Рішення № 73162098, 22.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року (об 11 год. 50 хв.)Справа № 808/1833/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Новікової Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сяйвомет»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сяйвомет» (далі – ТОВ «Сяйвомет», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.06.2017 №0007221403 та №0007231403.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. №6044 від 22.02.2018). Зокрема, зазначає, що документи первинного обліку, що надані позивачем відповідачу під час проведення перевірки, підтверджують фактичне виконання ТОВ «Сяйвомет» та ТОВ «Ділайн-трейд» своїх зобов’язань за договором поставки №01072016 від 01.07.2016, реальне здійснення господарських операцій, тобто документально підтверджено правомірність віднесення позивачем на витрати 5 797 948,94 грн., в тому числі ПДВ 966 324,82 грн., та як наслідок формування податкового кредиту. Вказує, що позивач в повному обсязі сплатив на користь контрагента за поставлену продукцію. Враховуючи ту обставину, що з поточного рахунку позивача були перераховані на користь ТОВ «Ділайн-трейд» грошові кошти, вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для твердження, що продукція, отримана позивачем по договору поставки є безоплатно отриманою. Вказує, що господарські операції між ТОВ «Сяйвомет» та ТОВ «Ділайн-трейд» щодо поставки продукції мали місце, факт їх здійснення підтверджений належним чином оформленими первинними документами, крім того, для перевірки були надані документи, які підтверджують не тільки придбання продукції у контрагента, але і їх подальше використання у виробництві та, в свою чергу, подальшу реалізацію кінцевої продукції. Посилання відповідача на ухвалу по справі №234/17216/16-к, на думку представника позивача, не спростовує факту здійснення господарських операцій позивача із вищевказаним контрагентом, оскільки на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Ділайн-трейд» мало цивільну правоздатність, тобто могло набувати цивільних прав та обов’язав, зокрема, на підставі правочинів, підприємницька діяльність підприємства припинена не була, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано не було, а тому просить адміністративний позов задовольнити та скасувати спірні рішення відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданому суду відзиві від 26.01.2018 №829/08-01-10-04-1118/08-01-10-030 (вх. №3594). Зокрема, зазначає, що в ході перевірки встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Ділайн-трейд», яке знаходиться на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Вказує, що підприємство визнано банкрутом, з грудня 2016 року не подає податкову звітність, кількість працюючих у період взаємовідносин з позивачем складала 3 чоловіка, основні засоби відсутні. Пояснює, що проведеним детальним аналізом постачальника встановлено, що додатки АМ до податкових декларацій з податку на прибуток за 2015-2016 роки не надавались, що свідчить про відсутність будь-яких основних фондів, транспортних засобів, обладнання, устаткування та іншого майна, які необхідні для здійснення діяльності в значних обсягах. Вказує, що відповідно до даних з ІС «Архів податкової звітності» встановлено укладання договору оренди ТОВ «Ділайн-трейд» з Маріупольською Автошколою ТСОУ під офіс приміщення за адресою: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 1, офіс 420. Крім того, встановлено, що в провадженні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області знаходиться кримінальне провадження №42016050000000233 від 31.03.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України. Ураховуючи викладене, вважає, що позивачем під час перевірки не доведено фактичне здійснення господарської операції, що в свою чергу позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця – права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв’язку із цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податків доказів сплати продавцеві вартості товару-послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв’язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, на думку представника відповідача, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди, а тому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Сяйвомет» (код ЄДРПОУ 40063752) є юридичною особою, яка зареєстрована 12.10.2015, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У період з 24.04.2017 по 17.05.2017 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Сяйвомет» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 12.10.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складений відповідний акт від 24.05.2017 №281/08-01-14-03/40063752.

Згідно із висновків Акту перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем:

п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 869 692,00 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 869 692,00 грн.;

п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 966 425,00 грн., у тому числі: липень 2016 року у сумі 597 317,00 грн.; серпень 2016 року у сумі 59 245,00 грн.; жовтень 2016 року у сумі 78 761,00 грн.; грудень 2016 року у сумі 231 102,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході проведеної перевірки позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Ділайн-трейд», яке знаходиться на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, стан платника визнано банкрутом, з грудня 2016 року не подає податкову звітність, кількість працюючих у період взаємовідносин - 3 чоловіка, основні засоби відсутні.

Так, проведеним детальним аналізом постачальника згідно із комп’ютерними автоматизованими інформаційними системами та АРМів: ІС «Податковий блок», архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, веб-сайту ДФС України та інших баз даних встановлено, що додатки АМ до податкових декларацій з податку на прибуток за 2015-2016 роки не надавались, що свідчить про відсутність будь-яких основних фондів, транспортних засобів, обладнання, устаткування та іншого майна, які необхідні для здійснення діяльності в значних обсягах, відсутність трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу. Відповідно до даних з ІС «Архів податкової звітності» встановлено укладання договору оренди ТОВ «Ділайн-трейд» з Маріупольською Автошколою ТСОУ під офіс приміщення за адресою: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 1, офіс 420. Загальна сума орендної плати склала 431,76 грн., у т.ч. ПДВ 71,96 грн., що вказує, що орендувалось невелике приміщення без складських приміщень для зберігання ТМЦ виключно під місцезнаходження. Крім того, встановлено, що в провадженні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області знаходиться кримінальне провадження №42016050000000233 від 31.03.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України.

З урахуванням зазначеного, перевіркою не підтверджена реальність здійснення товарних операцій між ТОВ «Ділайн-трейд» та ТОВ «Сяйвомет», тобто фактично взаємовідносини не відбувались, у зв’язку із чим первинні документи, виписані постачальником, не мають юридичної сили первинних документів, і як слідство позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку. Таким чином, позивач отримав актив у вигляді товару невідомого походження.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 08.06.2017 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 208 031,25 грн., у тому числі за основним платежем – 966 425,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 241 606,25 грн.;

- № НОМЕР_2 яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 087 115,00 грн., у тому числі за основним платежем – 869 692,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 217 423,00 грн.

Вказані рішення були 09.06.2017 вручені уповноваженому представнику позивача, про що свідчить у відповідній графі оскаржуваних рішень.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2. статті 42 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Як встановлено частиною першою статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом статті 3 Закону № 996-ХІV податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність віднесення платником податків на витрати певних сум, в тому числі ПДВ, та як наслідок формування податкового кредиту, суд повинен надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв’язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій позивачем з його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов’язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього зробити вмотивований висновок про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановити наявність зв’язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

Водночас, звертається увага, що обов’язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб’єктом, який зменшує суму податкового зобов’язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Дійсно площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов’язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 КАС України).

Натомість, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 77 КАС України обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов’язку.

Суд звертає також увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для однозначних висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом, за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ та задекларовано податок на прибуток підприємства, а також подальше використання товару позивачем у власній господарській діяльності. Висновки про завищення позивачем податкових зобов’язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової інспекції, свідчить про недійсність укладеного договору.

Як встановлено з матеріалів справи, 01 липня 2016 року між ТОВ «Сяйвомет» («Покупець») та ТОВ «Ділайн-трейд» («Постачальник») укладений договір поставки №01072016, за умовами якого Постачальник зобов’язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти та оплатити продукцію у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Постачальник зобов’язується поставляти товар партіями в кількості і асортименті, які визначені у Специфікаціях, що є невід’ємними частинами даного Договору. Ціни на продукцію, що поставляється Постачальником, вказуються у Специфікаціях на кожну партію. Розрахунки за Продукцію, що поставляється Постачальником за даним Договором, здійснюються шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно виставлених рахунків, протягом 40 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

На виконання умов договору ТОВ «Ділайн Трейд» поставлено наступний Товар згідно із підписаними сторонами за договором поставки Специфікаціями №1 - №8, на який виписано (оформлено) видаткові накладні від 01.07.2016 №1, №2, №4, від 02.07.2016 №501, від 05.07.2016 №2001, від 13.07.2016 №6001, №6002, №6003 на загальну суму 5 797 948,94 грн., у тому числі ПДВ 966 324,82 грн. Указані документи мають заповнені усі обов’язкові реквізити, у тому числі місце складання, яке у даному випадку співпадає із юридичною адресою контрагента позивача, підписи осіб, які склали накладні та підприємств, що, на думку суду, спростовує посилання представника відповідача на встановлену перевіркою дефектність первинних документів.

Факт придбання позивачем у контрагента товарів підтверджується також податковими накладними, перелік яких також наведено на стор. 5-6 Акту перевірки, копії яких також долучено позивачем до матеріалів.

Розрахунки між сторонами за договором поставки проводились у безготівковій формі, а саме позивачем перераховано грошові кошти на користь ТОВ «Ділайн-трейд» згідно із платіжними дорученнями від 06.07.2016 №135, від 08.07.2017 №149, від 12.07.2016 №154, №156, №155, від 18.07.2016 №163, від 20.07.2016 №173, від 21.07.2016 №176, №177, №174, №175, від 27.07.2016 №197, №198, від 03.08.2016 №211, від 10.08.2016 №231 на загальну суму 5 797 948,94 грн. Таким чином, позивач у повному обсязі сплатив на користь контрагента кошти за поставлену продукцію, заборгованість між підприємствами відсутні.

До перевірки позивачем були надані товарно-транспортні накладні, які також долучені до матеріалів справи, реквізити яких наведені на стор. 6 Акту перевірки, таким чином. Транспортування здійснювалось транспортом та силами Постачальника. У товарно-транспортних накладних зазначені усі обов'язкові реквізити, що передбаченні чинним законодавством України, а саме номер та дата ТТН, автомобільний перевізник, ПІБ водія, автомобіль його державний номер, замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт навантаження, пункт розвантаження, відомості про вантаж, вантаж здав, вантаж прийняв.

Наявність у позивача приміщень, куди поставлявся товар, підтверджується договорами оренди майна.

Крім того, для перевірки були надані документи, які підтверджують не тільки придбання продукції у контрагента, але і їх подальше використання у виробництві та, в свою чергу, подальшу реалізацію кінцевої продукції, що саме представником відповідача не заперечене.

Таким чином, отримання позивачем товару від ТОВ «Ділайн-трейд», здійснення розрахунків, використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки, при цьому, наявність факту реалізації вказаного товару не спростовується відповідачем у Акті перевірки від 24.05.2017 №281/08-01-14-03/40063752.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Сяйвомет» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

В свою чергу, за встановлених судом в розглядуваній справі обставин, доводи ГУ ДФС у Запорізькій області на обґрунтування фіктивного характеру проведених операцій щодо відсутності в контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів також не можна визнати об'єктивними, оскільки така відсутність не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати в контрагента на праві оренди або лізингу.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати здійснених контрольних заходів щодо постачальника позивача) як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії).

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Посилання у акті перевірки та у відзиві на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню №42016050000000233 від 31.03.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205 КК України, яким встановлено, що ТОВ «Ділайн-трейд» задіяне в схемах ухилення від сплати податків (т.зв. «конвертаційний центр», не є доказами, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Відомостей про те, що директор ТОВ «Ділайн-трейд» заперечує свою участь у створенні та діяльності даного товариства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, або вироків відносно вказаної посадової особи контролюючим органом не надано та не наведено.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) від 08.06.2017 №0007221403 та №0007231403.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сяйвомет» місцезнаходження 69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд.3, код ЄДРПОУ 40063752) суму судового збору у розмірі 34427, 19 грн., (тридцять чотири тисячі чотириста двадцять сім гривен дев’ятнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений 30.03.2018.

Суддя І.В. Батрак