Ухвала суду № 73164149, 26.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/19733/17

Провадження № 2/127/5514/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі в частині позовних вимог

26 березня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гуменюка К.П.,

за участю секретаря судового засідання Лисої К.Д.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ КБ «Приватбанк» про скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 26 лютого 2018 року зазначено, зокрема і про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а. с. 230-232), у зв’язку із чим під час проведення підготовчого засідання представником відповідача було заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував щодо заявленого клопотання, просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ КБ «Приват Банк» - ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання, просив суд його задовольнити.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Предметом позову у вищезазначеній цивільній справі є скасування рішення приватного нотаріуса, який в свою чергу діяв як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора, про державну реєстрацію права власності на квартиру на підставі договору іпотеки за третьою особою. Підставою для скасування рішення відповідача позивач зазначає, зокрема: втрату можливості ПАТ КБ «Приватбанк» позасудового врегулювання спору у зв’язку із наявністю рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором; реєстрацію відповідачем права власності раніше ніж банком направлено повідомлення про наміри задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна; зупинення судом касаційної інстанції виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором; наявний мораторій на стягнення (відчуження) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Стаття 34 Закону України «Про нотаріат» містить перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, який в свою чергу не є вичерпним, адже відповідно до вказаної статті, на нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

Поряд з тим, нотаріусу, з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, адже відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є зокрема і нотаріус, а реалізовувати повноваження як державний реєстратор, останній має право лише у випадках та порядку встановленому зазначеним Законом.

Відповідно до п. 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд враховує, що з огляду на предмет та підстави позову, між сторонами відсутній цивільно-правовий спір, зокрема щодо виконання чи невиконання останніми умов договорів кредиту та іпотеки, а оскаржуються виключно владні, управлінські рішення відповідача, (рішення приватного нотаріуса як державного реєстратора) який у межах наявних спірних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень, а тому спір між сторонами є публічно-правовим.

Щодо правової позиції, висловленої Верховним Судом України в Постанові від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16, суд зазначає наступне.

Вказана вище постанова була ухвалена Верховним Судом України за правилами Цивільного процесуального кодексу в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, де статтею 15 визначалась компетенція судів щодо розгляду цивільних справ.

Однак, 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких вказаний кодекс викладено у новій редакції (Закон № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року).

Статтею 19 ЦПК України (в редакції з 15 грудня 2017 року) визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. Так зокрема, частиною 1 вказаної статті передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, з наведеного вбачається, що вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав можуть бути розглянуті у порядку цивільного судочинства, якщо така вимога є похідною від спору щодо такого майна.

Однак, як вбачається із позовної заяви, остання містить вимогу виключно про скасування рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 07 вересня 2016 року (номер запису про право власності – 16339164) - про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Приват Банк».

Таким чином, вимога позивача є єдиною при розгляді даної справи та не є похідною від спору щодо майна (квартири, яка є предметом іпотеки).

Одночасно суд звертає увагу, що пунктом 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 лютого 2018 року (справа № 813/204/15) та ОСОБА_6 Верховного Суду в постанові від 14 березня 2018 року (справа № 619/2019/17) розглянули в касаційному порядку спори між позивачами та державним реєстратором (нотаріусом) з приводу реєстрації права власності на нерухоме майно саме за правилами адміністративного судочинства, при цьому в останній ОСОБА_6 Верховного Суду зазначила про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами підвідомчі юрисдикції адміністративного суду в порядку встановленому КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання відповідача задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного нотаріуса ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно – закрити.

Роз’яснити позивачу, що вирішення спірних правовідносин підвідомчі адміністративному суду в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області.

Повний текст ухвали складено 30 березня 2018 року.

Суддя вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_7