Ухвала суду № 73162665, 29.03.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1201/17 Провадження №11-кп/773/157/18 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М. С. Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Гапончука В.В.,

суддів – Лівандовської-Кочури Т.В., Борсука П.П.,

з участю

секретаря – Старенько Л.М.,

прокурора – Гуцуляка Т.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

представника потерпілого – ОСОБА_3,

законного представника потерпілого – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12016030010005670 за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1, законного представника потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2017 року, щодо ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та житель ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений, маючий дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючий директором підприємства «Олдем», раніше несудимий, засуджений:

- за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки;

- за ч.1 ст.135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід, застосований в ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишено попередній у виді застави, покладено на нього обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_1 постановлено рахувати із часу приведення вироку до виконання, в частині взяття його під варту, зарахувавши ОСОБА_1 в строк основного покарання, термін попереднього ув’язнення з 08 по 12.12.2016 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Внесену ОСОБА_7 заставу у розмірі 275 600 (двісті сімдесят п’ять тисяч шістсот) гривень, на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, після припинення дії запобіжного заходу, якщо її не буде звернено в дохід держави, постановлено повернути заставодавцю.

Вирішено питання про речові докази та арештоване майно.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 08.12.2016 року, близько 11 год. 29 хв., в світлу пору доби, керуючи технічно справним автомобілем, марки «ОСОБА_8 Е220», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Дубнівській в напрямку вул. ОСОБА_9, що у м. Луцьку, Волинської області, зі сторони с. Підгайці, Луцького району, Волинської області, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який поблизу буд. №26, що по вул. Дубнівській у м. Луцьку, Волинської області, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, порушив вимоги, передбачені п.2.9 (а); п.1.7; п.2.3 (б); п.10.1; п.11.4; п.12.3; п.18.1; п.34 та п.1.3 Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння – (вміст алкоголю в крові 3,5% (проміле)), проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку яка склалася, відволікся від її спостереження та при об’єктивному виявленні неповнолітніх пішоходів, які переходили проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході зліва на право, відносно руху автомобіля, перетнув осьову лінію розмітки, яка розділяє зустрічні потоки транспорту, яку перетинати заборонено, виїхав на смугу зустрічного руху, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не надав перевагу у русі пішоходам ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 та потерпілому по справі неповнолітньому ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7, в результаті чого, на зустрічній смузі руху, допустив на них наїзд.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід – неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7, отримав тілесні ушкодження, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №1336, від 22.12.2016 року, виникли в результаті контакту з травмучою дією тупих предметів, під час дорожньо-транспортної пригоди і за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1, 08.12.2016 року, близько 11 год. 29 хв., завідомо знаючи, що потерпілий ОСОБА_5 перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, отриманого в результаті дорожньо-транспортної пригоди і якого він сам поставив в небезпечний для життя стан, маючи змогу надати йому допомогу на місці ДТП, самовільно покинув місце пригоди, та на перехресті вул. Дубнівської – ОСОБА_9, що у м. Луцьку, Волинської області, допустив зіткнення з автомобілями, марки «Рено Мастер», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, та марки «ГАЗ 33023», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, де зупинився у зв’язку з механічними пошкодженнями керованого ним транспортного засобу.

В прямому причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_1 п.2.9 (а); п.1.7; п.2.3 (б); п.10.1; п.11.4; п.12.3; п.18.1; п.34 та п.1.3 Правил дорожнього руху України.

В своїй апеляційній скарзі законний представник потерпілого вважає, що призначене покарання суперечить інтересам потерпілого. Просить вирок в частині призначеного покарання змінити, призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України не пов’язане з позбавленям волі.

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений не оспорюючи фактичних обставин провадження, вважає вирок суду першої інстанції незаконним у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого. Просить вирок змінити, виключити з обвинувачення порушення ним п. 2.9 А ПДР або виключити з мотивувальної частини вироку вказівку на вчинення злочинів в стані алкогольного сп’яніння, як обставину, що обтяжує покарання та на підставі ст.ст. 75, 76 звільнити його від відбування основного покарання та призначити йому покарання не пов’язане з позбавленням волі.

У поданій на вирок суду апеляційній скарзі та доповненні до неї прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1, зазначає, що апеляційна скарга вноситься у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м’якості. Просить вирок суду відносно ОСОБА_1 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, за ч.1 ст.135 КК України покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Крім того просив виключити ознаку, що впливає на кваліфікацію злочину, - перебування особи в стані алкогольного сп’яніння. В решті вирок залишити без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляційних скарг, прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та законного представника потерпілого заперечив, думку обвинуваченого його захисника, представника та законного представника потерпілого, які апеляційні скарги обвинуваченого та законного представника потерпілого підтримали, проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечили, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, а апеляційні скарги обвинуваченого та законного представника потерпілого підлягають до задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, підтверджуються зібраними в кримінальному провадженні доказами і ніким не оскаржуються.

Діям ОСОБА_1 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст.91 КІІК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтею 286 КК України, диспозиція якої є блaнкeтнoю, суди повинні ретельно з'ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у переліченій статті порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв'язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Із змісту статті 286 КК України вбачається, що цей злочин належить до злочинів з матеріальним складом, а тому ознакою його об’єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання небезпечних наслідків і перебувають у причинному зв'язку.

У вироку суду встановлено, що порушення обвинуваченим ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, зокрема п.2.9 (а); п.1.7; п.2.3 (б); п.10.1; п.11.4; п.12.3; п.18.1; п.34 та п.1.3 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв’язку з отриманням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5

Враховуючи викладене, порушення ОСОБА_1 п.2.9А Правил дорожнього руху належить до ознак об’єктивної сторони злочину і впливає на його кваліфікацію, оскільки перебування обвинуваченого в стані алкогольного сп’яніння (вміст алкоголю в крові 3,5% (проміле)), як доводилося стороною обвинувачення та було встановлено судом, перебуває в прямому причинно-наслідковому зв’язку з порушенням останнім п.п. 1.3, 1.7, 2.3 (б), 10.1, 11.4, 12.3, 18.1, 34 ПДР та отриманням тяжких тілесних ушкоджень потерпілим в результаті впливу такої значної концентрації алкоголю в крові ОСОБА_1 на його психоемоційний стан, швидкість реакції, орієнтування в просторі, стан уваги, оцінку дорожньої ситуації, сприйняття інших учасників дорожнього руху та фактичної обстановки на дорозі, навички управління транспортним засобом та здатність ним керувати, а також прийняття ситуативних рішень щодо дотримання встановлених дорожніх правил, напрямку руху автомобіля і уникнення перешкод, що мало наслідком схильність до ризикованого та агресивного стилю керування, переоцінку своїх можливостей, істотне погіршення уваги і можливості концентруватися, розслабленість та самовпевненість, непередбачуваність реакції.

Одночасно у вироку суд вказав, що враховує обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Таким чином, в порушення вимог частини 4 статті 67 КК України, судом враховано стан сп’яніння одночасно як ознаку злочину та обставину, яка обтяжує покарання.

Відповідно висновок про наявність у ОСОБА_1 в даному випадку обтяжуючої покарання обставини – вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння, що стверджено як в обвинувальному акті, так і у судовому рішенні, не ґрунтується на вимогах закону, а тому підлягає виключенню із вироку суду.

Що стосується доводів обвинуваченого та законного представника потерпілого про можливість застосування щодо ОСОБА_1 інституту звільнення від покарання, то вони є обгрунтованими, виходячи з наступного.

Приписами ст.75 КК України передбачено, що якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається із матеріалів провадження ОСОБА_1 вчинив один необережний тяжкий злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України та один злочин невеликої тяжкості, передбачений ч.1 ст.135 КК України.

До обставин, які пом’якшують покарання ОСОБА_1, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1, – відсутні.

Також апеляційним судом враховуються дані про особу винного, зокрема, те що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, як за місцем роботи так і за місцем проживання характеризується виключно позитивно, про що свідчать відповідні подяки та грамоти, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, з необережності, відшкодовує завдану шкоду в повному об’ємі, думку законного представника потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_4, представника – адвоката ОСОБА_3, які просили не позбавляти волі обвинуваченого.

Також апеляційний суд враховує ставлення ОСОБА_1 до вчиненного, а саме те, що обвинувачений повністю оплачує лікування потерпілого ОСОБА_5, яке є дороговартістним, уклав відповідну угоду з цією метою для гарантування своїх намірів у відшкодуванні завданої здоров’ю потерпілого шкоди, відшкодував іншим особам в повному об’ємі збитки, завдані внаслідок ДТП, а також його щире каяття у вчинених злочинах, бажання своєю поведінкою усунути всі негативні наслідки правопорушень та беззастережно допомагати потерпілому у його видужанні.

Врахувавши вищенаведені обставини в своїй сукупності, апеляційний суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування призначеного основного покарання з призначенням йому іспитового строку в максимальному розмірі та покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України.

Таке покарання, на думку колегії суддів, з встановленням судом максимального іспитового строку відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Крім того, звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням надасть йому можливість продовжити відшкодування шкоди потерпілому, про що було зазначено і в апеляційній скарзі законного представника потерпілого.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, апеляційні скарги обвинуваченого та законного представника потерпілого підлягають до задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 зміні із застосуванням інституту звільнення від відбуванням покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409 КПК України, Апеляційний суд Волинської області

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, законного представника потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 29.03.2018р.

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай