Ухвала суду № 73162815, 03.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17114/17 Провадження № 11-кп/773/186/18 Головуючий у 1 інстанції: Ющук О. С. Категорія: ч.3 ст.185 КК України Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Борсука П.П.,

суддів –Лівандовської- Кочури Т.В., Гапончука В.В.,

при секретарі – Павловій Н.А.,

за участю прокурора – Супрунюк Т.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017030130000892 за апеляційною скаргою заступника прокурора Волинської області Єфремова С.О. на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працює, раніше судимий:

- вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 березня 2004 року за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;

- вироком Судацького районного суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2012 року за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі, звільнений 19 серпня 2014 року умовно достроково з місць відбування покарання на невідбуту частину строку – 1 рік 2 місяці 5 днів,-

засуджений за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки , а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.

17.09.2017 року, близько 15.00 год., ОСОБА_1, перебуваючи в смт. Торчин, Луцького району, повторно, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, незаконно проник в приміщення приватного житлового будинку, що по вул. Івана Франка, 23, звідки таємно викрав чуже майно, а саме: телевізор марки «LG 32LS3400» вартістю 2526,50 грн., золотий ланцюжок вартістю 2 000 грн., срібний ланцюжок вартістю 1 200 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди на загальну суму 5726,50 гривень.

У поданій апеляційній скарзі прокурор, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м’якість, безпідставного та невмотивованого призначення покарання та застосування до обвинуваченого вимог ст.75 КК України.

У зв’язку з цим, просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати доведеним обвинувачення ОСОБА_1М за ч.3 ст.185 КК України та визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, що полягає у таємному викраденні чужого майна, вчиненим повторно, поєднаним з проникненням у житло за обставинами викладеними в обвинувальному акті. Призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі та виключити з мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання, – рецидив злочину.

В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що місцевий суд хоча і правильно визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України за обставинами інкрімінованими в обвинувальному акті, однак не вірно визнав доведеним фактичні обставини злочину. Зокрема, при формулюванні та визнанні доведеним обвинувачення та юридичної формули кримінального правопорушення, суд безпідставно відкинув обвинувачення в частині повторного вчинення ОСОБА_1 злочину та помилково прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_1 таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, та не навів мотивів, з яких відкинув з обвинувачення останнього, кваліфікуючу ознаку, проникнення у житло. Також безпідставно вказав про наявність обтяжуючої обставини – рецидив злочину, так як, його дії кваліфіковані за ознакою повторності.

Крім цього, прокурор зазначає, що постановлене судове рішення суперечить нормам матеріального права, зокрема, положенням ст.ст.50,65,75 КК України, згідно яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Заслухавши доповідача, який виклав суть оскаржуваного вироку і доводи апеляційної скарги, прокурора, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечив апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

В силу ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави ухвалення.

Згідно ст. 94 КПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку апеляційного суду, при ухваленні рішення судом першої інстанції вказаних вимог закону дотримано не було.

Як вбачається з вироку суду, обвинуваченого визнано винним та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що докази на підтвердження встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення обвинуваченим злочину, за згодою учасників судового провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України не досліджувалися.

Посилання прокурора на те, що суд при формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України, не вірно визнав доведеними фактичні обставини злочину, апеляційний суд вважає обґрунтованими.

В силу ч. 3 ст. 374 КК України у мотивувальній частині обвинувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування, ОСОБА_1 обвинувачувався у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, з проникненням у житло.

Оскільки розгляд кримінального провадження місцевим судом проводився в порядку ст.349 КПК України, без дослідження доказів, апеляційний суд, позбавлений можливості перевірити фактичні обставини вчиненого злочину та постановити новий вирок.

Допущена неповнота судового розгляду даного кримінального провадження, а також істотні порушення КПК України в своїй сукупності перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення, Тому вирок підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

У зв’язку із тим, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, апеляційний суд не вирішує наперед питання про доведеність чи недоведеність винуватості обвинуваченого, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому розгляді слід усунути виявленні порушення кримінального процесуального закону, розгляд провадження провести у відповідності до вимог КПК України та за його наслідками прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий

Судді