Постанова № 73160429, 02.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 910/18216/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.за участю представників учасників процесу:від позивача: згідно з протоколу судового засідання від відповідача: згідно з протоколу судового засіданнярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фармстрандарт-Біолік" на рішенняГосподарського суду міста Києва від18.01.2018суддя Головатюк Л.Д.повний текст складено23.01.2018за позовомпублічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", Помірки, м. Харківдотовариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)", м. Київпростягнення заборгованості за неналежне виконання організації транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 520 133,56 грн.,

За результатом розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства "Фармстандарт-Біолік" (надалі-позивач/ПАТ "Фармстандарт-Біолік") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" (надалі- відповідач/ТОВ "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)") про стягнення збитків у розмірі 520 133,56 грн. ( еквівалент 1 128 150 рос. рублям).

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 06.10/14 від 06.10.2014, а саме порушення умов збереження переданого для перевезення товару, ПАТ "Фармстандарт-Біолік" понесло збитки у розмірі 520 133,56 грн., які, враховуючи 5.5.1. зазначеного договору, повинні бути відшкодовані ТОВ ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі № 910/18216/17 відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено наявності у сукупності всіх чотирьох елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків в порядку ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі № 910/18216/17, ПАТ "Фармстрандарт-Біолік" (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Крім того, також просив стягнути з ТОВ "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" на користь ПАТ "Фармстандарт-Біолік" судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ПАТ "Фармстрандарт-Біолік" вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст. ст. 22, 623, 932, 933, 934 Цивільного кодексу України та ст. 228 Господарського кодексу України, а також, порушенням норм процесуального права. Так, за твердженнями заявника апеляційної скарги, місцевим господарським судом не було враховано умови п. 4.3. договору № 06.10/14 від 06.10.2014 та вимоги ч. 2 ст. 932 ЦК України, оскільки зниження температурного режиму до відмітки нижче нуля відбулося під час перевантаження товару в аеропорті або безпосередньо під час авіатранспортування компанією LOT Cargo, а тому саме відповідач несе особисту відповідальність за дії авіаперевізника, який відповідав за перевезення товару під час його авіаперевезення, внаслідок чого такий товар був заморожений.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про відсутність у відповідача збитків. З даного приводу заявник апеляційної скарги зазначає, що з метою врегулювання спору з публічним акціонерним товариством «Фармстандар» укладеного між ними контракту, було укладено додаткові угоди до нього № 1 від 12.01.2017 та № 2 від 13.03.2017, за якими ПАТ "Фармстандарт-Біолік" взяло на себе зобов'язання за власний рахунок організувати заміну товару належної якості на безоплатній основі до 30.06.2017. Так, 29.06.2017 на підстав ВДМ № 1005022/290617/0047613 позивачем було здійснено заміну (поставку) ПАТ «Фармстандарт», замість зіпсованої партій товару, а тому, враховуючи приписи ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України та ст. 228 Господарського кодексу України відповідач, як особа відповідальна за організацію поставки повинна відшкодовувати понесені позивачем збитки у розмірі який дорівнює зіпсованій вартості товару.

Скаржник вказує, що місцевим господарським судом не було враховано умови п. 4. 5.1 договору, чим порушено вимоги ч.ч. 2,3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», ст. 934 Цивільного кодексу України. На на думку заявника апеляційної скарги, саме у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з організації транспортного обслуговування (порушенням умов збереження товару) останній повинен нести таку відповідальність.

Публічне акціонерне товарситво "Фармстандарт-Біолік" зазначає, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку акту про невідповідність товару від 06.03.2017, висновку № б/н від 19.12.2017 хімічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Кармазіна та акту № 100 від 14.04.2017 Комунального закладу охорони здоров'я «обласний клінічний шкірно-вернерологічного диспансер», і, як наслідок, суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про псування товару.

27.03.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА) заперечує проти доводів скаржника, викладених у апеляційній скарзі, та вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставин, належним чином дослідив наявні докази, а відтак, оскаржуване судове рішення прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У судовому засіданні адвокат скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, з викладених в ній підстав.

Адвокат відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з наведених у відзиві на не підстав.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, що 06.10.2014 між ПАТ "Фармстандарт-Біолік", як замовником та ТОВ "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)", як експедитором було укладено договір № 06.10/14 (надалі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору експедитор взяв на себе зобов'язання з організації митно-брокерського та транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника.

Пунктом 1.2. договору також визначено, що по кожній окремій відправці вантажу Замовника складається доповнення до договору з вказанням конкретних умов транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування цієї відправки. Таке доповнення є невід'ємною складовою частиною цього договору.

У відповідності до умов п. 2.1. договору, експедитор зобов'язаний:

Укладати за рахунок замовника договори транспортного перевезення вантажів з вантажоперевізниками (п. 2.1.1 договору).

Здійснювати організацію транспортно-експедиторського та митно-брокерського обслуговування вантажів замовника згідно отриманих від нього інструкцій, інформації про вантаж та відвантажувальних реквізитах у відповідності з чинними правилами перевезення вантажів (п. 2.1.2. договору).

Згідно п. 2.2.1. договору від до обов'язків замовника входить: підготувати вантаж до відправлення/приймання в належній тарі та упаковці, яка оберігає вантаж від псування і пошкодження на шляху слідування і під час перевалки, отримати та оплатити всі необхідні ліцензії, дозволи і декларації.

Пунктом п. 4.5.1. договору від 06.10.2014 сторони погодили, що експедитор несе відповідальність за збитки, що виникли у замовника внаслідок неналежного виконання умов даного договору експедитором.

Так, на виконання умов договору, сторонами розрахунком вартості авіаперевезення (USD)/ доручення на доставку вантажу авіатранспортом (EXPORT) № 47 від 06.12.2016 (додаток до договору), було погоджено обсяг та умови здійснення доставки вантажу: лікарські засоби Антиген кардіоліпіновий РМП з а/п Бориспіль (Україна) до а/п Шереметьево (Росія); відправник - ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК", отримувач - ПАТ "ФАРМСТАНДАРТ".

В графі "Особливі умови" зазначено: "В авіанакладній вказати: "Не допускати замороженим препарату".

Як вказує позивач, 23.01.2017 публічне акціонерне товариством «Фармстандарт» (Російська Федерація) листом № 80/скл (копія міститься в матеріалах справи) звернулось до ПАТ "Фармстандарт-Біолік щодо порушення температурного режиму.

29.06.2017 позивачем було на підставі ВДМ № 10005022/290617/0047613 було здійснено заміну (поставку) публічному акціонерному товариству «Фармстандарт» нової партії товару: лікарські засоби Антиген кардіоліпіновий РМП серії № 500054 та № 500055 у кількості 2 500 упаковок, вартістю 1 128 150 рос. рублів, замість зіпсованої партії товару серії № 50052/500/S052.

21.08.2017 ПАТ "Фармстандарт-Біолік" було направлено відповідачу претензію № 1613/05 про відшкодування збитків у сумі еквівалентній 1 128 150 рос. рублів.

Листом № 188 від 02.10.2017 відповідач відмовив позивачу у відшкодування збитків.

Вважаючи, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з організації транспортно-експедиторського обслуговування, а саме - порушив умови збереження переданого позивачем для перевезення товару, що спричинило необхідність заміни і повторної поставки, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення збитків з відповідача у порядку ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 228 Господарського кодексу України в розмірі 520 133,56 грн.

В свою чергу відповідач проти позову заперечує та зазначає, що він належним чином виконав своє зобов'язання щодо вказування в авіанакладній "Не допускати замороженим препарату". Як вказує відповідач, жодних інших зобов'язань, крім зазначення "Не допускати замороженим препарату" у авіанакладній, сторони не погоджували, а тому останній (ТОВ "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" не був зобов'язаний надавати позивачеві такі супутні послуги як можливе перепакування вантажу в інше пакування, укладення договорів зі складами з відповідним температурним режимом, замовлення спеціального транспорту тощо.

Таким чином відповідач зазначає, що він не може нести будь-якої відповідальності за потенційно можливі збитки позивача, пов'язані з впливом температури на товар, оскільки відповідач не був зобов'язаний контролювати такий температурний режим, а за погодженням із позивачем, лише вказав відповідне застереження в авіанакладній.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України ( надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України (надалі-ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них ( ст. 908 ЦК України).

Статтею 909 ЦК України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

За приписами 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як вже зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, що 06.10.2014 між ПАТ "Фармстандарт-Біолік", як замовником та ТОВ "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)", як експедитором було укладено договір № 06.10/14.

Відповідно до умов зазначеного договору сторонами було підписано розрахунок вартості авіаперевезення (USD) / доручення на доставку вантажу авіатранспортом (EXPORT) № 47 від 06.12.2016 (копія міститься у матеріалах справи, а.с. 18).

В графі "Особливі умови" зазначено: "В авіанакладній вказати: "Не допускати замороженим препарату".

Як вбачається з ававіанакладної 080 IEY 32631244 (копія якої наявна в матеріалах справи, а.с. 42) в графі Handling information (інформація по обробці вантажу) зазначено: "DO NOT FREEZE THE GOODS" (не заморожувати товар).

Судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено та вбачається з ававіанакладної 080 IEY 32631244, що жодних інших зобов'язань, крім вказати відповідне застереження, сторони не погоджували.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з наданої відповідачем до суду розрахунку вартості авіаперевезення (USD) / доручення на доставку вантажу авіатранспортом (EXPORT) № 63 від 01.08.2017 ( а.с. 82), яка підписана між позивачем та відповідачем на виконання іншого замовлення. В графі "Особливі умови" даного розрахунку/доручення зазначено:

1. Після доставки в а/п Бориспіль розмістити місця в холодильній камері з підтриманням температурного режиму від +2 до +8 гр. С.

2. Після доставки в а/п Мінськ розмістити місця в холодильній камері з підтриманням температурного режиму від +2 до +8 гр. С.

Розрахунок/доручення № 63 від 01.08.2017 містить чітко закріплені зобов'язання відповідача, як експедитора, здійснювати зберігання вантажу з дотримання відповідного температурного режиму у спеціалізованих холодильних камерах.

В свою чергу, вказаний розрахунок вартості авіаперевезення (USD) / доручення на доставку вантажу авіатранспортом (EXPORT) № 47 від 06.12.2016, яке є предметом розгляду у даній справі, підписаний між тими ж сторонами, таких зобов'язань не містить, а обов'язок відповідача щодо відображення застереження про недопустимість заморожування в авіанакладній, був виконаний у повному обсязі.

Місцевим господарським судом правомірно було відхилено посилання позивача, з яким і погоджується судова колегія апеляційного господарського суду, на положення ч. 2 та ч. 3 ст. 933 ЦК України відповідно до яких експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі, виходячи з наступного.

Так, публічне акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" зазначає про те, що з боку відповідача не було заявлено будь-яких претензій та додаткових запитів до відповідача щодо організації виконання зобов'язань по доставці лікарських засобів на підставі погодженого Розрахунку/Доручення.

Стаття 933 ЦК України має назву "Документи та інша інформація, що надаються експедиторові".

Відповідач, дійсно, не надавав позивачеві жодних повідомлень про недоліки одержаних від нього в межах даного замовлення документів.

Однак причина заявлених позивачем збитків не недоліки документів, а вплив температур на вантаж.

Пунктом 2.2.1. договору сторони визначили, що до обов'язків позивача, як замовника входить: підготувати вантаж до відправлення/приймання в належній тарі та упаковці, яка оберігає вантаж від псування і пошкодження на шляху слідування і під час перевалки, отримати та оплатити всі необхідні ліцензії, дозволи і декларації.

Очевидним є той факт, що порушення температурного режиму зберігання товару, пов'язане в першу чергу з пакуванням такого товару.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що зобов'язання щодо забезпечення належного пакування, яке б захищало товар від псування не лише під час перевезення, а й під час перевалки (переміщення вантажу з одного транспортного засобу на іншій) покладене на позивача як замовника за договором. Саме тому, немає жодних підстав покладати на відповідача відповідальність за псування товару, яке стало наслідком власних дій позивача.

Як вже зазначалось вище, публічне акціонерне товариством «Фармстандарт» (Російська Федерація) 23.01.2017 листом № 80/скл (копія міститься в матеріалах справи) звернулось до ПАТ "Фармстандарт-Біолік щодо порушення температурного режиму.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається зі змісту претензійного листа 23.01.2017 № 80/скл, щодо порушення температурного режиму, чітко зазначена причина такого порушення - відсутність належної комплектації товару для дотримання умов транспортування ( а.с. 22).

Відтак, контрагент позивача, з яким наступними своїми діями погодився і сам позивач, визнав, що причина псування товару - неналежна упаковка вантажу, що є обов'язком позивача, згідно п. 2.2.1. договору.

Що стосується акту про невідповідність товару від 06.03.2017, який позивач пред'являє як доказ псування вантажу і наявності збитків, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказаний акт є неналежним та допустимим доказом, оскільки:

- складений без участі відповідача чи іншої незацікавленої компетентної особи;

- між пов'язаними особами (ПАТ "Фармстандарт" (Російська Федерація) є материнською компанією позивача, оскільки станом на дату складення згаданого акту вказана особа володіла 96,9348 % акцій позивача (https://smida.gov.Ua/db/owners/01973452/2017/l - інформація з сайту Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України міститься у матеріалах справи;

- складений не в місці (аеропорт "Шереметьево") та не в момент видачі вантажу, а в іншому місці та після перевезення вантажу ПАТ "Фармстандарт";

- складений через 79 днів після прийняття товару (вантажу).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції і судовою колегією апеляційної інстанції, що акт про невідповідність товару, який (акт) було складено між пов'язаними особами, які мають спільний інтерес, без залучення не лише відповідача, а й будь-якої сторонньої експертної організації для підтвердження неналежної якості і псування товару, за спливом тривалого часу після прийняття товару (вантажу), а саме- 06.03.2017; в той час, як такий товар було отримано контрагентом позивача 19.12.2016 ( а.с.43-46).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Місцевим господарським судом та колегією суддів апеляційної інстанції встановлено відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки:

- єдиним доказом зіпсованості товару є акт між позивачем та його контрагентом - ПАТ "Фармстандарт" (Російська Федерація) від 06.03.2017.

- жодних висновків експертного дослідження або аналогічних вірогідних доказів зіпсованості товару, які були б видані уповноваженими на те органами - відсутні.

Крім того, відповідно до п. 4.5.1. договору експедитор несе відповідальність за збитки, що виникли у замовника внаслідок неналежного виконання умов даного договору експедитором.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у діях відповідача протиправна поведінка відповідача відсутня, оскільки ним не порушено жодного свого зобов'язання. Вини у діях відповідача також немає, оскільки він забезпечив сумлінне і належне виконання покладених на нього договором та відповідним дорученням обов'язків, а, відтак, збитки позивача, з огляду на надані ним докази - є недоведеними.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідач, після отримання претензії позивача звернувся до безпосередніх перевізників - авіакомпанії LOT Cargo (Польща) та ТОВ "Карголайт" - агента з продажу вантажних перевезень щодо надання відповідних роз'яснень.

Так авіакомпанія LOT Cargo (Польща) надала листа від 20.04.2017 в якому пояснила, що вантаж було отримано без будь-яких пошкоджень та невідповідностей (в належній формі та стані). Вантаж зберігався за нормальних температурних умов, у відповідності з авіанакладною і не був заморожений. Не було жодної інформації про пошкодження від компанії з обробки вантажів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карголайт" у листі від 22.09.2017 № 050/17 (копія міститься у матеріалах справи, а.с. 85) пояснило, що авіакомпанія не несе відповідальності за дотримання температурного режиму при навантажувально-розвантажувальних роботах на сегментах від складу до літака і навпаки. При цьому, згідно правил ІАТА. відправник зобов'язаний використовувати спеціальну упаковку з терморегуляцією для підтримки необхідної температури на всіх ділянках та застосувати спеціальне маркування, якщо він бажає дотримання відповідного температурного режиму.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає мотивованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у сукупності всіх елементів складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків в порядку ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, а саме, наявності збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою ТОВ "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" та завданими збитками, вини відповідача.

Посилання скаржника на висновок № б/н від 19.12.2017 хімічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Кармазіна колегія суддів приймає до уваги в якості доказів завдання шкоди саме експедитором, оскільки складений експертом хімічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Кармазіна був складений за замовленням позивача, перевірка якості товару проведена лише 19.12.2017 року, що свідчить про надання товару на експертизу вже після спливу значного часу після перевезення такого товару.

Стосовно тверджень скаржника про порушення вимог ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», ст. 934 Цивільного кодексу України колегією суддів не приймаються, оскільки саме на позивача, як замовника за договором ( п. 2.2.1) було покладено обов'язок підготувати вантаж до відправлення/приймання в належній тарі та упаковці, яка оберігає вантаж від псування і пошкодження на шляху слідування і під час перевалки. Крім того, у претензійному листі 23.01.2017 № 80/скл контрагентом - ПАТ "Фармстандарт" (Російська Федерація) щодо порушення температурного режиму, чітко зазначена причина такого порушення - відсутність належної комплектації товару для дотримання умов транспортування.

Частиною 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, інші доводи скаржника викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Також, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фармстрандарт-Біолік" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі № 910/18216/17 залишити без змін.

2. Справу № 910/18216/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 04.04.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Сулім