Постанова № 73160456, 29.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. Справа № 914/855/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Шкребій А.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фантастика” (надалі ТзОВ “Фієста-Фантастика”), б/н від 28.12.2017 (вх. № ЛАГС 01-05/146/18 від 09.01.2018)

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2017, суддя Крупник Р.В., повний текст складено 19.12.2017

у справі № 914/855/17

за позовом: ТзОВ “Фієста-Фантастика”, м. Львів

до відповідача-1: Управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2: Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів

про визнання терміну дії договору поновленим на строк, раніше встановлений договором

за участю учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2 – адвокат

від відповідача-1: ОСОБА_3 – представник (довіреність № 2901/228 від 26.03.2018)

від відповідача-2: ОСОБА_3 – представник (довіреність № 2901/вих-81 від 23.01.2018)

Відповідно до п.9 Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

03.05.2017 ТзОВ “Фієста-Фантастика” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання терміну дії договору поновленим на строк, раніше встановлений договором.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 у справі № 914/855/17 в позові відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2016р., оскільки у встановленому порядку Управлінням транспорту було прийнято рішення не продовжувати договірні відносини з позивачем на підставі договору про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів №179 П/Т від 29.04.2011, про що листом було повідомлено ТзОВ “Фієста-Фантастика”, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ “Фієста-Фантастика” подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини у справі, оскільки дійшов висновку, що у листі від 21.03.2017 відповідач-1 висловив своє небажання продовжувати договірні відносини. Також вважає, що суд не взяв до уваги листи від 28.11.2016 та від 27.01.2017, у яких відповідач, як сторона договору, підтвердив своє волевиявлення щодо продовження дії спірного договору на 2017 рік. Скаржник стверджує, що згода на продовження дії договору була викладена Управлінням транспорту у листі від 28.11.2016р. №2503-вих-4077..

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/806/18 від 31.01.2018), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема зазначає, що договір припинив свою дію в зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено. Згоди на його продовження департаментом не було надано.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/807/18 від 31.01.2018), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема зазначає, що договір припинив свою дію в зв’язку з закінченням строку, на який його було укладено. Згоди на його продовження департаментом не було надано.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Згідно протоколу №03 аукціону з визначення операторів паркування автотранспорту у м. Львові від 12.06.2007, ТзОВ “Фієста-Фанастика” визнано переможцем аукціону з визначення оператора паркування автотранспорту, адреса зони паркування: м. Львів, вул. І. Підкови, 1, пропонована кількість місць паркування 18 (а.с. 53-54 том І).

29.04.2011 між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (замовником) та ТзОВ “Фієста-Фантастика” (виконавцем) було укладено договір про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів №179 П/Т, згідно з умовами якого замовник надає виконавцю у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на пл. І. Підкови, 1, загальною площею 264,5 кв.м., згідно з планом майданчика для паркування, а виконавець зобов’язується організувати роботу майданчика для паркування транспортних засобів на пл. Підкови, 1 починаючи з 01.05.2011, забезпечити сплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі 2352,06 грн., до 30 числа кожного місяця (у лютому до 28/29 числа) включно (а.с. 19 том І).

У п. 1.1 договору зазначено, що цей договір укладений відповідно до ПК України, постанови КМУ від 03.12.2009 №1342 “Про затвердження Правил паркування транспортних засобів”, ухвали Львівської міської ради від 27.01.2011 №120 “Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова” із змінами та доповненнями від 31.03.2011.

Пунктами 5.1-5.3 договору сторони погодили, що термін його дії з 01.05.2011 до 31.12.2011. При згоді сторін та дотриманні умов термін дії цього договору може бути продовжено на наступний термін. Норма п. 5.2 цього договору може застосуватися необмежену кількість разів.

У зв’язку з відсутністю заперечень щодо припинення договірних відносин, строк дії договору неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод.

Востаннє, на підставі додаткового договору №1/58 П/Т від 31.12.2015 термін дії договору продовжено до 31.12.2016 (а.с. 20 том І).

Як вбачається з матеріалів справи, після укладення та в процесі виконання договору, Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради з 02.01.2017 набуло статусу юридичної особи та до нього перейшли повноваження замовника з організації паркування транспортних засобів у м. Львові, що підтверджується ухвалою ЛМР від 26.05.2016 №505, рішенням ЛМР №1062 від 18.11.2016, розпорядженням міського голови м. Львова №584 від 01.11.2016 та ухвалою ЛМР від 02.03.2017 №1565 (а.с. 107-119 том І).

Листом від 28.11.2016 №2503-вих-4077 Управління транспорту та зв’язку повідомило ТзОВ “Фієста-Фантастика”, що 02.01.2017 Управління набуває статусу юридичної особи та являтиметься замовником послуг з паркування транспортних засобів, відповідно здійснюватиме укладення та внесення змін до договорів про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів. У листі позивача запрошено з’явитися з 02.01.2017 до 31.01.2017 для укладення додаткової угоди на продовження терміну дії договору (а.с. 21 том І).

29.12.2016 ТзОВ “Фієста-Фантастика” звернулася до Управління транспорту та зв’язку листом №26-12/16, в якому просило продовжити дію договору на новий термін (а.с. 22 том І).

Аналогічні листи були направлені позивачем до Управління транспорту та зв’язку 27.01.2017 №27-01/17, 03.03.2017 №03-03/17, в яких позивач просив відповідача-2 письмово повідомити про дату, час та місце укладення договору (а.с. 22-23 том І).

Листом від 21.02.2017 №2503-633 Управління транспорту та зв’язку повідомив позивача про те, що після одержання відповіді та відповідних документів від юридичного департаменту, ТзОВ “Фієста-Фантастика” буде проінформовано щодо продовження дії договору (а.с. 24 том І).

21.03.2017 Управлінням транспорту (як замовником з 02.01.2017), за результатами розгляду звернень від 26.12.2016 № 26-12/16 та від 27.01.2017 № 27-01/17, повідомлено ТзОВ “Фієста-Фантастика”, що термін дії договору є припиненим з 01.01.2017, оскільки замовником не виявлено згоди на його продовження (а.с. 26 том І).

Позивач у свою чергу, вважаючи, що договір в силу закону поновився, просить в судовому порядку визнати договір продовженим до 31.12.2017р. на тих самих умовах, які були ним передбачені.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 6 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Так, ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч.1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів регламентують Правила паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342.

Дія цих Правил поширюється на осіб, які розміщують транспортні засоби на майданчиках для паркування (далі - користувачі), а також на суб'єктів господарювання, які утримують такі майданчики. Суб'єкти господарювання - балансоутримувачі майданчиків для паркування транспортних засобів державної та комунальної форми власності визначаються відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (п.2 Правил).

Ухвалою Львівської міської ради від 27.01.2011 №120 “Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова” затверджено: ставки збору за місця для паркування транспортних засобів та плату за паркування транспортних засобів на території м. Львова (додаток 1); перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування, загальної площі та кількості місць для паркування (додаток 2); межі зон паркування на території м. Львова для паркування транспортних засобів (додаток 3); договір про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів (додаток 4) (а.с. 124-127 том І).

При цьому, вказаною ухвалою встановлено, що замовником з організації паркування транспортних засобів у м. Львові визначено Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.

Додатком № 2 зазначеної ухвали Львівської міської ради передбачено перелік спеціальних земельних ділянок, визначених для забезпечення паркування транспортних засобів із зазначенням місця розташування, загальної площі та кількості місць для паркування, серед яких під №11 і є земельна ділянка на пл. Підкови,1, яка за договором була передана позивачу.

Договір №179 П/Т між сторонами був укладений згідно типового договору, форма і зміст якого визначений у додатку №4 цієї ж ухвали.

Таким чином, на підставі зазначеного договору та вказаних нормативно-правових актів між сторонами у справі виникли взаємні права та обов’язки.

Як зазначалося вище, згідно з вказаним договором Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР надав у користування ТзОВ “Фієста-Фантастика” спеціально визначену земельну ділянку для обслуговування майданчика для паркування площею 264,5 кв.м. на 23 парко-місця, яка знаходиться на пл. І. Підкови, 1 у м. Львові, а ТзОВ “Фієста-Фантастика” взяло на себе зобов’язання організувати роботу майданчика для паркування транспортних засобів на пл. І. Підкови, 1, починаючи з 01.05.2011.

У п. 5.1 договору сторонами визначено термін його дії, а саме погоджено, що такий діє з 01.05.2011 до 31.12.2011.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що при згоді сторін та дотриманні умов, термін дії цього договору може бути продовжено на наступний термін.

Сторонами підтверджено, що у зв’язку з відсутністю заперечень щодо продовження договору, такий неодноразово пролонговувався, востаннє строк дії договору продовжено до 31.12.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з закінченням терміну дії договору, між позивачем та відповідачем-1 велося листування щодо пролонгації договору.

Згідно з п. 2 Положення про паркування транспортних засобів у м. Львові, затв. ухвалою ЛМР від 29.12.2011 №1072 (із врахуванням змін, внесених ухвалою ЛМР №1890 від 27.04.2017), замовник – управління транспорту департаменту житлового господарства та інфраструктури, уповноважений орган з організації паркування транспортних засобів у м. Львові, оператор – суб’єкт підприємницької діяльності (юридична особа, її філія (відділення, представництво), фізична особа – підприємець), якому на конкурсних засадах надано у користування земельну ділянку, спеціально визначену для паркування транспортних засобів.

Листом від 21.03.2017 №2503-1059 Управління транспорту повідомило позивача про припинення з 01.01.2017 дії договору (а.с. 26 том І).

Тобто, вказаним вище листом відповідач-1 висловив небажання продовжувати договірні відносини з позивачем щодо використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів за адресою: м. Львів, пл. І. Підкови, площею 264,5 кв.м.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз спірного договору зазначає, що договір від 29.04.2011 № 179 П/Т за своєю правовою природою не є договором оренди в розумінні приписів ч.1 ст.764 ЦК України, ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч.1 ст. 777 ЦК України, ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 1 та 15 Закону України "Про оренду землі".

Договір про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів №179 П/Т від 29.04.2011 не містить умов про його автоматичне продовження або щодо наявності у оператора (позивача) переважного права на укладення нового договору на новий термін після закінчення строку його дії..

Відтак, до нього не можуть бути застосовані відповідні положення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням відповідачів та суду першої інстанції про те, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ст..ст. 901,902, 903 за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу і замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Зі змісту спірного договору (п.2.2) вбачається, що виконавець (позивач) зобов»язується організувати роботу майданчика для паркування транспортних засобів та здійснювати щомісячні авансові платежі в місцевий бюджет, як збір за місця для паркування транспортних засобів у розмірі 2 352,06 грн. до 30 числа кожного місяця.

Визначення сторонами договору як «замовник» та «виконавець» не свідчить про правову природу договору поставки.

Тобто, вказаний договір укладений у відповідності до типового договору про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів (додаток 4), затверджений ухвалою Львівської міської ради від 27.01.2011 №120 “Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова”.

Як зазначалося вище, пунктом 5.2 договору сторони погодили, що лише при згоді сторін та дотриманні умов термін дії цього договору може бути продовжено на наступний термін.

Твердження скаржника про те, що направивши лист від 28.11.2016 №2503-вих-4077 Управління транспорту тим самим надало згоду на продовження дії договору, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованим, оскільки у листі Управління лише зазначає, що для укладення додаткової угоди на продовження дії договору необхідно прибути до Управління в період з 02.01.2017-31.01.2017.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази про надання Управлінням згоди на продовження дії договору, які б були оформлені відповідним додатком до договору.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір вважається припиненим 31.12.2016 року в зв’язку з закінченням терміну його дії.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги вимоги щодо поновлення строку дії договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором № 179 П/Т від 29.04.2011 (а.с. 133-135 том І) є безпідставними, оскільки такий договір не містить умов про його автоматичного продовження, а відповідно до п.5.2 договору таке можливе лише за згодою сторін.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу відповідачами належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2017 у справі № 914/855/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Матущак О.І.

ОСОБА_1