
Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2018 р. № 820/434/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Панова М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Андрієць М.О.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача та третьої особи - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення Державної міграційної служби України від 28.12.2017 №492-17; зобов'язати Державну міграційну службу України визнати біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Сирійської Арабської Респебліки - ОСОБА_3.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення винесено всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини та дії відповідача є протиправними, та такими, що суперечать нормам законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що рішення та дії є правомірними та прийнятими з дотриманням вимог законодавства.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач є громадянином Сирії, ІНФОРМАЦІЯ_1, за походженням араб, мусульманин суніт за релігійними переконаннями. Позивач народився в м. Алеппо (Сирія). До виїзду в Україну проживав в місті Алеппо, район Сейф-аль-Дауле, разом зі своєю сім'єю.
Позивач є військовозобов'язаним, знаходиться в запасі. З 2002 по 2004 року відслужив в Сирійській армії рядовим солдатом, військового квитка надано не було.
Вперше позивач в'їхав до України в 2008 році на підставі туристичної візи. Як повідомив ОСОБА_3 в Україні проживав його родич - рідний брат його матері. Після закінчення терміну дії візи, позивач повернувся до Сирії. Та вже навесні 2009 року знов отримав візу та виїхав до України. Як пояснив позивач після закінчення терміну дії візи він дав свій національний паспорт посереднику, який за грошову винагороду зобов'язався продовжити йому термін перебування на території України. Отримавши від позивача грошові кошти посереднік зник разом з його національним паспортом, та тільки через два роки після цього випадку, позивач знайшов свій документ у іншої людини, у якого довелось його викупити. Позивач вказав, що саме через ці причини він не зміг повернутися до Сирії, через що залишився в Україні.
Позивач вказує, що перебував у цивільному шлюбі з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Має двох доньок-ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 вказує на те, що це його рідні діти, та його цивільна дружина без його згоди не дала їм його прізвища та не вказала його батьком дітей. Позивачем було подано позов до суду, щодо встановлення батьківства та внесення змін в актовий запис про народження дитини. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.07.2017 по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 призначена судова молекулярно генетична експертиза для встановлення батьківства. На даний час позивач проживає окремо від своєї цивільної дружини та дітей.
Після того, як з березня 2011 року почався конфлікт, який відбувається між владою та військовою опозицією в Сирії, позивач 06 листопада 2014 року звернувся особисто із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС України в Харківській області. Наказом ГУ ДМС України в Харківській області від 06.11.2014 №248р. заяву було прийнято до розгляду. Перебуваючи у процедурі щодо надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_3 звернувся особисто з заявою від 11.02.2015 року, в якій клопотав про припинення розгляду його справи та видачі його національного паспорту для продовження строку його дії. ГУ ДМС України в Харківській області прийнято наказ про припинення розгляду заяви №39 від 11.02.2015.
Вдруге із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС України в Харківській області позивач звернувся 12 листопада 2015 року. До своєї заяви надав оригінал національного паспорту (НОМЕР_2, виданого в Алеппо-Центр 15.06.2008 з терміном дії до 14.06.2014, який продовжувався з 20.07.2015 до 20.07.2017 в Посольстві Сирії у м. Києві, Україна). На позивача складено протокол про адміністративне правопорушення від 12.11.2015, як на такого, що проживає в Україні без реєстрації, чим порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та ОБГ».
На підставі висновку ГУ ДМС України в Харківській області, та всебічного вивчення матеріалів особової справи позивача ДМС України прийнято рішення від 05.04.2016 №173-16 про відмову у визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" відносно ОСОБА_3 відсутні.
Позивач оскаржив вищезазначене рішення ДМС України до Харківського окружного адміністративного суду, який постановою від 01.02.2017 по справі №820/2293/16 задовільнив позов ОСОБА_3: скасував рішення Державної міграційної служби України від 05.04.2016 №173-16 та зобов'язав останню повторно розглянути його заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до ч. 10 ст.12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», на виконання постанови ХОАС від 01.02.2017, ДМС України було прийнято рішення №34-17 від 03 травня 2017 про зобов'язання ГУ ДМС України в Харківській області повторно розглянути заяву громадянина Сирії ОСОБА_3, з урахуванням обставин, що стали підставою для скасування судом рішення ДМС України.
Відповідно до вищезазначеного рішення ДМС України, наказом ГУ ДМС України в Харківській області від 13.06.2017 №87 заяву ОСОБА_3 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту було прийнято до повторного розгляду.
Постановою ХОАС від 01.02.2017 встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем - ДМС України, третя особа: ГУ ДМС України в Харківській області, не досліджено в повному обсязі підстави та обставини, з яким Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» пов'язує надання статусу особи, яка потребує додаткового.
Позивач зазначив те, що перебуваючи в Україні, ситуація в країні його громадянської належності змінилася. В його країні масово вбивають мирне населення під час загальних обстрілів і на його думку його також можуть вбити.
Згідно з п. 45 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН, особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідувань. Аналіз матеріалів особової справи з точки зору оцінки тверджень позивача в контексті ситуації в країні його громадянської належності дозволяє зробити висновок, що він не обґрунтував неможливість повернення до країни громадянської належності через вкрай небезпечну ситуацію в своїй країні, внаслідок загальнопоширеного насильства та порушення прав людини в ситуації внутрішнього збройного конфлікту.
Позивач стверджує, що в разі повернення до батьківщини, йому буде загрожувати небезпека через ситуацію внутрішнього збройного конфлікту, а також тяжкого становища в області безпеки в Сирії.
Позивач також зазначив, що його можуть призивати до урядової армії і змусити приймати участь у військових діях.
Після прийняття наказу ГУ ДМС України в Харківській області про повторний розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на виконання рішення ДМС України від 03.05.2017 №34-17 та постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2017, справа №820/2293/16 позивач вказав, що основною причиною його небажання та неможливості повернення до Сирії є можливість того, що його призвуть до урядової армії і змусять приймати участь у військових діях.
Таким чином, позивач вказує, що основною причиною чому він не може та не бажає повертатися до Сирії є те, що він військовозобов'язаний та його можуть призвати на службу до урядової армії.
Суд зазначає, що чинне сирійське законодавство передбачає, що під час бойових дій чоловіки мають офіційні підстави для отримання відстрочки від армії. Відстрочку можливо отримати як на території Сирії, так і за кордоном, у т.ч. в Україні. Зазначена процедура можлива при зверненні сирійців до дипломатичних установ, якими є Посольство Сирійської Арабської Республіки у м. Києві та Почесне консульство Сирійської Арабської Республіки в м. Одесі.
Відстрочка можлива за деякими обставинами: при одруженні з громадянкою України, при навчанні у ВНЗ України, при наявності в родині одного сина, а також в умовах сплати відповідного мита (від 250 до 500 дол. США). Зазначена сума дозволяє отримати відстрочку на 1 рік. Крім цього, існують можливості сплати одноразового мита за відстрочку на все життя.
Також слід зазначити, що згідно сирійського законодавства, особа, яка знаходиться за межами держави більше 5 років, звільняється від примусової служби в армії.
Водночас, потрібно зазначити, що згідно з п. 167 глави V Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН, відповідно до Конвенції 1951 року й Протоколу 1967 року щодо статусу біженців, факт ухилення від військової служби чи дезертирство є кримінальним злочином. Отже, викладений позивачем факт не розглядається як обґрунтування побоювань стати жертвою переслідувань.
Таким чином, що стосується факту примусового вербування позивача до збройних сил Сирійської Арабської Республіки спростовується, оскільки з вищевикладеної інформації установлено, що в країні проходження військової служби є обов'язковим, та як зазначав позивач з 2002 по 2004 року відслужив в Сирійській армії рядовим солдатом (військового квитка до відділу не надав) та знаходиться в запасі, однак в країні можливе отримання відстрочки від армії, як це робив позивач та за інформацією встановлено, що особа, яка знаходиться за межами держави більше 5 років, звільняється від примусової служби в армії.
Слід зазначити, що за час перебування в Україні, позивач звертався до посольства Сирії в Україні (м. Київ) для продовження терміну дії свого національного паспорта (з 20.07.2015 до 20.07.2017 в Посольстві Сирії у м. Києві, Україна).
Згідно з п.п. 99-100 глави II Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців УВКБ ООН, під відмовою в захисті країни громадянської належності необхідно розуміти, що особі відмовлено в послугах (тобто відмова видати національний паспорт, або продовжити термін дії, або відмова в дозволі повернутися на свою територію). Вказані факти можуть розглядатися як відмова в захисті країни громадянської належності. Термін «не бажає» відноситься до тих біженців, які відмовляються прийняти захист уряду країни своєї громадянської належності. Його значення розкривається фразою «внаслідок таких побоювань». Коли особа бажає скористатись захистом своєї країни, таке бажання, як правило, несумісне з твердженням, що вона перебуває за межами своєї країни «в силу цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань». ОСОБА_3 не є біженцем та не потребує міжнародного захисту, оскільки після подачі заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту 06.11.2014, позивач за своїм особистим зверненням припинив її розгляд та забрав свій паспортний документ. При своєму другому зверненні 12.11.2015 до ГУ ДМС України в Харківській області щодо надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту надав паспорт з продовженим терміном його дії з 02.07.2015 по 02.07.2017. Таким чином позивач звертався до компетентного органу своєї держави із зазначеного вище питання, тобто добровільно прийняв захист від країни своєї громадянської належності.
До Головного управління ДМС України в Харківській області позивач звернувся виключно з метою легалізації, оскільки він нелегально перебував на території України. Як вбачається з матеріалів справи, звернення позивача за захистом пов'язане з його наміром продовжити жити в Україні.
Також суд зазначає, що позивач не відразу звертався за статусом біженця або особи, яка потребує додаткового захисту: так, прибувши в Україну у 2009 році, позивач звернувся до відділу у справах біженців та соціальної інтеграції УСІ ОБГ ТУ ДМС України в Харківській області вперше лише у листопаді 2014 року та після продовження терміну дії паспорта у листопаді 2015 року. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» (редакція від 15 травня 2014 року): «значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в окремих випадках може свідчити про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань. При цьому мотив звернення з вищезгаданою заявою може бути іншим...» . Тобто, несвоєчасне звернення позивача за захистом в Україні свідчить про відсутність у нього реальних побоювань зазнати переслідування на батьківщині.
Також, інформацію щодо ситуації в регіонах країни постійного проживання позивача, вказує на те, що не вся територія Сирії охоплена ситуацією загального насильства. У середині грудня 2016 року м. Алеппо та у травні 2017 року м. Хомс звільнено від терористичних угрупувань.
Враховуючи інформацію ІКП та Рекомендації по міжнародному захисту №4 «Альтернатива втечі або переміщення всередині країни відповідно до статті 1А (2) Конвенції 1951 року про статус біженців і/або Протоколу до неї 1967 року», яка свідчить про відсутність бойових дій, можна зробити висновок про наявність у заявника можливості повернення до свого рідного міста Алеппо або альтернативи внутрішнього переміщення в середині країни.
Враховуючи постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року по справі №820/2293/16, що пов'язує надання позивачу статусу особи, яка потребує додаткового захисту на підставі вищенаведеної інформації відповідачем встановлено, що при поверненні до країни громадянської належності, життю, безпеці чи свободі позивача не буде загрожувати смертна кара або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширене насильство в ситуації внутрішнього збройного конфлікту та систематичного порушення прав людини, що передбачено пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
На підставі викладеного, враховуючи відсутність умов передбачених пунктами 1 та 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», Головним управлінням ДМС України в Харківській області було відмовлено громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_3 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач прибув до України в 2008 році на підставі туристичної візи. Збройний конфлікт у Сирії розпочався у березні 2011 року. Із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивач звернувся лише 06 листопада 2014 року.
Суд зазначає, що значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, свідчить про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань. При цьому мотив звернення із даною заявою може бути іншим.
Тому, враховуючи те, що дата звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є значно пізнішою від дати його прибуття в Україну, суд приходить до висновку про відсутність у позивача реальних побоювань стати жертвою переслідувань у країні походження.
Тому суд вважає, що відповідачем зроблено обґрунтований висновок, що основною метою звернення позивача до Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області є бажання легалізації перебування на території України, але ця умова не відповідає критеріям поняття "біженець".
Такої ж думки дотримується і Верховний суд у постанові по справі №820/1502/17 від 14.03.2018
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
В И Р І Ш И В :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61168, НОМЕР_1) до Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд. 9, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 37508470), третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 37764460) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 04 квітня 2018 року.
Суддя М.М.Панов
Судове рішення № 73164314, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 27.03.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/434/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: