Рішення № 73161317, 30.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2018 р. Справа№241/1693/17

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та протиправним рішення та скасування рішення.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та протиправним рішення та скасування рішення.

Позов вмотивовано тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та до серпня 2017 року отримував пенсію шляхом зарахування коштів на банківський рахунок. Зазначив, що відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.11.2017 №13357/03-1, позивачу припинено виплату пенсії з 01.08.2017 у зв’язку із встановленням факту прописки в Нікольському районі, с. Ключове, вул. Гагаріна, буд 23 з 15.03.2017. Вважає дії відповідача щодо припинення йому виплати пенсії з 1 серпня 2017 року такими, що порушують його конституційні права, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Просить суд зобов’язати відповідача відновити нарахування та виплату належної ОСОБА_1 пенсії з 1 серпня 2017 року.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України, права позивача порушені не були, у зв’язку з чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відстрочено позивачу сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом – Положення).

Відповідно до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з підпунктом 5 п. 4 Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань: організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах (далі - територіальні органи) щодо: зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; інших платежів, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, серія паспорта ВЕ 036181. Попереднє місце реєстрації позивача: Донецька область, Амвросіївський р-н, с. Многонілля, вул. Леніна, 13, зняте з реєстрації 15.03.2017. (а.с. 51-52)

Згідно посвідчення від 27.08.1998 року № 23827 з 27.07.1998 ОСОБА_1 призначена пенсія довічно. (а.с. 54).

03.11.2017 позивач звернувся до Пенсійного органу з заявою в якій просив повідомити про заходи щодо призначення ОСОБА_1 виплати пенсії.

Відповідно до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.11.2017 №13357/03-1, виплата пенсії припинена з 01.08.2017 року, у зв’язку із встановленням факту прописки ОСОБА_1 в Нікольському районі, с. Ключове, вул. Гагаріна, буд 23 з 15.03.2017, а також зазначено, що внутрішньо переміщена особа не втрачає свого “статусу” з підстав зміни місця реєстрації та для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутись особисто до управління Пенсійного фонду. (а.с. 57).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку”, право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього Закону

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано суду доказів наявності підстав для припинення виплати пенсії позивачу, визначених зазначеною нормою Закону.

Суд вважає неправомірним посилання відповідача на Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” № 1706-VII від 20.10.2014 та на постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 щодо відсутності інформації про реєстрацію позивача в Єдиній інформаційній базі даних для внутрішньо переміщених осіб, оскільки, як зазначалось раніше, позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на населеному пункті який є підконтрольний українській владі.

Згідно ст. 3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Стаття Конвенції, стаття 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) визначають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

Згідно п. 54 вказаного рішення Європейського суду з прав людини наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішенняі відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу є протиправним, а тому відповідача слід зобов'язати поновити позивачу виплату пенсії за віком з серпня 2017 року.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 позивачу відстрочено сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року складає 1762,00 грн.

Отже з аналізу наведених норм, суд вважає, що судові витрати необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 704, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 серпня 2017 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату належної ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), пенсії з 01 серпня 2017 року з виплатою виниклої заборгованості.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ № 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Соборна, 3) на користь Державного бюджету України судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голошивець І.О.