Постанова № 73163292, 04.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 156/1302/17 Провадження № 33/773/159/18 Суддя в 1 інстанції: Нєвєров І. М. Категорія:ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2018 р. місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Борсук П.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, не працює, на постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та судового збору в дохід держави у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.,

В С Т А Н О В И В:

Даною постановою ОСОБА_2 визнано винним за те, що 05 листопада 2017 року близько 21 год. 25 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Автобусна у м. Нововолинську, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яка була подана за допомогою проблискових маячків червоного та синього кольорів та спеціального звукового сигналу, в результаті був затриманий на вул.Промислова. Порушив вимоги п.2.4, п.3.2, п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на те, що суд, порушуючи норми ст.268 КУпАП розглянув справу за його відсутності, судової повістки не отримував. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи та передчасно прийшов до висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП. Просить рішення суду першої інстанції про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати, провадження у справі закрити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, думку апелянта ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджено зібраними у справі і дослідженими судом доказами, зокрема, протоколами про адміністративні правопорушення серії АП1 №992970 від 05.11.2017р. та серії АП1№992969 від 05.11.2017р.,з якими ОСОБА_2 в присутності свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був особисто ознайомлений, про що свідчать його підписи (а.с.1,13); результатом алкотесту Drager №6810 від 05.11.2017р. тест №3002, яким підтверджено стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 2.68 проміле (а.с.2) та з яким правопорушник був ознайомлений, що підтверджується його підписом; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння від 05.11.2017 р. та актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 05.11.2017р.(а.с.5,6).

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, не повідомивши його про розгляд справи, не заслуговує на увагу.

Як встановлено в суді першої інстанції, та досліджено в апеляційній інстанції, ОСОБА_2 10.01, 25.01, 02.02.2018 року не з'являвся на судовий розгляд. З ініціативи суду 10.01.2018р. був надісланий запит Поромівській сільській раді Іваничівського району Волинської області про місце реєстрації (проживання) ОСОБА_2, на який було дано відповідь, що громадянин ОСОБА_2, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с.19,20). Тому, вважаю, що ОСОБА_2, свідомо не з'являвся до суду, з метою затягування розгляду справи та ухилення від адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.38 КупАП строк накладення адміністративного стягнення по даній категорії справ становить три місяці і спливав 05.02.2018 року, вважаю, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про розгляд справи за відсутності правопорушника, посилаючись на наявні в матеріалах адміністративної справи докази.

За таких обставин вважаю, висновки суду першої інстанції про порушення водієм п.п. 2.4, 3.2, 2.9 (а), Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушення правил зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, правильними.

В суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_5 підтвердив, що особу порушника було ідентифіковано за картою поляка в присутності понятих. Категорично ствердити, що саме складено на ту особу, яка знаходиться у залі суду, не може, оскільки з дня складання документів пройшло п'ять місяців.

Доводи апелянта про те, що він не керував транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі, суд розцінює як спосіб уникнення відповідальності. Вони голослівні і ніякими доказами не підтверджуються.

У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, нових доказів суду апеляційної інстанції не надала.

При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП врахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкцій ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 02 лютого 2018 року щодо нього - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області П.П. Борсук