Рішення № 73164086, 27.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/25206/17

Провадження 2/127/6443/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судового засідання Константинова А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/25206/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог – Вінницька міська рада про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 заяву мотивувала тим, що рішенням виконкому Вінницької міської ради від 23.03.1961 року № 12/321 ОСОБА_3 (батькові позивача) було надано дозвіл на будівництво гаража розміром 3,50 х 5.50 по вул. 9 Січня (вул. ОСОБА_4),19 в м. Вінниці.

23.08.2002 року Вінницька міська рада надала дозвіл ОСОБА_5 (матері позивача) № П-2-529 на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0020 га з метою подальшої безоплатної передачі у приватну власність для індивідуального гаражного будівництва (обслуговування гаража) за адресою: м. Вінниця, вул. Арх. ОСОБА_4, б/н (в районі будинку № 29) за рахунок земель міської ради.

Відповідно до висновку Управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради від 20.03.2003 року № П-422, міська рада погодила відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Арх. ОСОБА_4, № 29, площею 0,0020 га з метою подальшої передачі у приватну власність ОСОБА_5 для обслуговування гаража.

Відповідно до витягу з рішення Вінницької міської ради від 26.12.2003 року № 556, ОСОБА_5 передано земельну ділянку площею 20 кв.м. в м. Вінниці, вул. Арх.Артинова, б/н (в районі будинку № 29) для обслуговування гаража.

08.08.2005 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 був посвідчений заповіт ОСОБА_5, в якому вона розпорядилась належним їй майном на випадок смерті.

17.09.2005 року ОСОБА_5 померла. Після смерті матері позивача відкрилась спадщина на належне їй майно: 2/3 частки квартири АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,0600 га, що призначена для садівництва, розташовану на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області; гараж за адресою: м. Вінниця, вул. Арх. ОСОБА_4, № 29; автомобіль марки «ЗАЗ 968МД», кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.

04.09.2006 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері – на 2/3 частки квартири № 8 за адресою: м. Вінниця, вул. Арх.Артинова, будинок № 29.

Постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори від 13.09.2017 року №2226/02-31 через пропущення строку звернення ОСОБА_2 було відмовлено в оформленні спадкових прав на майно після смерті його матері ОСОБА_5

Постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори від 14.09.2017 року №2231/02-31 через відсутність правовстановлюючих документів на гараж ОСОБА_7 було відмовлено в оформленні спадкових прав на майно (гараж) після смерті її матері ОСОБА_5

Враховуючи те, що оформити спадкові права на гараж спадкоємець ОСОБА_1 не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів, хоча гараж був побудований ще в 1968 році, брат не прийняв спадщину за заповітом, позивач просила на підставі ст.ст.1218, 1223 ЦК України визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на гараж, що розташований в м.Вінниці, вул. Арх. ОСОБА_4, б/н, що належав її матері ОСОБА_5, яка померла 17.09.2005 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 – ОСОБА_9 позов підтримав за викладених у ньому обставин. Зауважив, що лише в судовому порядку можливо вирішити спір. Просив врахувати, що батько позивача (чоловік покійної ОСОБА_5В.) був інвалідом війни, забезпечувався державою транспортним засобом, тому в 1961 році отримав дозвіл на будівництво гаража у дворі багатоквартирного будинку. Право власності зареєстроване за ним не було. Земельна ділянка, на якій розташований гараж, нікому не передавалась і є комунальною власністю. Покійна ОСОБА_5 фактично прийняла гараж у спадщину після смерті чоловіка. Оскільки відповідач відмовився від прийняття спадщини після смерті матері, право власності на гараж слід визнати за позивачем. Через відсутність правовстановлюючого документа на гараж, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі на нього свідоцтва про право на спадщину.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 визнав, також повідомив, що батькові і матері належав гараж поблизу будинку № 29 по вул. Арх.Артинова. Мати заповіла гараж йому, проте він спадщину не прийняв і з заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини не звертався, звертатись не буде (а.с. 41). Цим гаражем весь час користувалась їх сім`я, тому просив визнати за ОСОБА_1 право власності на вказаний гараж.

Представник Вінницької міської ради ОСОБА_10 з приводу вирішення спору покладався на думку суду. В судовому засіданні пояснив, що дійсно, в 1961 році був наданий дозвіл на будівництво гаража, але гараж не прийнятий до експлуатації, земельна ділянка під будівництво не відведена, тому є підстави вважати, що він самочинно збудований.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які перебували в зареєстрованому шлюбі з 1945 року.

Рішенням виконкому Вінницької міської ради від 23.03.1961 року № 12/321 ОСОБА_3, інваліду Великої Вітчизняної війни, було надано, як виняток, дозвіл на будівництво гаража розміром 3,50 х 5.50 по вул. 9 Січня (нині вул. ОСОБА_9. ОСОБА_4), 19 в м. Вінниці (а.с. 18).

Гараж не прийнятий до експлуатації, правовстановлюючі документи відсутні.

Згідно технічного паспорту, виготовленого 05.10.2017 року ПП «Практик Буд» гараж «А» по вул. ОСОБА_4. ОСОБА_4 (в районі будинку № 29) в м.Вінниці з погрібом п/а, побудований в 1961 році, загальна площа 16,1 кв.м.

12.07.2000 року ОСОБА_3 помер.

Згідно спадкової справи, заведеної Першою вінницькою державною нотаріальною конторою (а.с. 94-103), спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла дружина – ОСОБА_5 Діти спадкодавця – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від спадщини відмовились.

22.08.2002 року нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_5 – на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, а також на грошові вклади, що зберігались у відділеннях Ощадбанку.

Свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом на гараж ОСОБА_5 не видавалось.

23.08.2002 року Вінницькою міською радою наданий дозвіл № П-2-529 ОСОБА_5 на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0020 га, з метою подальшої безоплатної передачі у приватну власність для індивідуального гаражного будівництва (обслуговування гаража) за адресою: м. Вінниця, вул. Арх. ОСОБА_4, б/н (в районі будинку № 29) за рахунок земель міської ради (а.с. 20).

Відповідно до витягу з рішення Вінницької міської ради від 26.12.2003 року № 556, ОСОБА_5 передано в короткострокову оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 20 кв.м. в м. Вінниці, вул. Арх.Артинова, б/н (в районі будинку № 29) для обслуговування гаража (а.с. 22).

Станом на 16.03.2018 року в Департаменті земельних ресурсів Вінницької міської ради відсутня інформація щодо передачі земельної ділянки на вул. ОСОБА_4. ОСОБА_4 біля будинку № 29 у власність чи оренду для будівництва індивідуальних гаражів третім особам (а.с. 122).

08.08.2005 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 був посвідчений заповіт ОСОБА_5 (матері ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а.с. 14), в якому вона розпорядилась належним їй майном: 2/3 частки квартири за адресою м. Вінниця, вул. Арх.Артинова, 29/8 заповіла ОСОБА_1, земельну ділянку, площею 0,0600 га на території Якушинецької сільради Вінницького району Вінницької області – онукам ОСОБА_11, ОСОБА_12, гараж, що розташований в м. Вінниці, вул. Арх.Артинова, 29 та автомобіль «ЗАЗ 968 МД» р/н К1148ВИ – сину ОСОБА_2 Даний заповіт не змінений і не скасований (зворот а.с. 71).

17.09.2005 року ОСОБА_5 померла (а.с. 42). До її майна 16.03.2006 року було заведено спадкову справу (а.с. 57-91).

Згідно заяви від 04.09.2006 року (а.с. 67) ОСОБА_1, будучи ознайомленою із змістом заповіту, від обов`язкової частки в спадщині відмовилась.

04.09.2006 року ОСОБА_1 оформила свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері – на 2/3 частки квартири № 8 за адресою м. Вінниця, вул. Арх.Артинова, будинок № 29 (а.с. 15).

10.06.2008 року ОСОБА_11 та ОСОБА_13 (онуки ОСОБА_5В.) оформили свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 – на земельну ділянку площею 0,600 га в межах згідно з планом, для ведення садівництва, яка розташована на території Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини не звертався, фактично спадщину не прийняв.

Постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_14 від 13.09.2017 року №2226/02-31 ОСОБА_2 було відмовлено в оформленні спадкових прав на майно після смерті його матері ОСОБА_5 через пропущення строку звернення з заявою про прийняття спадщини (а.с. 16).

Також постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори від 14.09.2017 року №2231/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж після смерті її матері ОСОБА_5 через відсутність правовстановлюючих документів на гараж (а.с. 17).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що оскільки спадкоємець за заповітом спадщину не прийняв, вона є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5, право власності якої на гараж зареєстроване у встановленому законом порядку не було, оскільки закон на той час не пов`язував виникнення права власності на нерухоме майно з його реєстрацією, позивач просила захистити її порушене право шляхом визнання за нею права власності на гараж, що розташований по вул. Арх.Артинова , б/н в м. Вінниці.

В судовому засіданні було встановлено, що побудований ОСОБА_3 гараж не був прийнятий до експлуатації, за ОСОБА_3, ОСОБА_5 не було оформлено право на спірний гараж або земельну ділянку, на якій він розташований.

Згідно даних технічного паспорту (а.с. 23-25) гараж побудований в 1961 році, проте даних про реєстрацію гаража в БТІ станом на 1961 рік немає.

Документів щодо права користування або права власності на земельну ділянку під гаражем також немає.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. На вказаний гараж не було набуте право і самим спадкодавцем ОСОБА_5, а тому, слідуючи роз`ясненням п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №7 від 30.05.2008 року спадкоємці не успадковують сам об`єкт самочинного будівництва, а лише будівельні матеріали використані при його будівництві.

Також суд вважає, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню Указ Президії Верховної Ради УРСР від 22.01.1979 року «Про боротьбу з самовільним будівництвом господарсько-побутових будівель», згідно якого всі господарсько-побутові будівлі та споруди у домоволодіннях, які належать громадянам і були побудовані до цього Указу не є самочинними, а також п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої 24.05.2001 року № 127, відповідно до якої не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992 року, оскільки гараж, на який ОСОБА_1 просить визнати право власності, збудований на території багатоквартирного будинку, і гараж не є господарською (присадибною) будівлею в розумінні вказаних норм.

При зверненні до суду з позовом позивач також обрала правовою підставою позову ст. 392 ЦК України. Разом з тим, за правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, не прийнятого до експлуатації, нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Оскільки права ОСОБА_1 не були порушені, права не підлягають захисту в обраний нею спосіб.

Судові витрати за клопотанням представника позивача слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 206 ч.4, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Вінницької області.

Повне судове рішення складене 04.04.2018 року.

Суддя: