Вирок № 73164307, 04.04.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа №211/5545/17

Провадження № 1-кп/211/296/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 р. Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сарат Н. О

при секретарі - Зоріній С.М.

за участю прокурора- Загородня Ю.І., ОСОБА_2

малолітнього потерпілого ОСОБА_3

законного представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника Тараторіна С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу кримінальне провадження № 12017040720001711 за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонер, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В ході проведення товариської зустрічі з футболу, ОСОБА_5, 08.10.2017 року приблизно о 13 год. 40 хв. знаходячись поруч зі стадіоном Криворізької загально - освітньої школи І - ІІІ ступенів №94, що розташована за адресою вул. Промислова, 1А, в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, запідозрив малолітнього ОСОБА_3 у вчиненні протиправних дій, у зв'язку з чим у нього виник раптовий злочинний намір спрямований на спричинення легких тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на спричинення малолітньому ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_5, проявляючи агресію, в період часу з 13:40 годин до 13:50 годин 08.10.2017 року, знаходячись біля паркану, що розташований неподалік стадіону КЗОШ №94, умисно, цілеспрямовано наніс малолітньому ОСОБА_3 один удар ногою в область живота, від чого малолітній впав на землю. Надалі ОСОБА_5 схопив ОСОБА_3 за водолазку та наніс один удар долонею своєї правої руку в область носу, від чого у малолітнього з носу пішла кров. Після чого схопив ОСОБА_3 за ліве плече, тим самим піднявши його з землі та повів малолітнього на стадіон КЗОШ №94, де проходив товариський матч по футболу.

В результаті протиправних дій ОСОБА_5 спричинив малолітньому ОСОБА_3 умисні тілесні ушкодження у вигляді: ділянки забою м'яких тканин, синця та перелому кісток носу, які відповідно до висновку судово - медичного експерта № 1884 від 09.11.2017 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день) та тілесні ушкодження у вигляді синця та садна лівого плеча, які відповідно до висновку судово - медичного експерта № 1884 від 09.11.2017 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав повністю, суду пояснив, що він працював у школі вчителем фізкультури, 2 роки назад створив команду, займається з дітьми, тренує їх. Купує усі м'ячі жовті та 1 синій. По телефону домовились про проведення товариського матча з ДЮСШ №1. У його команди біла форма, а в іншої синє-червона. 08.10.2017 року діти на стадіоні розминалися, чекали іншу команду приблизно о 12-13год.

Їх ворота біля будівельного майданчика, а другий тайм грали на інших воротах, і він звідти пішов. Закінчувався матч, приблизно за 5 хвилин, підбіг до нього ОСОБА_16 та сказав, що м'ячі крадуть. Він вирішив, що це цигані, побачив, що хлопець біжить в парк, він за ним, діти його обігнали. Бачив, що хлопець з м'ячем, але не бачив, що з білим. Він вже забіг в парк, побачив, як ОСОБА_16 крутить головою, нібито шукає, а потім побіг до будівельного майданчика. Він вибіг під край, а дівчата полізли під паркан. Побачив хлопчик з м'ячем пірнув під паркан назад. В 6-8 метрах він побачив ОСОБА_3, який також побачив їх, кинувся назад в парк, під низом паркану проволока, він схопив його за ногу, та почав діставати, ОСОБА_3 смикався, він його придавив, ОСОБА_16 дістав з під ОСОБА_3 м'яч, який був білого кольору. Коли доставав ОСОБА_3, то нічого йому не казав, не питав, ОСОБА_3 вже був у крові, коли він підняв його, кров була з носа, він тримаючи ОСОБА_3 за водолазку, щоб той не вирвався, повів його до тренера через будмайданчик, через ворота. Футбол продовжувався. Коли він привів ОСОБА_3 до тренера, то той почав кричати «Тебе били», трусив його, ОСОБА_3 мовчав, тільки через хвилину махнув головою. Він ОСОБА_3 не бив, за ноги підтягував його до себе.

Потерпілий малолітній ОСОБА_3 в присутності законного представника ОСОБА_4 та педагога ОСОБА_8, суду пояснив, що біля школи грали у футбол. Він переодягався та речі свої залишив біля воріт. Його команда: ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_18, інша команда - старші хлопці, він їх не знає. ОСОБА_5 тренер іншої команди. Під час гри з іншої команди вибили м'яч, він з ОСОБА_19 побігли за ним, ОСОБА_19 буцнув м'яч, він переліз через паркан, його товариш кудись пішов, а він узяв в руки м'яч, хотів перелізти через паркан, в сторону парку, до нього підбіг ОСОБА_5, це було на території будівельного майданчика, ближче до будки сторожа, ударив в живіт, після чого, він обмочився, схватив за шиворіт і ударив в ніс, взяв за руку, підняв, дав у руки мяч, різко взяв його та повів до тренера, та сказав, що «падлюка така». Його тренер викликав поліцію, приїхала мама, а потім швидка.

Коли ОСОБА_5 вдарив у живіт ногою, він упав, сидів, ОСОБА_5 держав його шиворіт сидячого і вдарив рукою в ніс, пішла кров. Тренеру ОСОБА_5 казав, що не бив його.

Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_4 суду пояснила, що 08.10.2017 року, приблизно о 13.40 годин, вона була в магазині, їй зателефонував син, вона відбила виклик, набрав другий раз, вона перетелефонувала, син сказав, що зараз мені розкажуть, інший хлопчик сказав, що ОСОБА_3 побили, потім взяла слухавку мама хлопчика, та сказала, що ОСОБА_3 побив тренер іншої команди. Вона приїхала, там вже була поліція. Син був увесь у крові, і ОСОБА_5 був у крові. В присутності тренера ОСОБА_10, ОСОБА_5 розповідав як бив сина, а потім відмовився. Сина забрала швидка.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він працює тренером в ДЮСШ №1.08.10.2017 року грали товариський матч зі збірною, тренером якої був ОСОБА_5. Це була з ними вже 3-4 гра, все було спокійно. В той день біля 94 школи, грали 7Х7, а він привіз з собою 15 дітей, і інші займалися, виконували справи. Після 50 хвилин гри, ОСОБА_5 підвів до нього ОСОБА_3, з інтонацією, що він вкрав м'яч, за що й отримав. ОСОБА_3 був увесь у крові, ОСОБА_5 тримав його за руку й говорив «на все життя запам'ятаєш», не намагався надати допомогу. Діти почали давати серветки, він викликав поліцію. Поліція швидко приїхала, запитали у ОСОБА_3, що сталося, ОСОБА_3 показав на ОСОБА_5. ОСОБА_5 спочатку показав, як бив рукою по обличчю ОСОБА_3, та при працівниках поліції повторював «будет помнить всю жизнь», вони пішли до машини поліції. Приїхала мама ОСОБА_3, і швидка, і його забрали до лікарні. ОСОБА_3 був одягнений у спортивну форму. На тренуваннях у всіх є м'ячі, ніколи не було скарг, що ОСОБА_3 бере чужі речі. Коли він запитував у дітей, чи бачили як бив, то ніхто не бачив, а лише бачили як вів його.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду показав, що він знаходився на будівельному майданчику, біля вагончика. ОСОБА_5 він раніше знав, так як разом працювали. На території були хлопчики, буцали м'яч, білий м'яч взяв один хлопчик, впав на щебінку, а потім захотів перелізти під парканом, до нього підійшов ОСОБА_5, взяв його та повів. Діти були у формі, хотіли вкрасти м'яч, хлопчик біг в бік парку та впав. ОСОБА_5 взяв його за «шкірку» і повів через весь стадіон.

ОСОБА_5 не було біля плит, він забіг з боку парку, через ворота пробіг 6-7 метрів.

Свідок малолітня ОСОБА_13, в присутності законного представника ОСОБА_13 суду пояснила, що була гра, грали 2 команди: 1 команда ОСОБА_5, і інша. Вона знаходилась біля воріт, з іншого від церкви боку. Вона бачила, що хлопчики грали м'ячиками, закидували їх за будівництво церкві, подалі. Вона та ОСОБА_16 ОСОБА_14 побігли до тренера ОСОБА_5 та сказали, що крадуть м'ячі. Вона, ОСОБА_16, ОСОБА_5 побігли до кінця будівництва зі сторони парку. ОСОБА_3 побачив ОСОБА_16 та поліз назад під парканом. Вона з подругою також перелізли через паркан, тільки далі. ОСОБА_5 заходить через ворота, ОСОБА_3 знову пролізає під парканом. ОСОБА_5 витягує його за ногу та водолазку. Вона з подругою були в 2 метрах від них, і побачила, що ОСОБА_3 у крові, потім підбіг ОСОБА_16, забирає м'яч. М'яч ніс ОСОБА_16. ОСОБА_5 веде його до тренера, тренер запитав у ОСОБА_3 хто його бив, ОСОБА_3 мовчав, тренер кричить та знову запитує «це він тебе побив» та вказує на ОСОБА_5, ОСОБА_3 відповів «так».

У ОСОБА_3 кров була коли його витягував з під паркану ОСОБА_5. ОСОБА_3 перелазив у парк, а коли побачив ОСОБА_16, поліз назад. Ворота знаходились з боку парку, й вони бігли напереріз ОСОБА_3. ОСОБА_5 не бив ОСОБА_3, а витягнув його з під паркану, посадив, а потім підняв та повів. Вів його за водолазку. ОСОБА_5 нікому не погрожував.

Свідок малолітній ОСОБА_14 в присутності законного представника ОСОБА_14 та психолога ОСОБА_15 суду пояснив, що вони були на стадіоні школи №94,він грав у першому таймі, після чого сидів за воротами, він не бачив хто вибив м'яч, від дороги перші ворота, до нього підбігла дівчинка, та сказала, що хлопчик біжить з м'ячиком. Він розповів тренеру, й вони побігли. Тренер ОСОБА_5 перепригнув через паркан, потерпілий хотів перелізти через паркан, він схопив його за ноги й прижав до землі, а він схопив м'ячик, але тренер сказав віддати йому. Коли ОСОБА_5 діставав потерпілого з під паркану він побачив кров на обличчі потерпілого, допомоги йому ніхто не надавав. Він не бачив як ОСОБА_5 тримав потерпілого, коли пішли до тренера. ОСОБА_5 пішов з ним біля церкві, підійшли до тренера потерпілого, він почав кричати, що ми з ним зробили, хто це зробив. У потерпілого була кров з носа, ми сказали, що він вкрав наш м'яч, а його тренер сказав, так що за це вбивати. ОСОБА_5 не бив потерпілого. ОСОБА_3 лежав на животі, коли ОСОБА_5 його піднімав, він міг вдаритися об металеву арматуру.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що 08.10.2017 року приблизно о 15 годині, вона зі своєю дитиною дивилась гру, у кінці другого тайму вона знаходилась біля тренера, побачила, як ОСОБА_5 підвів хлопчика, який був увесь у крові. ОСОБА_5 привів ОСОБА_3 за передплеччя, він був увесь у крові, синець на носі, з м'ячем у руках .Дитина була у формі. ОСОБА_3 пояснив, що цей дядя вдарив, спочатку ногою в живіт, а потім в ніс. Ми запитали у ОСОБА_5 як так, а він відповів, що той хотів вкрасти м'яч. ОСОБА_5 сказав, що буде знати наступного разу як красти. Спочатку ОСОБА_5 казав, що да це він його вдарив, але буде знати як красти. Потім всі почали говорити, що його ніхто не бив, він сам впав. Ми викликали поліцію, швидку, та маму ОСОБА_3. Зазначила, що її дитина займається в ДЮСШ №1 разом з ОСОБА_3. Кожного тижня проводили товариські матчі. В команді ОСОБА_5 грали діти 13-14 років. В 13-13.30 ОСОБА_3 не грав, діти, що не грали сиділи у тіні, біля тренера. Команда забезпечена м'ячами, форму після гри діти віддають тренеру.

Суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого та свідків, що ОСОБА_5 не бив потерпілого ОСОБА_3, так як його вина підтверджується крім пояснень потерпілого та показів свідків, доказами, що були зібрані під час досудового розслідування та досліджені у судовому засіданні, а саме:

Висновком спеціаліста №1692 від 09.10.2017 року, актом судово-медичного дослідження №1692 де у потерпілого при обстеженні були виявлені ушкодження у вигляді: перелому кісток носу, ушкодження у вигляді ділянок забою м'яких тканин, синців обличчя, синця та садна лівого плеча (а.с.40-43);

Висновком судово - медичного експерта № 1884 від 09.11.2017 року, де зазначено, що виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день) та тілесні ушкодження у вигляді синця та садна лівого плеча, які відповідно до висновку судово - медичного експерта № 1884 від 09.11.2017 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів. Де також зазначено, що виникнення тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту малоймовірне, потерпілому було завдано не менше 2-х прикладень фізичної сили травмуючим предметом в ділянки носу та лівого плеча у верхній третині, характер тілесних ушкоджень у потерпілого свідчить про те, що ушкодження у нього в проекції носу виникли від ударної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок удару (ударів) кулаками, взутими ногами; синець на лівому плечі не виключено заподіяний від сдавлення пальцями рук (а.с.55-56);

Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.11.2017 року за участю малолітнього потерпілого ОСОБА_3 та фототаблицею до нього (а.с.63-69);

Висновком експерта №2021 від 28.11.2017 року, згідно якого малоймовірно, що хлопець почав пролазити під парканом та у нього виникли внаслідок цього синці та садна носу. Для виникнення перелому кісток носу необхідне більш значне прикладення фізичної сили (а.с.120-121).

Дослідивши обставини кримінального провадження на підставі наданих суду доказів, які суд визнає належними і допустимими, вважає за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює зазначені докази як належні, допустимі, достовірні та взаємопов'язані, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, повністю не визнав себе винним, на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Обставин, передбачених ст..66 КК України, які пом'якшували б покарання судом не встановлено.

Обставиною, передбаченою ст..67 КК України, яка обтяжує покарання є вчинення правопорушення щодо малолітнього.

На підставі викладеного суд приходить до переконання про обрання обвинуваченому покарання у виді арешту. З наведених вище обставин суд не вбачає підстав для застосування іншого виду покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотири) місяці арешту.

Строк відбування покарання обчислювати з дня звернення вироку до виконання і затримання ОСОБА_5.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку.

Суддя: Сарат Н. О