Рішення № 73164916, 03.04.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 678/1488/17

РІШЕННЯ

іменем України

03 квітня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про зобов'язання призначити пенсію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (далі - відповідач) в якому просить зобов'язати Летичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити ОСОБА_1 13 липня 1962 року, пенсію після досягнення нею 50 років, як матері інваліда з дитинства, з дати звернення за пенсією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13 липня 2012 року їй виповнилось 50 років і у зв'язку з тим, що матері дітей інвалідів мають право на пільгову пенсію позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах. Однак, листом від 16.08.2017 року № 7148/02 мені у призначенні пенсії було відмовлено.

Позивач вказала, що Управління пенсійного фонду свою відмову мотивувало тим, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачається подання документів про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства, а оскільки, мною не було подано довідок, які підтверджували факт визнання дитини - інвалідом з дитинства, то у призначенні мені пенсії було відмовлено.

З такою відповіддю відповідача ОСОБА_1 не погодилась, оскільки вважає, що причини відмови у призначенні пенсії є надуманими та формальними, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Від ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на адресу суду 20.03.2018 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що в діях ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відсутні неправомірності. Відповідач вважає відмову законною, оскільки у довідці медичної установи (довідці ЛКК) має бути зазначено, що до 6 років у дитини було захворювання, передбачене Переліком медичних показань, що дають право на одержання соціальної допомоги, затвердженим спільним наказом Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516, та за медичними показниками дитини могла бути визнана інвалідом з більш раннього терміну (з зазначенням дати).

Відповідач стверджує, що при зверненні за призначенням пенсії ОСОБА_1 було надано пакет документів для призначення пенсії як матері інваліда з дитинства. Проте документів на підставі яких призначається пенсія, як матері інваліда з дитинства, позивачем подано не було.

З огляду на зазначене, відповідач просить суд в задоволенні адміністративного позову позивача відмовити в повному обсязі.

Разом з відзивом на позовну заяву, відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою суду від 26.03.2018 клопотання представника ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, залишено без задоволення.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, належні та допустимі докази, які знаходяться в матеріалах справи в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 (позивач) є матір'ю ОСОБА_3 який народився 19.10.1989, що підтверджується згідно копії свідоцтва про народження серія І-БВ №045737.

Згідно довідки МСЕК серія МСЕ №177751 від 10.03.2010 року ОСОБА_3, сину позивача, встановлена третя група інвалідності. Причиною інвалідності зазначено "з дитинства до 18 років", дата огляду 10.03.2010, інвалідність встановлено довічно.

Суд встановив, що згідно відомостей трудової книжки серія БТ-І №9532614 виданої на ОСОБА_1, у позивача наявний трудовий стаж понад 15 років.

ОСОБА_1 зверталась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах як матері інваліда з дитинства.

ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області від 16.08.2017 року № 7148/02 позивачу у призначенні пенсії відмовлено, так як відсутні підстави для призначення пенсії, як матері інваліда згідно п.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення, перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду для захисту своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-XII, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ст.17 Закону №1788-XII, жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.

Відповідно до п.3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Підпунктом 5, пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення, перерахунку пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, а саме: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом.

Згідно п.2.18 зазначеного вище Порядку, встановлено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Враховуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що у довідці медичної установи обов'язковим є зазначення, що до шести років у дитини було відповідне захворювання передбачене згідно Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року № 454/471/516, та за медичними показниками дитина могла бути визнана інвалідом з більш раннього терміну.

Згідно п.10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 12 серпня 1993 року № 637, час догляду за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів I групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей інвалідів).

Суд встановив, що при зверненні за призначенням пенсії, позивачем надано відповідний пакет документів для призначення пенсії як матері інваліда з дитинства, зокрема: копія витягу з акту огляду МСЕК від 10.03.2010 серія ХМ №177751, довідку ОСОБА_2 центральної лікарні від 01.03.2017 №90, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано дитиною-інвалідом у 14 річному віці.

Проте, суд зазначає, що з матеріалів справи не встановлено, а позивачем на підтвердження своїх доводів зазначених у позовній заяві не надано документів, що передбачені нормами чинного законодавства України на підставі яких позивачу призначається пенсія, як матері інваліда з дитинства.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відсутні протиправні ознаки, а тому воно діяло в межах своїх повноважень наданих йому згідно норм чинного законодавства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (31534, вул.Центральна, 53, Летичівського району, Хмельницької області, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області (31500, вул.Ю.Савіцького, 16, смт.Летичів, Летичівський район, Хмельницька область, 31500, ідентифікаційний код - 40356845) про зобов'язання Летичівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити ОСОБА_1 13 липня 1962 року, пенсію після досягнення нею 50 років, як матері інваліда з дитинства, з дати звернення за пенсією - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя ОСОБА_5