Постанова № 73160551, 04.04.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2018 року Справа № 904/10243/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Іванов О.Г., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Манчік О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2018р. у справі №904/10243/17, суддя Красота О.І, повний текст рішення складено 22.02.2018р.

за позовом: Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до: Дочірнього підприємства "Північтеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, м.Дніпро

про стягнення заборгованості в сцмі 36 179, 99 грн. за договором №830/14-БО-4 від 27.12.13р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства "ПІВНІЧТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради, про стягнення 3% річних у розмірі 5 714,30 грн. та інфляційних втрат в розмірі 30 465,69 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору щодо здійснення своєчасної оплати за отриманий природний газ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017 року (суддя Красота О.І.) в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на відповідача розповсюджується Закон України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі Закон). На момент набрання чинності Законом заборгованість за спожиті енергоносії відповідачем була погашена. Тому на підставі ч. 3 ст. 7 Закону, неустойка, інфляційні нарахування та відсотки річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що Законом України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачене чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, передбачений також і певний порядок списання заборгованості. Учасниками процедури врегулюванні заборгованості є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, які включені до реєстру. На даний час відповідач не включений до реєстру тому застосуванняґ до нього ч.3 ст.7 Закону є неправомірним.

Просить скасувати рішення судута прийняти нове, яки позовні виоги задовольнити.

Згідно ст.. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі та у відзиві, в межах доводів та вимог апеляційної скарги встановила наступне.

Державне підприємство “Північтеплоенерго” КП “Дніпротеплоенерго” Дніпропетровської обласної ради згідно Ліцензій серії АЕ №198395, АЕ 198396 та АЕ №198397 є теплопостачальним та теплогенеруючим підприємством.

27.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "ПІВНІЧТЕПЛОЕНЕРГО" Комунального підприємства "ДНІПРОТЕПЛОЕНЕРГО" Дніпропетровської обласної ради (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 830/14-БО-4.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Продавець передає покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 2454,731 тис. куб. м.

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами згідно з пунктом 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п.п. 2.1., 2.1.2 договору).

Відповідно до п.п.3.3., 3.4. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю три примірники Акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ (пункт 5.1. договору).

Ціна за 1000,0 куб. м. газу становить 5900,00 грн. (до змін 3459,00 грн.) без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою - 17%.

Крім того, тариф транспортування природного газу магістральними трубопроводами – 366,70грн., крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн., всього з ПДВ - 440,70 грн.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн.), всього з ПДВ - 7661,64 грн. ( п.5.2 Договору в редакції додаткової угоди № 7 від 12.12.2014р).

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 11.1, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивачем за період з січня по грудень 2014 року було поставлено відповідачу газ на загальну суму 7 519 429,86 грн, що підтверджується щомісячними актами приймання – передачі природного газу. Підписаними сторонами без зауважень (а.с. 28-39).

Відповідач свої зобовязання щодо своєчасної оплати вартості поставленого газу не виконував. Оплату здійснював частинами і не своєчасно.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт несвоєчасної оплати відповідачем за спожитий газ підтверджено матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі не виконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю 5 років.

Позивач нарахував та просив стягнути 3% річних у розмірі 5 714,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 30 465,69 грн.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При прийнятті рішення по справі господарським судом враховано, що 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. № 1730-VIII (далі Закон).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Дана норма Закону чітко визначає підстави списання нарахованої пені, інфляційних, процентів річних, та заборону нарахування даних санкцій це погашення заборгованості до набрання чинності Законом.

Оскільки відповідач погасив заборгованість до набрання чинності Законом (до 30.11.2016р.), то нараховані позивачем пеня, інфляційні та 3% річних підлягають списанню, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду.

Посилання позивача на те, що для списання нарахованих пені, інфляційних та процентів річних необхідно включення відповідача до реєстру є безпідставним та суперечить нормам Закону, а саме частині 3 статті 7, яка прямо передбачає списання з дня набрання чинності Законом і не ставить в залежність від будь-яких інших умов.

Колегія суддів звертає увагу, що Законом передбачено врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (без урахування суми неустойки, інфляційний, процентів річних) шляхом проведення взаєморозрахунків щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах, яка залишилася непогашеною станом на 01.01.2016р. і є непогашеною на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, та шляхом реструктуризації заборгованості за спожиті енергоносії станом на 01.07.2016р. і яка не погашена станом на 01.12.2016р.

І саме для участі в процедурі врегулювання заборгованості шляхом взаєморозрахунків та реструктуризації відповідні підприємства повинні бути включені до Реєстру та укласти Типові договори.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка, інфляційні, проценти річних, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію (ч.3 ст.5, ст..6 Закону).

Стаття 7 Закону регулює порядок списання неустойки, інфляційних та процентів річних нарахованих на реструктуризовану заборгованість за природний газ спожитий станом на 01.07.2016р. та нарахованих на заборгованість за використаний природний газ, яка (заборгованість) погашена до набрання чинності Законом (30.11.2016р.).

При цьому підставою для списання нарахованих санкцій на реструктуризовану заборгованість є повне виконання договору про реструктуризацію (ч.1 ст.7 закону).

Підставою ж списання санкцій нарахованих на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Законом є саме набрання чинності Законом (ч.3 ст.7 Закону). І списання санкцій з цих підстав не потребує включення підприємства до Реєстру, оскільки, як зазначалося вище, в Реєстр включаються підприємства для участі в процедурі врегулювання заборгованості шляхом взаєморозрахунків та реструктуризації.

Аналогічна правова позиція про те, що застосування ч.3 ст.7 Закону не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості, викладена в постанові Верховного суду від 07.02.2018р. по справі № 927/1152/16.

З наведених підстав апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2018р. у справі №904/10243/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ ОСОБА_1