Постанова № 73160467, 02.04.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р. Справа № 914/1829/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Костів Т.С.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Мазепа Н.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 – представник (довіреність № 01/01/07-212/д від 23.01.2018р.)

від відповідача: не з’явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м. Дрогобич Львівської області, № 32/17-179 від 14.12.2017р. (вх. № 01-05/182/18 від 09.01.18)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.11.2017р. (суддя Мороз Н.В., повний текст рішення складено 24.11.2017р.)

у справі № 914/1829/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”, м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс – Галичина”, м. Дрогобич Львівської області

про: стягнення 10 588 771, 72 грн.

В С Т А Н О В И В:

05.09.2017 р. Публічне акціонерне товариство “Укрнафта” звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс – Галичина” про стягнення 9 165 493, 79 грн. – основного боргу, 790 097, 80 грн. – пені, 503 301, 08 грн. – інфляційних втрат, 129 879, 05 грн. – 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2015 року між ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» укладено договір № 1/27-Г/5-Г, відповідно до якого продавець зобов’язався передати покупцеві протягом 2016р. газ в об’ємі до 18, 138 млн. кубічних метрів, а покупець зобов’язався оплатити переданий газ на умовах визначених у договорі. 01.02.2016 року між сторонами укладено додаткову угоду договору, якою збільшено об’єм газу. 29.11.2016 року між сторонами укладена, ще одна додаткова угода до договору, якою змінено ціну за газ. Відповідачем не виконано умови взятих на себе зобов’язань, а саме: станом на 21.08.2017 р. ПАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» за період 30.11.2016р. по 21.08.2017р. здійснила оплату у розмірі тільки 85 504, 80 грн., у зв’язку з чим у покупця перед продавцем виникла заборгованість в сумі 9 165 493, 79 грн. Також, у зв’язку із простроченням грошового зобов’язання за договором, відповідачу нараховано пеня, інфляційні витрати та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.11.2017р. у справі № 914/1829/17 позов Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” до Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс – Галичина” про стягнення 10 588 771, 72 грн. – задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс – Галичина” на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” – 9 165 493, 79 грн. – основного боргу, 790 097, 80 грн. – пені, 503 301, 08 грн. – інфляційних втрат, 129 879, 05 грн. – 3 % річних та 158 831, 58 грн. судового збору.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд враховував, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати за поставлений газ виконав лише частково, сплативши 85 504, 80 грн., внаслідок чого, в останнього утворилась заборгованість у розмірі 9 165 493, 79 грн. Дана обставина відповідачем не заперечувалась. Також судом встановлено, що загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань по оплаті поставленого газу підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 9 165 493, 79 грн. – основного боргу, 790 097, 80 грн. – пені, 503 301, 08 грн. – інфляційних втрат та 129 879, 05 грн. – 3% річних. Доказів зворотного суду не надано.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 21.11.2017р. у справі № 914/1829/17, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 21.11.2017р. скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс – Галичина” на користь Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” – 790 097, 80 грн. – пені та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Укрнафта” про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс – Галичина” пені в сумі 790 097,80 грн. - відмовити.

При цьому, скаржник стверджує, що до моменту подання позивачем позову в суд ПАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» не отримало виставленого позивачем рахунок для перерахунку пені, як вбачається з п.6.1 договору № 1/27-Г/5-Г від 25.12.2015р., що свідчить про невиконання позивачем договірних зобов’язань та факт відсутності у позивача підстав вимагати у Позивача сплати пені в судовому порядку. Також апелянт зазначає, що судом порушено норми процесуального права, а саме відповідачем направлено на адресу суду електронне повідомлення про відкладення розгляду справи, про що суд зазначає у своєму рішенні, однак безпідставно відхиляє його чим порушує законні права відповідача.

12.02.2018р. до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив б/н від 06.02.2018р. (вх. № 01-04/1165/18 від 12.02.18) на апеляційну скаргу, в якій останній просить рішення Господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки направляючи відповідачу розрахунок пені для оплати, в супровідному листі від 21.08.2017 р. позивач зазначив, що відповідно до п.6.1 договору від 25.12.2015р та додаткової угоди від 29.11.2016р., направляється для оплати пені за несплату вартості поставленого газу, що свідчить про виконання обов’язку визначеного в п.6.1 договору. Крім того, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки в матеріалах справи наявні документи які є достатніми для прийняття рішення та враховуючи імперативно встановлений ст. 69 ГПК України двомісячний строк та продовження ухвалою суду ще на 15 днів строку розгляду, судом першої інстанції в межах повноважень були створені належні умови для надання сторонами доказів в підтвердження чи спростування своїх вимог чи заперечень.

В судовому засіданні 02.04.2018 року представник позивача надав пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив.

Необхідно також зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи судами встановлено, що між Публічним акціонерним товариством “Укрнафта” (позивач, за договором – продавець) та Публічним акціонерним товариством “Нафтопереробний комплекс – Галичина” (відповідач, за договором – покупець) 25.12.2015р. укладено договір №1/27-Г/5-Г.

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець зобов’язався передати покупцеві протягом 2016р. газ в об’ємі до 18, 138 млн. кубічних метрів, а покупець зобов’язався оплатити переданий газ на умовах визначених у договорі.

Пунктом 2.1. Договору передбачено графік передачі газу в об’ємі до 18, 138 млн. кубічних метрів протягом 2016 року.

Можливі зміни місячних об’ємів поставки газу встановлюються по узгодженню сторін(п. 2.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору, ціна за 1 000 кубічних метрів, без врахування вартості транспортування газу по території України, становить 1 800, 00 грн. без ПДВ, збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ у розмірі 2% становить 36, 00 грн. з кожної 1 000 кубічних метрів газу, крім того ПДВ 367, 20 грн.: всього ціна складає 2 203, 20 грн.

Відповідно до п.4.2 договору, тариф на послуги з транспортування 1000, 00 кубічних метрів газу становить 4, 50 грн. без ПДВ, крім того ПДВ – 0, 90 грн., всього ціна складає 5, 40 грн.

01.02.2016р. між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1/3/113-Г, якою збільшено об’єм газу для поставки до 23, 552 млн. кубічних метрів за ціною 2 160, 00 грн.

29.11.2017р. між сторонами укладено додаткову угоду №2, згідно умов якої, сторони домовились внести зміни у п.4.1. договору, виклавши його в наступній редакції: ціна за 1 000 кубічних метрів, без врахування вартості транспортування газу по території України, становить 2 190, 00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 438, 00 грн.: всього ціна складає 2 628, 00 грн.

За змістом п.2 додаткової угоди №2, керуючись ч.3 ст.631 ЦК України, сторони встановили, що ціна товару за договором №1/27-Г/5-Г в розмірі 2 628, 00 грн. з ПДВ розповсюджується на правовідносини сторін щодо поставки газу у період з січня 2016р. по жовтень 2016р. включно.

Пунктом 3 додаткової угоди №2 визначено, що виходячи із ціни у 2 628, 00 грн. з ПДВ, встановленої сторонами у додатковій угоді, покупець зобов’язався відшкодувати продавцю повну вартість обсягів газу, поставлених протягом січня-жовтня 2016р., що загалом складає суму в розмірі 9 250 998, 59 грн. з ПДВ.

Згідно п. 4 додаткової угоди №2, заборгованість покупця перед продавцем у розмірі 9 250 998, 59 грн. з ПДВ мала бути погашена рівними платежами щомісячно з 30.11.2016р. по 30.05.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ “Укрнафта” поставлено ПАТ “Нафтопереробний комплекс – Галичина” газ на загальну суму 9 250 998, 59 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу до договору 1/27-Г/5-Г, підписаними та скріпленими печатками сторін

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати за поставлений газ виконав лише частково, сплативши 85 504, 80 грн., внаслідок чого, в останнього утворилась заборгованість у розмірі 9 165 493, 79 грн. Як встановлено судом, вищезазначена обставина відповідачем не заперечувалась.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Однією із підстав припинення зобов’язання є, у відповідності до ст.599 ЦК України, виконання, проведене належним чином.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 6.1 договору №1/27-Г/5-Г, за несвоєчасну оплату поставленого газу та послуг по транспортуванню газу покупець сплачує на користь продавця крім суми заборгованості пеню в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, на підставі виставленого продавцем рахунку.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Листом від 21.08.2018 року № 04-06/66/17 ПАТ «Укрнафта» повідомило ПАТ «Нафтопереробний комплекс – Галичина», що відповідно до п.6 Договору від 25.12.2015 року № 1/27-г/5-г та додаткової угоди № 2 від 29.11.2016 р., направляє для оплати нараховану пеню за несплату вартості поставленого газу. Просять до 24.08.2017 р. оплатити пеню за наявними У ПАТ «Нафтопереробний комплекс – Галичина» платіжними реквізитами ПАТ «Укрнафта».

Як вбачається з матеріалів справи, у долученому до супровідного листа № 04-06/66/17 від 21.08.2017р. розрахунку заборгованості та пені за недотримання договірних зобов’язань, щодо порядку розрахунків за передачу газу згідно договору № 1/27-г/5-г між ПАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина» та ПАТ «Укрнафта» та додаткової угоди № 2 від 29.11.2017р. станом на 21.08.2017р., позивач обґрунтував нарахування відповідачу пені в сумі 790 097, 80 грн. Крім того, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про одержання даного листа з додатками відповідачем.

Таким чином, колегія суддів вважає твердження апелянта, про неправомірне нарахування пені судом першої інстанції, безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з правомірним висновком місцевого господарського суду про підставність нарахування позивачем за період з 30.11.2016р. по 21.08.2017р. відповідачу пеню, яка згідно поданого розрахунку становить 790 097, 80 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604 - 609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 17.12.2016 у справі № 3-1276г15.

Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” роз’яснено, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно п.3.2. вищевказаної постанови, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, як вбачається з вимог позовної заяви, позивачем за прострочення виконання зобов’язання нараховано відповідачу за період з грудня 2016р. по липень 2017р. інфляційні втрати в розмірі 503 301, 08 грн. та за період з 30.11.2016р. по 21.08.2017р. 3% річних в розмірі 129 879, 05 грн. відповідно до поданого розрахунку.

Колегія суддів погоджується із здійсненим перерахунком судом першої інстанції з якого вбачається, що розмір пені становить 817 765, 32 грн., інфляційні нарахування складають 510 095, 56 грн., 3% річних – 134 416, 79 грн., тобто зазначені суми є більшими, ніж вказав позивач.

При цьому, відповідно до ч.1 п.2 ст. 83 ГПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення) суд розглядає спір в межах заявлених позовних вимог та не вправі виходити за їх межі без заявленого клопотання. Тому, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що задоволенню підлягають нараховані позивачем суми пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Таким чином, судова колегія погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача, у зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань по оплаті поставленого газу підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 9 165 493, 79 грн. – основного боргу, 790 097, 80 грн. – пені, 503 301, 08 грн. – інфляційних втрат та 129 879, 05 грн. – 3% річних.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 21.11.2017р. в справі за номером 914/1829/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м. Дрогобич Львівської області, № 32/17-179 від 14.12.2017р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду в порядку встановленого ст.ст.287,288 ГПК України.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 04.04.2018 року.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Костів Т.С.

Суддя Желік М.Б.