Рішення № 73165120, 22.03.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

22 березня 2018 року справа № 823/2247/17

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Савости С.В.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 – за довіреностями,

представника відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Компанія Агротрейд» до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія Агротрейд» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0006701402 від 17.11.2017 та №0006721402 від 17.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки з контрагентом ТОВ «Естер-Маркет» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просила у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачем занижено податок на додану вартість та витрати для визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток, внаслідок відсутності фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Естер-Маркет», а тому податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог Податкового кодексу України та не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Компанія Агротрейд» зареєстроване як юридична особа 01.07.2011, ідентифікаційний код 37787179 та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до наказу від 11.10.2017 №1680 та на підставі направлення від 11.10.2017 №1569/23-00-14-0209 службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за вересень 2016 року та податку на прибуток за 2016 рік по взаємовідносинах з ТОВ «Естер-Маркет» (код ЄДРПОУ 40398775) у липні, вересні 2016 року, за наслідками чого складено акт перевірки №431/23-00-14-0205/37787179 від 26.10.2017.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, п. 19, 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 за № 397/3690, п.6, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, п.п.5.4 п. 5 р. II Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року №39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24 січня 2011 року №25), зареєстрованого в міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за №161/4382, наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897 «Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 9 місяців 2016 року на суму 390 150 грн. та за 2016 рік на суму 390 150 грн.

- вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПКУ, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п.п.1 п. 4 та розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.16 № 21, в результаті чого завищено податковий кредит за вересень 2016 року на суму 286 000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №431/23-00-14-0205/37787179 від 26.10.2017 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0006701402 від 17.11.2017 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 487688 грн., в тому числі за основним платежем – 390150 грн., за штрафними санкціями – 97538 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0006721402 від 17.11.2017 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 357500 грн., в тому числі за основним платежем – 286000 грн., за штрафними санкціями – 71500 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом – ПК України).

Постачанням товарів згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 Податкового кодексу України є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі – Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ – це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, позивач у перевірений період мав фінансово-господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Естер-Маркет» на підставі договору поставки №47 від 01 липня 2016 року за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар. Під товаром у цьому договорі розуміються мінеральні добрива.

Загальна кількість товару, його вартість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура ) одиниці виміру та ціна одиниці товару визначаються сторонами у видаткових накладних (пункт 1.3).

Факт виконання договірних зобов’язань сторонами підтверджується видатковими накладними: №РН-0000024 від 05.07.2016 про придбання мін. добрива КАС-32 у кількості 50 тон на суму 300000 грн., в т.ч. ПДВ 50000 грн.; №РН-0000213 від 28.07.2016 про придбання мін. добрива КАС-32 у кількості 100 тон на суму 585000 грн., в т.ч. ПДВ 97500 грн.; №РН-0000159 від 15.09.2016 про придбання амофосу у кількості 156 тон на суму 1716000 грн., в т.ч. ПДВ 286000 грн.

Також між приватним підприємством «Компанія Агротрейд» (Поклажодавець) та ТОВ «Естер-Маркет» (Зберігач) 5 липня 2016 року укладено договір безоплатного відповідального зберігання №05/07/2016 за умовами якого зберігач зобов'язався прийняти на відповідальне зберігання мінеральні добрива КАС-32, зберегти цей товар та повернути його в обумовлений договором строк в схоронності.

Між приватним підприємством «Компанія Агротрейд» (Поклажодавець) та ТОВ «Естер-Маркет» (Зберігач) 15 вересня 2016 року укладено договір безоплатного відповідального зберігання №15/09/2016 за умовами якого зберігач зобов'язався прийняти на відповідальне зберігання мінеральні добрива Амофос, зберегти цей товар та повернути його в обумовлений договором строк в схоронності.

Факт передачі на зберігання добрив КАС-32 підтверджується актами прийому-передачі від 05.07.2016 у кількості 50 тон, від 28.07.2016 у кількості 100 тон. Факт передачі на зберігання добрив Амофос підтверджується актом прийому-передачі від 15.09.2016 у кількості 156 тон.

Позивач оплатив вартість мінеральних добрив, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

З урахуванням зазначеного з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивачем до перевірки надані всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які вказують на виконання зобов’язань по договору поставки з ТОВ «Естер-Маркет».

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль – забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети – отримання прибутку. Товари та послуги отримані від контрагента мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які стали предметом перевірки.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов’язань, в акті перевірки ревізорами не наведено.

В основу акту перевірки №431/23-00-14-0205/37787179 від 26.10.2017 покладено податкову інформацію стосовно господарських взаємовідносин ТОВ «Естер-Маркет» з іншим суб’єктом господарювання ТОВ «Будпром-Інвест», яка викладена в листі Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №147/10-02-14-03/40398780 від 06.09.2016 за період травень - вересень 2016 року, відповідно до якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків постачальниками та покупцями.

Суд погоджується з доводами позивача, що вищевказаний лист Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області оформлений не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, а на підставі інформації щодо підприємств-постачальників ТОВ «Будпром-Інвест» та зроблені висновки про неможливість здійснення подальших господарських операцій реалізації. При цьому первинні документи не опрацьовувалися, не перевірявся вид, обсяг та повнота відображення в обліку господарських операцій; чи спричинила господарська операція реальні зміни майнового стану платника податків (визначальна ознака господарської операції); відповідність первинних документів платника нормам чинного законодавства; пов'язаність здійснених витрат з господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає обґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що ТОВ «Будпром-Інвест» не є безпосереднім учасником господарських відносин з позивачем. Отже, контролюючим органом в основу відповідальності позивача покладено господарські відносини ТОВ «Естер-Маркет» з третіми особами, що є неприпустимим з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, оскільки всі необхідні первинні документи надані позивачем під час проведення перевірки.

Економічний ефект від здійснених господарських операцій з ТОВ «Естер-Маркет» позивач отримав у вигляді реалізованої продукції й отриманих від цього доходів, що підтверджується документами наявними в матеріалах справи.

В свою чергу, на момент укладення договорів та проведення господарських операцій ТОВ «Естер-Маркет» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано платником податків, банкрутом не визнавалось та на даний час здійснює свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства.

Як вбачається з акту перевірки листом ГУ ДФС у Кіровоградській області від 21.03.2017 №913/11-28-21-12-08 повідомило відповідача, що за результатами повторного виїзду за адресою товариства: м. Кропивницький, вул. Є.Чикаленка, буд. 1, підтверджено знаходження ТОВ «Естер-Маркет» за даною адресою, де був присутній його керівник ОСОБА_4 та підтвердив свою причетність до здійснення фінансово-господарської діяльності товариства.

Твердження відповідача про ненадання позивачем наказу про відрядження директора позивача у м. Дніпро для підписання договорів поставки суд відхиляє, оскільки законодавством не встановлено обов’язку направлення директора підприємства у відрядження для їх оформлення. Сторони договору не позбавлені можливості здійснювати обмін документами засобами поштового зв’язку.

Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем прибутково-видаткових книг обліку пестицидів, агрохімікатів, медичних довідок, допусків на право роботи, нарядів на виконання робіт із пестицидами, агрохімікатами, суд зазначає, що акт перевірки №431/23-00-14-0205/37787179 від 26.10.2017 не містить вказівки на витребування названих документів у позивача та відмову в їх наданні.

В силу положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідач посилається на докази, які не покладені в основу оскаржуваного рішення. При цьому, відповідачем не надано доказів вжиття всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення. Як наслідок, суд відхиляє наведені твердження відповідача.

Факт переміщення мінеральних добрив засвідчений товарно-транспортними накладними, які містять всі необхідні реквізити, зокрема, номер і дату складання, найменування та відтиски печаток, підписи відповідальних осіб замовника (перевізника) і вантажовідправника, місце навантаження та розвантаження товару, дані про транспортні засоби, водіїв, які задіяні у перевезенні, назву, одиницю виміру та кількість товару, що перевозиться.

Суд вважає непереконливими посилання відповідача на надані громадянином ОСОБА_5 пояснення з приводу нездійснення перевезень 28.07.2016, 29.07.2016, 03.08.2016 та 04.08.2016.

Так, автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2 за словами ОСОБА_5 орендований у ОСОБА_6 Доказів оформлення договірних зобов’язань між вказаними особами в акті перевірки не зазначено та відповідачем не надано, що не дає змоги перевірити період та умови оренди транспортного засобу.

В той же час, у товарно-транспортній накладній №910 від 28.07.2016 автоперевізником зазначено ТОВ «Евокс», а водієм ОСОБА_6, що вказує на самостійне здійснення останнім перевезення вантажу, як власником транспортного засобу.

Також, у наданих позивачем товарно-транспортних накладних №947 від 29.07.2016, №1022 від 03.08.2016, №1036 від 04.08.2016 автоперевізниками вказано ТОВ «Евокс», ТОВ «Сігнум» та ТОВ «Кур’єр Т», що свідчить про безпідставність пояснень ОСОБА_5 щодо самостійного використання автомобіля НОМЕР_3.

Суд акцентує увагу, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та ТОВ «Естер-Маркет» з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача. Епізод наявності змови позивача з контрагентом з метою зменшення податкових зобов'язань в ході слідства не досліджувався, судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом не прийнято.

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними контрагентами.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість та суму витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток за господарськими операціями з ТОВ «Естер-Маркет» на підставі належним чином оформлених останнім первинних бухгалтерських документів.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 132, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0006701402 від 17.11.2017 та №0006721402 від 17.11.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (18000 м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь приватного підприємства «Компанія Агротрейд» (18006 м. Черкаси, вул. Чехова, 43, код ЄДРПОУ 37787179) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12678 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 2 квітня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко