Рішення № 73165209, 02.04.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року справа № 712/1405/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В. розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 соціальної політики Черкаської міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 соціальної політики Черкаської міської ради з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 від 29.01.2018 ВП №54029779 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою від 29.01.2018 головного державного виконавця Горбатюк В.П. за невиконання рішення Соснівського районного суду м. Черкаси та вимоги державного виконавця на нього накладено штраф у сумі 10200 грн. Вважає що вказана постанова винесена протиправно, оскільки державним виконавцем не було враховано, що позивачем частково виконано рішення суду, а його невиконання в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. Наказом Міністерства фінансів України №1181 від 29.12.2017 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2017 №793» виключено позицію за КПКВ 3042 «Надання допомоги до досягнення дитиною трирічного віку», тому в кошторисі видатків позивача відсутні бюджетні призначення за вказаним напрямом виплат. Позивач є бюджетною установою та не наділений компетенцією виконувати виплати без закріплення головним розпорядником бюджетних коштів бюджетних призначень. Взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи Законом про Державний бюджет України, вважаються порушенням бюджетного законодавства. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. На підтвердження своїх доводів послався на постанови Верховного суду України від 24.03.2015 у справі №21-66а15 та від 22.11.2016 у справі №21-1907а16 (804/5081/13-а).

Відповідач проти позову заперечив, 12.03.2018 надав відзив.

У відзиві вказав, що з моменту відкриття виконавчого провадження позивач не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання виконавчого листа. Будь-яких підтверджуючих документів про виконання рішення суду в частині здійснення виплати – не надав. З дій боржника не вбачається реальних намагань виконати рішення суду. Боржник не надав доказів вжиття ним до винесення постанови про накладення штрафу всіх можливих та необхідних заходів, спрямованих на виконання судового рішення. В обґрунтування доводів послався на рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_3 проти Італії», «Горнсбі проти Греції» та «Руйану проти Румунії».

Зазначив, що боржник мав би надати докази поважності причин неможливості виконання рішення суду, тобто докази того, які саме зусилля та заходи були вжиті боржником на виконання рішення суду, як саме боржник сприяє внесенню відповідних змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік для проведення соціальних виплат, чи звертався він із зверненнями до вищого керівництва з проханням вирішити дане питання. Боржник не звертався до державного виконавця з заявами про відстрочення виконання рішення суду, про зміну способу та порядку виконання рішення суду. Не надав доказів щодо обізнаності про заборгованість розпорядника коштів вищого рівня.

Щодо твердження про необхідність виконання рішення суду в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» відповідач зазначив, що виконавчий лист передбачає не стягнення коштів, а здійснення дій зобов’язального характеру, а тому його виконання органом казначейства можливе лише після зміни способу і порядку виконання з зобов’язання на стягнення.

З вказаних підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши доводи позивача та відповідача, викладені у позовній заяві та відзиві на позов, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив наступне.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження №54029779 з виконання виконавчого листа №712/3275/15а, виданого 16.02.2017 Соснівським районним судом м. Черкаси, згідно з яким зобов’язано ОСОБА_1 соціальної політики Черкаської міської ради (позивач у справі) здійснити ОСОБА_4 перерахунок та виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку починаючи з 16.08.2014 по 01.01.2015.

02.06.2017 позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №712/3275/15а від 16.02.2017.

Постановою головного державного виконавця Горбатюк В.П. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 29.01.2018 на боржника ОСОБА_1 соціальної політики Черкаської міської ради накладено штраф у сумі 10200 грн. за невиконання рішення суду та вимоги державного виконавця та зобов’язано виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів, попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення. Постанова прийнята на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Відносини щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (у подальшому – Закон №1404).

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-V1 (у подальшому – Закон №4901) встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Пунктом 1 статті 2 Закону №1404 визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №4901 виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Пунктом 3 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901 передбачено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, який визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", інвентаризації та погашення заборгованості за ними.

Пунктом 3 Порядку №440 передбачено, що виконавчі документи, за якими боржником є державний орган, подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Пунктом 7 Порядку №440 передбачено, що відповідальна особа не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов'язана перевірити виконання такого рішення за даними автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі відповідальна особа вносить дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр).

Пунктом 9 Порядку №440 передбачено, що відповідальна особа не пізніше десяти робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов'язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено. Боржник зобов'язаний протягом семи робочих днів повідомити відповідальній особі про стан виконання рішення (виконання в повному обсязі, часткове виконання, невиконання).

Пунктом 10 Порядку №440 передбачено, якщо рішенням зобов'язано боржника здійснити нарахування (перерахунок тощо) та/або виплатити кошти, відповідальна особа разом з повідомленням надсилає боржнику копію рішення для здійснення нарахування суми коштів, що підлягає виплаті заявнику. Про здійснення нарахування та/або виплати боржник зобов'язаний повідомити відповідальній особі протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення з наданням відповідного документа про здійснення нарахування та/або виплати на день складення такого документа, підписаного уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою.

Пунктом 13 Порядку №440 передбачено, що передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом. Передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, рішень зобов'язального характеру здійснюється після отримання від боржника документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням.

Виконання переданих органами державної виконавчої служби рішень здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, згідно з пунктом 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Таким чином, відповідач на виконання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження зобов’язаний був протягом 10-ти робочих днів від дати отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а саме: від 02.06.2017, надати державному виконавцю розрахунок допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4 за період з 16.08.2014 по 01.01.2015 у сумі 5110 грн. 65 коп., а відповідач зобов’язаний був передати цей розрахунок до органу казначейського обслуговування для стягнення вказаної суми за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідач заперечує надання розрахунку відповідачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_4, натомість позивач послався на здійснення такого розрахунку та надав до суду його копію.

Судом досліджено надану позивачем копію розрахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_4 та встановлено, що у ньому не зазначена дата його здійснення. Докази направлення розрахунку відповідачу позивачем не надано.

Також зі змісту листа від 09.10.2017 №11903/28-5/10 вбачається, що на вимогу відповідача від 25.09.2017 №8144/05 позивач повідомив про неможливість здійснити виплату ОСОБА_4 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку внаслідок відсутності бюджетних призначень на виконання рішень судів; щодо проведеного перерахунку та його направлення відповідачу у листі не вказано.

Оцінивши надані позивачем вказані докази, суд вважає, що позивач не довів, що на дату винесення постанови про накладення штрафу від 29.01.2018 виконав розрахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_4

Згідно частини 4 статті 19 Закону №1404 сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, регулюється статтею 63 Закону №1404.

Згідно частини 1 вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно з частиною другою вказаної статті у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу.

Статтею 75 Закону №1404 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-юридичну особу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець накладає штраф у подвійному розмірі.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафу за невиконання без поважних причин рішення у строк, встановлений державним виконавцем.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.01.2018 у справі №712/15058/17 скасовано постанову головного державного виконавця №54029779 від 17.11.2017 про застосування до відповідача штрафу у сумі 5100 грн. за невиконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси №712/3275/15-а від 16.02.2017. Оскільки оскаржувана постанова про застосування штрафу винесена 29.01.2018, у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафу у подвійному розмірі.

З огляду на зазначене постанова державного виконавця про накладення штрафу від 29.01.2018 ВП №54029779 прийнята за відсутності підстави, передбаченої статтею 75 Закону №1404, тому є незаконною і підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 соціальної політики Черкаської міської ради до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови від 29.01.2018 ВП№54029779 про накладення штрафу у сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2 від 29.01.2018 ВП№54029779 про накладення штрафу у сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ) на користь ОСОБА_1 соціальної політики Черкаської міської ради (бул. Шевченка, 307, м. Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 37853109) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.В. Руденко