Рішення № 73163869, 27.03.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10856/17

Провадження № 2/127/4650/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Вінницької міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину житлового будинку за набувальною давністю. Позов мотивовано тим, що 20.01.2008року помер ОСОБА_5, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя йому на підставі свідоцтва про право і спадщину за заповітом належало 17/100 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, пров. Комунальний, 6. Після своєї смерті він залишив заповіт, яким заповів частину (17/100) вищевказаного житлового будинку ОСОБА_2, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2. Останній спадщину не прийняв. Після смерті жоден інший із спадкоємців ОСОБА_5 не заявив про вступ у спадщину, а тому зазначений об’єкт нерухомості на даний час не має власника. З 2005 року і по сьогоднішній день позивач зі своєю сім’єю продовжує проживати в цьому будинку, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном більше десяти років. Також постійно сплачує комунальні послуги, робить ремонт, обслуговує будинок та користуюся земельною ділянкою. Окрім того, відповідно до довідки квартального комітету, позивач проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2005 року по цей час. Також позивач має на руках оригінали документів на вищевказаний житловий будинок, що додатково підтверджує той факт, що він володіє вказаною нерухомістю добросовісно. Так само, факт того, що позивач вже більше десяти років проживає за вищевказаною адресою свідчить штамп про реєстрацію місця проживання у його паспорті. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 17/100 частин житлового будинку за адресою: м. Вінниця, пров. Комунальний, 6, яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

14.09.2017 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області відкрито провадження по даній справі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.10.2017року до участі в справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Вінницьку міську раду.

19.10.2017року Вінницька міська рада як третя особа з самостійними вимогами звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання спадщини відумерлою. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві приватної власності належало 17/50 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться в м. Вінниці по провулку Комунальному,6. ОСОБА_8 помер 09.09.2002 року, ОСОБА_7 помер 28.02.2010р. Після смерті ОСОБА_8 частину спадкового майна, а саме 17/100 частини будинку по провулку Комунальному,6 прийняв ОСОБА_5, що підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 08.10.2003р. Однак дане свідоцтво не зареєстроване відповідно до чинного законодавства. 21 січня 2008 року помер ОСОБА_5. Після своєї смерті ОСОБА_5 залишив заповіт, яким заповів частину 17/100 вищевказаного житлового будинку ОСОБА_2, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2. Після смерті ОСОБА_7 до Першої вінницької державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_4, однак постановою у вчиненні нотаріальної дії від 19.04.2017р. №970/02-31 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: місто Вінниця, провулок Комунальний,6 належну ОСОБА_7, який помер 28.02.2008р. оскільки не надано документів, які підтверджують її родині відносини зі спадкоємцем та наявність підстав для спадкування. Як вбачається з листа КП Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації право власності на 17/50 частини будинку зареєстровано за померлими ОСОБА_8 та ОСОБА_7. Отже, у встановлений законом строк спадщина після померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_7 спадкоємцями не прийнята. Просить прийняти позовну заяву до провадження та об'єднати з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, участю третьої особи Вінницької міської ради про визнання права власності частину житлового будинку за набувальною давністю для спільного розгляду. Визнати 17/50 частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться в місті Вінниці по провулку Комунальному,6, яка належала померлому 09.09.2002р. ОСОБА_8 та померлому ОСОБА_9, відумерлою спадщиною та передати її у власність територіальній громаді м. Вінниці в особі Вінницької міської ради.

01.11.2017 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області допущено до участі в справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Вінницьку міську раду та об’єднано її позовні вимоги в одне провадження з наявним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позов ОСОБА_1 підтримав за обставин викладених в ньому, просив задовольнити. Позов Вінницької міської ради не визнав, заперечував щодо його задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов ОСОБА_1 визнав, не заперечував щодо його задоволення.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги позов Вінницької міської ради підтримала за обставин викладених в ньому, просила позов задовольнити. Позов ОСОБА_1 не визнала. Заперечувала щодо його задоволення.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_10 та про відсутність правових підстав для задоволення позову Вінницької міської ради, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно листа КП «ВМБТІ» від 14.08.2017р. №917 по провул. Комунальному, 6 в м. Вінниці станом на 29.12.2012р. право власності зареєстровано за: ОСОБА_11 – 4/25 частки, ОСОБА_8, ОСОБА_7 – 17/50частки, ОСОБА_12 – квартири №3,4 (Т№1а.с.138).

09.09.2002року помер ОСОБА_8 (Т№1а.с.140).

28.02.2010року помер ОСОБА_7 (Т№1а.с.130).

Згідно заповіту від 27.08.1997року ОСОБА_8 заповів все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що на день смерті буде йому належати, та на що за законом матиме право заповів сину ОСОБА_5 (Т№2а.с.21).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.10.2003року ОСОБА_5 є власником 17/100 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходиться в м. Вінниці по провулку Комунальному, 6 (Т№1а.с.69).

21.01.2008 року помер ОСОБА_5 (Т№1а.с.67).

Згідно заповіту від 06.07.2004року ОСОБА_5 належне йому на праві приватної власності 17/100 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що в м. Вінниці, провулок Комунальний,6, грошові заощадження, нараховані на них відсотки та компенсаційні начислення, що зберігаються у філії Ощадбанку України за №6352 заповів ОСОБА_2(Т№1а.с.68). Останній спадщину не прийняв.

Відповідно до спадкової справи № 137/2009 до майна померлого 21.01.2008року ОСОБА_5 17.04.2009року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 на грошові вклади. Свідоцтво про паво власності на 17/100 частин житлового будинку по провул. Комунальний, 6 в м. Вінниці не видавалось.

Згідно п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

В свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 344 ЦК України, особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Відповідно до ч.4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду, цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

Відкрите володіння даним житловим будинком продовжується і до сьогодні. За весь час користування жодних спорів щодо даного будинку немає, жодних претензій зі сторони третіх осіб щодо будинку не пред'являлось.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Як вбачається з п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" можливість пред’явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. Пунктом 14 зазначеної постанови вказано, що виходячи зі змісту частини першої ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Згідно п.9 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга ст. 344 ЦК України).

Добросовісним набувачем є особа (незаконний володілець), яка протягом всього часу володіння майном повинна бути впевнена, що на це майно не претендують інші особи, і вона отримала це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Після смерті жоден інший із спадкоємців ОСОБА_5 не заявив про вступ у спадщину, а тому зазначений об’єкт нерухомості на даний час не має власника.

З 2005 року ОСОБА_1 зі своєю сім’єю продовжує проживати в цьому будинку, тобто добросовісно та відкрито володіти цим майном більше десяти років. Також постійно сплачує комунальні послуги, робить ремонт, обслуговує будинок та користуюся земельною ділянкою.

Ці обставини підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 Зокрема вони зазначили про те, що позивач проживає у вказаному приміщенні з дитинства, тобто більше десяти років, були свідками того, що він проводив ремонтні роботи, витрачав на ремонт кошти. Також їм відомо те, що ОСОБА_1 володіння не приховував.

Зазначені обставини підтверджують також представлені у судове засідання оригінали квитанцій на закупівлю вікон, інших будівельних матеріалів.

Крім того, згідно домової книги вбачається, що ОСОБА_1 має постійну прописку за адресою провулок Комунальний, 6 в м. Вінниці з 2006року.

Згідно спадкової справи №790/2010 до майна померлого 28.02.2010року ОСОБА_7 до Першої вінницької державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_4, однак постановою державного нотаріуса їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не надано документів, які підтверджують її родині відносини зі спадкодавцем та наявність підстав для спадкування.

З викладеного вбачається, що після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_7 їх частку в розмірі 17/50частки будинку №6 по провулку Комунальному в м. Вінниці в спадщину ніхто не прийняв, а тому Вінницька міська рада вважає, що дана частка будинку є відумерлою та її слід передати у власність територіальної громади, однак аналізуючи перевірені і оцінені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем в розумінні ст. 344 ЦК України, оскільки з 2006 року відкрито, безперервно володіє спірним нерухомим майном, отже він набув право власності на це нерухоме майно за набувальною давністю, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Крім того твердження Вінницької міської ради про те, що ОСОБА_1 користувався 15/100 житлового приміщення що знаходиться за адресою: м. Вінниця, пров. Комунальний, 6, з дозволу власника цього майна - ОСОБА_5 не підтверджено жодними доказами.

У задоволенні позовної заяви Вінницької міської ради слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1277 ЦК України спадщина може бути визнана відумерлою у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

Згідно матеріалів справи, показів допитаних у судовому засіданні свідків, ОСОБА_17 проживала однією сім’єю спільно із померлим ОСОБА_7 та вела з ним спільне господарство на 15/100 домоволодіння що знаходиться за адресою: м. Вінниця, пров. Комунальний, 6. Відповідно до ст.1261, ч.3 ст.1288 ЦК України, ОСОБА_17 вважається такою, що прийняла спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом не може розцінюватися як відсутність такого права.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.

У судовому засіданні представником позивача було надано копію позовної заяви ОСОБА_17 про встановлення факту проживання однією сім’єю із ОСОБА_7 Згідно загальнодоступної бази справ, призначених до розгляду, справа за зазначеним позовом перебуває на розгляді у Вінницькому міському суді Вінницької області. Зазначені обставини свідчать про те, що питання про визнання спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відумерлою поставлені передчасно, а тому позов Вінницької міської ради слід залишити без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640,00грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Судові витрати понесені Вінницькою міською радою залишити за нею.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 15, 16, 328, 344, 1261, 1268, 1277 ЦК України, Постанови пленуму ВССУ з розгляду, цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», керуючись ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 17/100 частин житлового будинку за адресою: м. Вінниця, пров. Комунальний, 6, яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640,00грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Вінницької міської ради - відмовити.

Судові витрати залишити за Вінницькою міською радою.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 03.04.2018року

ОСОБА_1, провулок Комунальний, 6, м. Вінниця, ІПН НОМЕР_1.

ОСОБА_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_2.

ОСОБА_4, АДРЕСА_1, ІПН2323701928.

Вінницька міська рада, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 25512617.

Суддя: