Ухвала суду № 73162680, 03.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

03 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/608/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., перевіривши адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» до Луганської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» до Головного управління ДФС у Луганській області, якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про анулювання реєстрації платника ПДВ Позивача від 19.11.2016 № 898;

- зобов'язати Луганську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області направити до Державної фіскальної служби України відповідні документи для відновлення в Реєстрі платників податку на додану вартість даних щодо платника податку на додану вартість;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України скасувати анулювання реєстрації Позивача в Реєстрі платників податку на додану вартість та поновити в Реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію Позивача платником податку на додану вартість з дати попередньої реєстрації - 09.02.2010;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення 1200457,16 грн.

Ухвалою суду від 16 березня 2018 року позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу надати до суду:

- уточнену позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статті 160, 161 КАС України, та її копію з усіма доданими додатковими документами, в разі їх надання, для надіслання відповідачу, а саме: зазначивши ідентифікаційні данні свої і відповідача відповідно до пункту 2 частини п’ятої статті 160 КАС України, а саме: зазначивши номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти; коди юридичних осіб відповідачів в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, номери засобів зв’язку, їх офіційні електронні адреси або адресу електронної пошти або, що такі відомості не відомі позивачу – письмово про це зазначити;

- заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску, або належні докази в обґрунтування причин не звернення за відновленням своїх прав з березня 2017 року по березень 2018 року;

- документ про сплату судового збору в розмірі 4581,20 грн.

30 березня 2018 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, якою надано уточнений адміністративний позов, заяву про поновлення строку та документ про сплату судового збору в сумі 4581,20 грн.

Так, згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Представником позивача надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування клопотання зазначив наступне.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження рішення контролюючого органу відповідно до статті 56 Податкового кодексу України, скарга подана 01.03.2018, тому з посиланням на частину четверту статті 122 КАС України вважає, що тримісячний термін звернення до суду ще не минув. Що стосується великого проміжку часу, що минув від порушення прав Позивача до звернення із позовом до суду, зазначає, що дійсно дізнався про порушення свого права у березні 2017 року, однак таке визначення строку є приблизним. Директор підприємства позивача є єдиною службовою особою на підприємстві та із січня 2017 року по теперішній час проживає у м. Луганську, на території якого не має поштового сполучення, тому до з’ясування можливості передавати кореспонденцію у вересні 2017 року Позивач не міг звернутися до суду. Наприкінці вересня 2017 року Позивач подав аналогічний позов до Луганського окружного адміністративного суду, який 26.02.2018 було залишено без розгляду. Про залишення позову без розгляду Позивач дізнався на початку березня 2018 року та термінова звернувся повторно до суду.

Розглянувши клопотання представника позивача суд дійшов наступного.

Відповідно до частини першої статті 75 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізнався в березні 2017 року та таке визначення є приблизним.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів того, що про оскаржуване рішення йому стало відомо більш пізніше ніж березень 2017 року.

Судом встановлено, що впровадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебувала справа № 812/1465/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» до Державної фіскальної служби України, Луганської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Луганської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ «Вугілля Донецького басейну» від 19.11.2016 № 898;

- зобов’язати Державну фіскальну службу України скасувати анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю “Вугілля Донецького басейну” в Реєстрі платників податку на додану вартість та поновити в Реєстрі платників податку на додану вартість запис про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» з дати попередньої реєстрації – 09.02.2010;

- зобов’язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного декларування податку на додану вартість суму, на яку платник Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від’ємного значення 1200457,16 грн.

Тотожність справ № 812/1465/17 та № 812/608/18 визнаються самим позивачем.

За наслідками розгляду справи № 812/1465/17 за адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» до Державної фіскальної служби України, Луганської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

В ухвалі від 26.02.2018 у справі № 812/1465/17 судом зазначено, що під час підготовчого засідання, яке відбулося 16 листопада 2017 року, суд звернув увагу представника позивача щодо порушення строку звернення до суду та надання доказів на підтвердження поважності причин порушення строку звернення до суду.

Таким чином, представник позивача був обізнаний про обставини пропущення строку звернення з даним позовом навіть вже на час подання позовної заяви в жовтні 2017 року (справа № 812/1465/17), однак жодних заходів, передбачених процесуальним законодавством, не вчинив.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення.

Так, у справі «Golder проти Сполученого Королівства» (заява № 4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року), п. 38, ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

У справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02, рішення від 08 квітня 2010 року), п. 53, ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93). Суд підкреслює, що у сфері тлумачення національного законодавства, зокрема, процесуальних правил, що застосовуються у судовому провадженні, його роль обмежується перевіркою того, чи результати такого тлумачення національними органами влади, особливо судами, відповідають Конвенції (див, рішення у справі «Звольський та Звольська проти Чешської Республіки» (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic), заява № 46129/99, п. 46, ЕСПЛ 2002-ІХ).

З огляду на викладене, суд зауважує, що позивач мав право звернутися до суду з даним позовом протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про існування такого рішення. Разом з тим, позивач у визначений законом строк не скористався своїм правом.

Приписами частини першої та другої статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатись спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Посилання позивача на відсутність поштового сполучення з м. Луганськ та проживання директора з січня 2017 року в м. Луганську, не можуть слугувати поважними причинами пропуску звернення до суду.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку.

Крім того судом встановлено, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в частині зазначення всіх відомостей відносно позивача та відповідачів, визначених пунктом 2 частини п’ятої статті 160 КАС України.

Тобто, у встановлений судом строк, який був достатнім для виправлення недоліків позовної заяви, позивачем вимоги суду, викладені в ухвалі від 16 березня 2018 року виконано лише частково в частині надання клопотання про поновлення строків звернення до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов, поданий на виконання ухвали суду від 16.03.2018, містить недоліки, на які вказано судом в цій ухвалі та які слугували підставою для залишення позовної заяви без руху.

Згідно з пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі, а також враховуючи не визнання судом поважними причини пропущення строку звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» з даним позовом до адміністративного суду, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу з цих підстав.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Донецького басейну» до Луганської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення, зобов’язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_1