Рішення № 73163056, 03.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/262/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось ОСОБА_1 (далі - Позивач або ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - Відповідач або ГУНП в Одеській області) про визнання протиправною бездіяльності Відповідача, що виражена у ненаданні відповіді на заяву позивача від 27.11.2017 року; зобов'язання Відповідача надати відповідь на заяву позивача від 27.11.2017 року; стягнення з Відповідача на користь позивача 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що 27.11.2017 року він звернувся до ГУНП в Одеській області із заявою, в якій він просив встановити особу, яка напала на нього та надати витяг з інструкції дій поліцейського, проте станом на момент звернення до суду відповіді не отримав. Позивач зазначає, що не надавши відповідь на звернення ОСОБА_1, Відповідач порушив норми ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Крім того, Позивач зазначає, що бездіяльність Відповідача завдала йому моральних страждань, оскільки унеможливила функціонування його особистості на конституційних засадах, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 09.02.2018 року було відкрито провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання було призначене на 05.03.2018 року (а.с. 2-3).

Представник Відповідача надав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 22-23). Так, в письмовому відзиві на адміністративний позов представник Відповідача зазначає, що позов мотивовано ненаданням відповіді на заяву Позивача, в якій він просив встановити особу, яка напала на нього та надати витяг з інструкції дій поліцейського. Представник Відповідача зазначає, що Позивач 25.11.2017 року звертався із заявою щодо подій 25.11.2017 року за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 8, заяву було зареєстровано у журналі єдиного обліку (далі - ЖЄО) за №26746 від 25.11.2017 року. Вказана заява надійшла до Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області в м. Одесі (далі - Шевченківський ВП Приморського ВП в м. Одесі) 04.12.2017 року та була розглянута по суті 08.12.2017 року. За результатами розгляду заяви Позивача від 25.11.2017 року листом №36/1 ЖЄО-26746 від 08.12.2017 року Позивача було проінформовано, що з гр. ОСОБА_2 була проведена бесіда профілактичного характеру щодо недопущення порушення норм діючого законодавства, а за результатами розгляду матеріалів, зареєстрованих у ЖЄО №26746 було прийнято рішення про їх списання на підставі відсутності ознак кримінального правопорушення. Представник Відповідача зазначає, що на місце направлялись співробітники Управління патрульної поліції в Одеській області, Позивачу надано ґрунтовну відповідь, отже зазначена реакція/проведення перевірок та надання відповіді не може розцінюватися як бездіяльність Відповідача. Враховуючи викладене, представник Відповідача зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач надав до суду відповідь на відзив (а.с. 30), в якій додатково зазначив, що відповіді на своє звернення на момент подачі позиву Позивач не отримував, що і становить предмет позову.

До початку судового засідання, призначеного на 05.03.2018 року, клопотань Позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до суду не надходило.

До початку судового засідання, призначеного на 05.03.2018 року, клопотань представника Відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до суду не надходило.

Враховуючи відсутність клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження в межах строків, визначених статтею 258 КАС України.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 13 ст. 10, ч.4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом було встановлено наступне.

27.11.2017 року засобами електронного зв'язку ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Одеській області на електронну адресу public.info@od.npu.gov.ua із заявою, в якій просив невідкладно встановити особу, яка напала на Позивача, та надати відомості про цю особу; надати витяг з інструкції, згідно якої має діяти поліцейський відносно невстановленої особи, яка здійснила напад на громадянина (а.с. 5).У зазначеній заяві Позивач просив надати відповідь на його електронну адресу.

У зв'язку з неотриманням відповіді на зазначене звернення, Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Суд зазначає, що з огляду на зміст звернення Позивача, останній звернувся до ГУНП в Одеській області із заявою, а саме із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів Позивача.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.11.2017 року звертався із заявою щодо подій 25.11.2017 року за адресою: м. Одеса, вул. Сонячна, 8, заяву було зареєстровано у ЖЄО за №26746 від 25.11.2017 року. Вказана заява була розглянута по суті Шевченківським ВП Приморського ВП в м. Одесі 08.12.2017 року. За результатами розгляду заяви Позивача від 25.11.2017 року листом №36/1 ЖЄО-26746 від 08.12.2017 року Позивача було проінформовано, що з гр. ОСОБА_2 була проведена бесіда профілактичного характеру щодо недопущення порушення норм діючого законодавства, а за результатами розгляду матеріалів, зареєстрованих у ЖЄО №26746 було прийнято рішення списати на підставі відсутності ознак кримінального правопорушення (а.с. 26).

Як було встановлено судом, 27.11.2017 року засобами електронного зв'язку ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Одеській області на електронну адресу public.info@od.npu.gov.ua із заявою, в якій просив невідкладно встановити особу, яка напала на Позивача, та надати відомості про цю особу; надати витяг з інструкції, згідно якої має діяти поліцейський відносно невстановленої особи, яка здійснила напад на громадянина (а.с. 5).У зазначеній заяві Позивач просив надати відповідь на його електронну адресу.

Судом встановлено, що заява Позивача від 27.11.2017 року була зареєстрована у ЖЄО за №27403 04.12.2017 року. Відповідно до висновку за результатами розгляду матеріалів ЖЄО №27403 від 15.12.2017 року було встановлено, що за даним фактом проводилась перевірка раніше (ЖЄО №26746 від 25.11.2017 року) та було рекомендовано Позивачу звернутись до Управління патрульної поліції в Одеській області щодо алгоритму дій поліцейського. Враховуючи викладене, у вказаному висновку було вирішено вважати матеріали ЖЄО №27403 від 04.12.2017 року розглянутим до надходження відповіді (а.с. 25).

Судом встановлено, що листом №36/1- ЖЄО-27403 від 25.12.2018 року Позивача було повідомлено про розгляд його заяви. Як було зазначено у вказаному листі, працівниками Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі раніше проводилась перевірка за даним фактом та було надано відповідь, а також Позивачу було рекомендовано Позивачу звернутись до Управління патрульної поліції в Одеській області щодо алгоритму дій поліцейського (а.с. 27).

Суд зазначає, що доказів надіслання вказаної відповіді на адресу Позивача ГУНП в Одеській області до суду надано не було. Суд звертає увагу Відповідача, що згідно вимог ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому суд зазначає, що особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

Разом з цим Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу направлення на адресу Позивача матеріалів за результатами розгляду його заяви (реєстр поштової кореспонденції, розрахунковий документ відділення поштового зв'язку, докази надіслання відповіді засобами електронної пошти тощо).

Як було зазначено судом, положеннями ст.15 Закону України «Про звернення громадян» передбачений зокрема обов'язок суб'єкта владних повноважень повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

На підставі викладеного, враховуючи, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, а Відповідачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів направлення на адресу Позивача матеріалів за результатами розгляду його заяви, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка виражається у ненаданні відповіді на заяву Позивача від 27.11.2017 року.

Суд дійшов висновку, що відповідно підлягає задоволенню і пов'язана позовна вимога щодо зобов'язання Відповідача надати відповідь на заяву Позивача від 27.11.2017 року.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача моральної шкоди в сумі 250000,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

На підставі ч.1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Позивачем не зазначено в чому проявилась моральна шкода та які негативні наслідки мали місце, не надано суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями Відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена Позивачем до відшкодування сума у розмірі 250000 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи..

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 10, 72, 77, 90, 205, 229, 242-246, 258, 293, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (65049, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська,12, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, що виражена у ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 від 27.11.2017 року.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 27.11.2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Стеценко О.О.

.