Рішення № 73164005, 04.04.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 р. справа №818/868/18

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною відмову щодо призначення пенсії за вислугу років та зобов’язання призначити пенсію за вислугу років до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідно до поданої заяви про призначення пенсії. Свої вимоги мотивує тим, що протягом тривалого часу він проходив службу в підрозділах виконання покарань. Після його звільнення зі служби, він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення пенсії за вислугу років. Проте, листом від 16.02.2018 відповідач відмовив йому у призначенні пенсії за вислугу років, у зв’язку з відсутністю календарної вислуги, необхідної для призначення даної пенсії. На думку позивача, вказана відмова є протиправною, оскільки він має достатньо підстав набуття права на пенсію за вислугою років відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідач помилково право на пенсію за вислугою років ставить в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги років.

Ухвалою суду від 07.03.2018 відкрито провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони повідомлялися належним чином про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказує, що позивач не набув право на пенсію відповідно до пункту "а" статі 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги 23 роки і більше.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом Державної установи "Шосткинська виправна колонія (№66)" Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 10.10.2017 №135/ОС-17 ОСОБА_1 звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за ст. 77 п. 1 пп. 4 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга років на день звільнення становить: у календарному обчисленні: 21 рік 04 місяці 19 днів; у пільговому обчисленні: 27 років 11 місяців 12 днів (а.с.7).

Після звільнення позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Листом від 10.02.2018 №1577/03.2-04 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області позивачу відмовило у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку із відсутністю у нього необхідного розміру календарної вислуги років для призначення пенсії (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом "а" частин 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарні роки та 6 місяців і більше.

Стаття 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії.

Суд зазначає, що в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 років та 6 місяців вислуги, обчисленої на пільгових умовах; вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років та 6 місяців, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарної вислуги років, що складала 21 рік 04 місяці 19 днів.

При розгляді даної справи, судом також враховані висновки постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 (К/9901/2268/18).

Крім того, суд зазначає, що частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус судців" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№23759/03 та №37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. ТНЕ СZЕСН REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії».

Таким чином, у суду відсутні законні підстави для визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо призначення пенсії за вислугу років та зобов’язання призначити пенсію за вислугу років до п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідно до поданої заяви про призначення пенсії.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправною відмову щодо призначення пенсії за вислугу років, зобов’язання призначити пенсію за вислугу років до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідно до поданої заяви про призначення пенсії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар