ «Медиком»-5, у ДЗ «Українського науково-дослідного інституту промислової медицини». Відповідно до медичних документів лікарями встановлено рекомендації: спостереження лікарів, прийом медикаментів, фізіотерапія, санаторно-курортне лікування, контрольні обстеження в клініці НДІ ПМ, нагляд у лікарів - невропатолога, ортопеда-травматолога, терапевта, протипоказана робота в умовах вібрації, тяжкої фізичної праці, вимушеної робочої пози, пилу, шуму тощо /а.с.10-19/.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Вивчивши докази, суд вважає доведеним, що саме з вини Відповідача, який порушував норми з безпеки праці та не забезпечив безпечні умови праці, Позивач частково втратив працездатність, у зв’язку з чим йому спричинено моральну шкоду. Судом також встановлений причинно-наслідковий зв'язок між винними діями Відповідача та настанням у Позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності - 35 відсотків.

Доводи представника Відповідача щодо відсутності підстав відшкодування Позивачу моральної шкоди спростовується наданими Позивачем доказами: актом розслідування, медичними документами, висновками МСЕК / а.с.7-19/.

Відповідно до ст.153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 вказаного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008р. від 08.10.2008 встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок професійного захворювання, позивачеві ОСОБА_2 заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних і професійних можливостей, призвели до зміни звичайного способу життя останнього, спричинили й інші негативні наслідки морального характеру, що вимагає від нього додаткових зусиль для його організації, моральні страждання та переживання через погіршення роботи рук та ніг, їх часте оніміння, постійні болі, та позбавили позивача відчувати себе повноцінною людиною, продовжувати працювати та терпіти через це моральні страждання.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої Позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотних вимушених змін в життєвих стосунках.

При цьому суд керується роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до п.3 якої під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати зокрема: в моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В п.5 цієї Постанови визначено, що обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також підлягає з’ясуванню чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.

Згідно з п.9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд критично ставиться до заперечень Відповідача стосовно того, що Позивач працював не лише на підприємстві Відповідача, а й на інших підприємствах металургійної та гірничодобувної промисловості з 1995 року, в тому числі на Базі механізації № 3 «Криворіжбудмеханізація» та в ЗАТ «Криворіжіндустрбуд», де також підпадав під вплив шкідливих факторів та отримував ушкодження здоров’я, оскільки надана Відповідачем в якості доказів у справі Санітарно-гігієнична характеристика умов праці Позивача, складена ГУ Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області, містить висновок про умови праці Позивача, як працівника саме ПАТ «ПІВДГЗК» - помічника машиніста та машиніста екскаватора рудоуправління, з якого вбачається, що умови праці на робочому місці останнього в ПАТ «ПІВДГЗК», зокрема загальна та локальна вібрація і пил перевищували нормативні показники /а.с.36-45/.

Крім того, з Акту форми П-4 від 05.10.2017, яким встановлені причини профзахворювання Позивача, вбачається, що компетентна комісія досліджувала період трудового стажу Позивача тільки на Південному ГЗК, та прийшла до висновку що Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів саме на підприємстві Відповідача за професією машиніста екскаватора - 19 років (п.12 Акту); згідно з п.17 Акту причиною виникнення професійного захворювання є перевищення рівня вібрації та перевищення вмісту пилу в повітрі робочої зони /а.с. 7-8/.

До складу членів комісії, якою складався вищезазначений Акт, входили в тому числі і представники ПАТ «ПІВДГЗК», які окрему думку не висловлювали, при цьому акт відповідачем оскаржено не було.

А отже, суд вважає, що підтверджується причинний зв’язок між працею Позивача саме в ПАТ «ПІВДГЗК» та ушкодженням його здоров’я.

Доводи представника Відповідача щодо відсутності підстав відшкодування Позивачу моральної шкоди спростовується наданими Позивачем доказами: актом розслідування причин профзахворювання, медичними документами, довідкою МСЕК тощо.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 № 1-рп/2004р. встановлено, що ушкодження здоров'я, заподіяного потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання (п.4.1).

Враховуючи вищезазначені обставини, особу Позивача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає співмірною моральним стражданням позивача ОСОБА_2 суму в розмірі 20 000 грн.

До того ж, визначений судом розмір моральної шкоди, на думку суду, не є обтяжливим для такого великого промислового підприємства як ПАТ «ПІВДГЗК».

З огляду на вищенаведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові витрати на користь держави, від сплати яких позивач звільнений.

Керуючись ст.ст.3, 43, 46 Конституції України, ст.13 Закону України «Про охорону праці», Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 141, 228-229, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв’язку з ушкодженням здоров’я, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00191000, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00190905, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок на користь держави в особі Державної судової адміністрації України за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано, або якщо апеляційну скаргу подано, то після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, 50102, м. Кривий Ріг, вул. Кронштадтська, 7/2;

Відповідач: ПАТ «ПГЗК» - 50026, м. Кривий Ріг.

Вступна та резолютивні частини рішення проголошені в судовому засіданні 02 04.2018.

Повний текст рішення складено 03 квітня 2018 року.

Суддя О.М. Нестеренко