Рішення № 73162967, 03.04.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/762/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 8; код ЄДРПОУ 38012976) до Одеської митниці ДФС (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Гайдара, будинок 21, корпус А) про визнання протиправними дій щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2018/00013, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р., –

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просить: визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої товариством з обмеженою відповідальністю “100 шин+” за першим методом митної оцінки – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2018/00013; визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ “100 ШИН+” при визначенні митної вартості товару за ціною договору (контракту) дотримано усі вимоги МК України, які є обов’язковими для використання вказаного методу визначення митної вартості товару, зокрема, до Одеської митниці ДФС надано усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Також позивач зазначає, що митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р. не наведено достатнього обґрунтування причин, за наявності яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та не визначено інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Крім того, позивач наголошує, що відсутність у митній декларації країни відправлення №435020170000083338 від 10.12.2017р. реквізитів договору (контракту) та/або інвойсу не впливає на числові значення складових митної вартості. Крім того, банківські платіжні документи, що були подані до митного оформлення товару, підписані посадовою особою банку з використанням електронного цифрового підпису, відтак посилання митного органу на відсутність підписів та печаток на банківських документах є необґрунтованою. Також позивач зазначив, що митним органом не було взято до уваги, що партія товару, яка була поставлена (отримана) позивачем на умовах СFR (Одеса), що зазначено у всіх товаросупровідних документах, які надавались до митного оформлення.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п’ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п’ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 22.03.2018 р. о 15 год. 00 хв.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 59-64), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено про правомірність винесення оскаржуваних позивачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, оскільки в документах, які надано декларантом до Одеської митниці ДФС для митного оформлення разом з митною декларацією (МД) №43502017000008338 від 10.12.2017р. не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, що унеможливлює ідентифікації даного документа з партією товарів, що оцінюється. Крім того, відповідач зазначає про наявність кримінального провадження щодо позивача, пов’язаного з реалізацією шин та дисків.

Сторони до судового засідання 22.03.2018р. явку представників не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.

21.03.2018р. (вх. № ЕП/1701/18) від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

22.03.2018р. (вх. № 8173/18) від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання 22.03.2018р. всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Суд зазначає, що 15.12.2017 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим КАС України викладено в новій редакції. Відтак, справу розглянуто в порядку письмового провадження, керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

25.05.2017р. між ТОВ “100 ШИН+” (покупець) та «GINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD» (Китай)(продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №100Т-GM, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини в асортименті, виробник «GINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD», у кількості та за цінами, вказаними у комерційному інвойсі, що є невід’ємною частиною договору. Сума контракту визначається згідно Інвойсу, умови поставки визначається згідно Інкотермс 2010 (а.с. 17-19).

Згідно базових умов поставки, визначених вищезазначеним договором закупки імпортного товару №100Т-GM від 25.05.2017р., базовими умовами поставки за даним договором визначаються умови зазначені в комерційному інвойсі. Умови поставки мають відповідати правилам “Інкотермс 2010”. Термін поставки товару зі складу продавця в порт відвантаження Квингдао (Qingdao) обмежується 30 календарними днями з дати виконання пункту 5.1 зазначеного договору.

Так, згідно п.5.1. та п.5.2 Договору закупки імпортного товару №100Т-GM від 25.05.2017р. покупець здійснює оплату за товар продавцю банківським перерахунком на розрахунковий рахунок продавця. Порядок оплати товару визначений в рахунку-проформі на кожну поставку товару.

На виконання умов договору закупки імпортного товару №100Т-GM від 25.05.2017р. «GINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD» (продавець) поставлено на користь товариства з обмеженою відповідальністю “100 ШИН+” (покупець) товар:

автошини 12.00R20-20, бренд «TRACMAX» у кількості 107 од., ціна за одиницю на умовах CFR (Одеса) 155,60 дол. США, вартість 16649,20 дол. США;

автошини 12.00R20-20, бренд «GM ROVER» у кількості 53 од., ціна за одиницю на умовах CFR (Одеса) 155,59 дол. США, вартість 8246,27 дол. США;

автошини 11.00R20-20 бренд у кількості 78 од., ціна за одиницю на умовах CFR (Одеса) 144,68 дол. США; вартість 11285,04 дол. США.

Загальна кількість товару складає 238 од., загальна вартість товару становить 36180,51 дол. США.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару та підтвердження митної вартості товару, декларантом ТОВ “100 ШИН+”, разом з митною декларацією № UA500030/2018/001140 від 23.01.2018р. до Одеської митниці ДФС подано: пакувальний лист (Packing list) № TBR17JWWSHI09 від 08.12.2017р., рахунок-проформу (Proforma invoice) № TBR17JWWSHI09 від 17.11.2017р., рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № TBR17JWWSHI09 від 17.11.2017р., коносамент (Bill of lading) № EGLV140701490280 від 12.12.2017р., навантажувальний документ (Bordereau) №17 від 23.01.2018р., сертифікат про походження товару (Certifнcate of origin) № 17C3702S0080/50003 від 14.12.2017р., банківські платіжні документи, що стосуються товару від 27.11.2017р. та від 05.01.2018р., прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 17.11.2017р., розрахунок ціни (калькуляція) № TBR17JWWSH109 від 17.11.2017р., зовнішньоекономічний договір (контракт) №100Т-GM від 25.05.2017р., копію митної декларації країни відправлення №435020170000083338 від 10.12.2017р.

Під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих декларантом ТОВ “100 ШИН+” для підтвердження митної вартості товару документів посадовими особами контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані товариством документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: в копії митної декларації країни відправлення №43502017000008338 від 10.12.2017р. не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, що унеможливлює ідентифікації даного документа з партією товарів, що оцінюється; в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах відсутні підписи та печатки посадових осіб банку, в зв’язку з чим відповідно до ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларанта (уповноважену ним особу) зобов’язано (за наявності) надати протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та (або) інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також повідомлено про можливість надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

24.01.2018р. на вимогу митного органу позивачем було надано додаткові документи: переклад митної декларації країни відправлення, лист-пояснення TOB « 100 ШИН+» та зазначено про надання у повному обсязі документів, необхідних для здійснення митного оформлення товару (а.с. 26-28).

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації № UA500030/2018/001140 від 23.01.2018р. товару, Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № UA 500030/2018/00013.

Скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно митних декларацій: № UA125220/2018/700076 від 03.01.2018р.; № UA401050/2017/005898 від 01.08.2017р.; № UA100050/2018/279580 від 22.01.2018 р.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р., карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України № UA 500030/2018/00013, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, як підстави для витребування додаткових документів, відповідач зазначив, що: 1) в митній декларації (МД) №43502017000008338 від 10.12.2017р. не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію даного документа з партією товарів, що оцінюється; 2) в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах відсутні підписи та печатки посадових осіб банку (а.с. 34).

Опрацювавши додатково надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р. зазначено аналогічні обставини, що були передумовою направлення декларанту повідомлення у порядку статті 53 Митного кодексу України.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Згідно рішення у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення № 435020170000083338 від 10.12.2017р. (Додаток № 8) не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюється.

Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс), - це міжнародні правила по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі, у них зазначені яка з сторін договору купівлі - продажу повинна здійснити необхідні для перевезення та страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, та які витрати несе кожна з сторін.

Обрані сторонами умови зовнішньоекономічного договору умови поставки товару визначають те, які витрати включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари або іншими словами, визначають конкретні складові митної вартості товарів.

Експортна декларація - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн, законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер.

Відповідно до умов Інкотермс 2010 експортну декларацію може оформляти продавець чи покупець продукції.

В експортній вантажній митній декларації Китайської Народної Республіки №435020170000083338 від 10.12.2017р. (а.с. 29) зазначено, що поставка товару здійснюється на умовах CFR, кількість місць 238, сума – 36180,51 дол. США, номер контейнера EITU1632947. Експортна декларація також містить дані про постачальника («GINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD»), найменування товару (радіальні цільнометалокордні шини для вантажних автомобілів, вага брутто 17150 кг, вага нетто 17150 кг, що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в митній декларації № UA500030/2018/001140 від 23.01.2018р. та поданих позивачем до митного оформлення документах.

Згідно п.4.1 Договору закупки імпортного товару №100Т-GM від 25.05.2017р. базовими умовами поставки згідно цього договору є умови, зазначені в комерційному інвойсі. Таким чином, основним джерелом інформації про вартість товару є відповідно до умов контракту комерційний інвойс.

Так, зокрема, у комерційному інвойсі (Commercial invoice) № TBR17JWWSHI09 від 17.11.2017р., оформленому на підставі контракту №100Т-GM від 25.05.2017р., містяться відомості про постачальника: «GINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD» та інформація про товар: автошини 12.00R20-20, бренд «TRACMAX» у кількості 107 од., ціна за одиницю на умовах CFR (Одеса) 155,60 дол. США, вартість 16649,20 дол. США; автошини 12.00R20-20, бренд «GM ROVER» у кількості 53 од., ціна за одиницю на умовах CFR (Одеса) 155,59 дол. США, вартість 8246,27 дол. США; автошини 11.00R20-20 бренд у кількості 78 од., ціна за одиницю на умовах CFR (Одеса) 144,68 дол. США; вартість 11285,04 дол. США. Загальна кількість товару складає 238 од., загальна вартість товару становить 36180,51 дол. США (а.с. 23).

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання митного органу на неможливість ідентифікації митної декларації з конкретною поставкою не знайшло свого підтвердження та що відсутність у митній декларації країни відправлення реквізитів контракту не впливає на числові значення складових митної вартості.

Щодо посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості товару на надання позивачем до митного оформлення банківських платіжних документів, у яких відсутні підписи та печатки посадових осіб банку, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Як вбачається з наданих до суду копій платіжних доручень від 27.11.2017 р. та від 05.01.2018 р. (а.с. 21-22), в нижньому правому куті цих документів містяться відмітки – “TASCOMBANK JSC (FORMERLY BANK STANDART) виконано, дата (27.11.2017 р. та 05.01.2018 р. відповідно), код банку MUNIUA22, електронний підпис є коректним”, які свідчать, що вказані платіжні доручення проведені банком та підписані електронним цифровим підписом, а тому твердження відповідача про те, що у платіжних документах відсутні підписи та печатки посадових осіб банку, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

З урахуванням наведеного, твердження митного органу, якими обґрунтовано рішення про коригування митної вартості товару, зазначені у графі 33 оскаржуваного рішення, є безпідставними, оскільки контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить вказівки на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містять обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

У постанові від 01.10.2013 р. у справі №21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої товариством з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» митної вартості товару судом не встановлено.

З приводу посилання відповідача на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, суд звертає увагу, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

Наявність у вказаній системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не зумовлює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

При цьому органом доходів і зборів жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, незастосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів митний орган пояснив відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами. Однак, зазначені твердження не підтверджені відповідачем жодними доказами.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

Згідно з ч.3 ст.5 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

Відповідно до положень зі ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст.58 Митного кодексу України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Крім того, суд залишає без уваги посилання відповідача на листи Головного управління ДФС в Одеській області № 2030/9/15-32-23-04 від 19.09.2017р., ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 917/10/15-52-23 від 22.09.2017р. щодо виявлення в ході обшуків печаток (кліше) нерезидентів, які могли бути використані з метою підробки митних документів під час ввезення на територію України ТМЦ та можуть використовуватись у даний час, що в свою чергу обумовлювало підстави вважати, що надані документи для підтвердження митної вартості товарів за МД № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р. не містили достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базувалися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Так, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак вищезазначені листи Головного управління ДФС в Одеській області № 2030/9/15-32-23-04 від 19.09.2017р., ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області № 917/10/15-52-23 від 22.09.2017р. не були покладені в основу винесення оскаржуваних картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2018/00013 та рішення про коригування митної вартості № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р., а тому посилання на них в спірних правовідносинах є безпідставним.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої товариством з обмеженою відповідальністю “100 шин+” за першим методом митної оцінки – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, за митною декларацією № UA500030/2018/001140 від 23.01.2018р.; визнання протиправною та скасування картки відмови Одеської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2018/00013; визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» судового збору у розмірі 5286,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 194, 229, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 8; код ЄДРПОУ 38012976) до Одеської митниці ДФС (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Гайдара, будинок 21, корпус А; код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними дій щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2018/00013, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р., - задовольнити.

Визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої товариством з обмеженою відповідальністю “100 шин+” за першим методом митної оцінки – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, за митною декларацією № UA500030/2018/001140 від 23.01.2018р.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500030/2018/00013.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA500030/2018/000004/2 від 24.01.2018р.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Гайдара, будинок 21, корпус А; код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 8; код ЄДРПОУ 38012976) судовий збір у розмірі 5286,00 грн. (п’ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 00 коп.)

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.