Рішення № 73160300, 29.03.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2018 р.Справа № 924/13/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Маєвській Н.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до приватного підприємства фірма „Деметра”, с. Кам’янка, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області

про стягнення 58802,79 грн.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 02.01.2018 р.

відповідач : ОСОБА_2 – за довіреністю від 01.11.2017р.

У судовому засіданні 28.03.2018р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 185, 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 58802,79 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу. В обґрунтування позовних вимог вказує, що проведеною Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що відповідач здійснював самовільне використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, чим порушував вимоги ст.ст. 16, 19 кодексу України „Про надра”. Відповідачем в період з 01.10.2014р. по 10.10.2017р. здійснено забір 12424 м.куб. води з підземного водоносного горизонту (довідка ПП фірма „Деметра” № 87 від 27.10.2017р., інформація державної статистичної звітності за формою №2-ТП (водгосп) за 4 квартал 2014р., 2015р., 2016р.). Шкода, завдана внаслідок вищевказаних дій, становить 58802,79 грн. Листом від 24.11.2017р. № 4969/06 відповідачу пропонувалось у добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду, однак, претензія залишена без задоволення, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, вважає правомірними та обґрунтованими.

Відповідач відзив на позов не подав, його представник в судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує, посилається на те, що він є сільськогосподарським виробником із часткою виробництва більше 75 відсотків та спеціального дозволу на користування надрами йому не потрібно.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу по суті спору, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.10.2017р. Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складено акт № 562/02 від 10.10.2017р. Перевіркою встановлено, що відповідач здійснює спеціальне водокористування за відсутності спеціального дозволу на користування ділянками надр (підземні води), чим порушує ст.ст. 16, 19, 21, 23 кодексу України „Про надра”. Вказаний акт підписаний директором відповідача ОСОБА_3

Згідно наявної в матеріалах справи статистичної звітності №2 – ТП (водгосп) за IV квартал 2014 року ПП фірма „Деметра” видобула 920 куб.м. води, за 2015р. – 3230 м.куб., за 2016р. – 4140 м.куб. та довідки № 87 від 27.10.2017р. ПП фірма „Деметра” у період з 01.01.2017р. по 10.10.2017р. видобуто води – 4134 м.куб., а всього за період з 01.10.2014р. по 10.10.2017р. видобуто підземної води – 12424 м.куб.

Згідно розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземних вод) приватним підприємством фірма „Деметра” (Хмельницька область, Кам’янець – Подільський район, с. Кам’янка, вул. Шкільна, 43А), проведеного позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за № 767/16783, розмір збитків становить 58802,79 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом № 4969/06 від 24.11.2017р., в якому повідомляв про необхідність відшкодування шкоди в добровільному порядку у десятиденний термін в сумі 58802,79 грн. Однак, відповідач відповіді не надав, заподіяну шкоду у вказаний термін не відшкодував.

10.10.2017р. Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області складено протокол про адміністративне правопорушення № 001746, в якому вказано, що приватним підприємством фірма „Деметра” в особі директора ОСОБА_4 порушено право державної власності на надра, а саме здійснюється з-абір підземних вод з артезіанської свердловини за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), що є порушенням за ст.ст. 21, 23 кодексу України „Про надра”. Відповідачем протокол підписано та зазначено, що порушення будуть усунуті.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення №223/02 від 23.10.2017р. встановлено, що гр. ОСОБА_3, який працює на посаді директора ПП фірма „Деметра”, вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тим, що 10.10.2017р. під час проведення планової перевірки ПП фірма „Деметра” встановлено, що директором підприємства порушено право державної власності на надра, а саме здійснюється забір підземних вод з артезіанської свердловини за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Оскільки відповідач в добровільному порядку шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 58802,79 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Аналізуючи надані в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, дослідивши і оцінивши обставини та докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 35 вказаного Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Відповідно до п.п. 1, 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 (в редакції, чинній на час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів щодо, зокрема, наявності та дотримання умов виданих дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин.

Згідно п. 6 вищевказаного положення Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право: проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та пред'являти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Пунктами 1, 3 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011р. № 429 (в редакції, чинній на час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства), визначено, що реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території здійснюється її територіальними органами - Державною екологічною інспекцією в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Статтею 16 Кодексу України „Про надра” визначено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України „Про надра” надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Таким чином, суб'єкт господарювання, який здійснює користування надрами, зобов'язаний отримати відповідний дозвіл.

Суд встановив, що відповідач в порушення статтей 16, 19 Кодексу України „Про надра” здійснював самовільне використання водних ресурсів у відсутності спеціального дозволу на користування надрами, про що працівниками Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № 562/02 від 10.10.2017р. При цьому, акт підписано представником відповідача без зауважень.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статтей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 65 Кодексу України „Про надра” порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

За приписами ч. 2 ст. 65 Кодексу України „Про надра” відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до ст. 67 Кодексу України „Про надра” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009р. за № 767/16783 (далі - Методика) передбачений порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, в тому числі і у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Згідно п. 1.4 методики, остання застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог фізичними особами, фізичними особами - підприємцями та юридичними особами природоохоронного законодавства.

Відповідно до п. 1.7. методики самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Згідно п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою: Зсам = 5 х W х ОСОБА_2 (грн.), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м-3; ОСОБА_2 - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар’єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів ОСОБА_2 аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності) (п. 9.2 вищевказаної Методики).

Відповідно до ст. 255.5.2. Податкового кодексу України, ставка рентної плати за спеціальне водокористування підземних вод станом на момент виявлення порушення встановлена у розмірі 94,66 грн./100 м.куб.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків, заподіяних державі в результаті самовільного використання відповідачем водних ресурсів за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, зроблено позивачем у відповідності до п. 9.1 Методики. При цьому фактичний об'єм води, що використаний відповідачем самовільно без дозвільних документів визначений позивачем на основі даних довідки відповідача № 87 від 27.10.2017р. та державної статистичної звітності №2-ТП (водгосп) за IV квартал 2014р., 2015р., 2016р.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди (п. 1.6. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 27.06.2001р. № 02-5/744).

Зібраними у справі доказами: актом № 562/02 від 10.10.2017р. перевірки дотримання ПП фірма „Деметра” вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, протоколом № 001746 від 10.10.2017р. про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення № 223/021 від 23.10.2017р. в повній мірі підтверджується факт скоєння відповідачем правопорушення, а саме – самовільне використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Зважаючи на викладене, у діях відповідача наявний склад всіх чотирьох умов, необхідних для відшкодування спричиненої державі шкоди внаслідок порушення водного законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 58802,79 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача проти позову, з посиланням на те, що він є сільськогосподарським виробником із часткою виробництва більше 75 відсотків та відповідно спеціальний дозвіл на користування надрами йому отримувати не потрібно, судом зазначається наступне:

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про надра”, землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.

Тобто, даною нормою передбачено, що дозвіл на користування надрами отримувати не потрібно лише за наявності таких умов:

1. сільськогосподарський товаровиробник є землевласником або землекористувачем;

2. частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік складає 75 відсотків;

3. підземні води видобуваються для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб в межах наданих земельних ділянок.

Як встановлено судом, відповідач не є ні землевласником ні землекористувачем, доказів зворотнього ним не надано.

За таких обставин, посилання відповідача на те, що від є сільськогосподарським товариством з часткою сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік 75 відсотків, та що він відповідно має право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб, судом не приймається

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про Державний бюджет України на 2017 рік” джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2017 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами, при цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (п. 7 ч. 3 ст. 29).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до п. п. 2.2 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013р. № 43 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013р. за № 291/22823, у процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства: відкривають бюджетні рахунки для зарахування надходжень у національній валюті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю. За результатами розподілу платежів між державним та місцевими бюджетами органи Казначейства формують Відомість розподілу платежів до бюджетів (п. 8.1 Порядку).

Таким чином, суд стягує кошти на рахунок вказаний позивачем у позові, а в подальшому органи Казначейства здійснюють розподіл платежів між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, та перераховують розподілені кошти за належністю.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст.2, 13, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький до приватного підприємства фірма "Деметра" с. Кам'янка, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області про стягнення 58802,79 грн. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства фірма "Деметра" (с. Кам'янка, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, вул. Шкільна,43А, код 36744972) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (м. Хмельницький вул. Івана Франка, будинок 2/2, ідентифікаційний код 38045514), шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, в розмірі 58802,79 грн. (п’ятдесят вісім тисяч вісімсот дві гривні 79 коп.), зарахувавши кошти на аналогічний рахунок Кам’янської сільської ради, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій наступними реквізитами: розрахунковий рахунок 33116331700254, код бюджетної класифікації доходів 24062100, код одержувача 37971377, МФО 815013, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Хмельницькій області).

Стягнути з приватного підприємства фірма "Деметра" (с. Кам'янка, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області, вул.. Шкільна,43А, код 36744972) на користь Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Івана Франка, 2/2, ідентифікаційний код 38045514) 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України.

Повне судове рішення складено 04.04.2018р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,(29000, м. Хмельницький, вул. І. Франка, 2/2)

3 - відповідачу (32307, с. Кам'янка, Кам. - Подільського р-ну, вул. Шкільна,43А)

Всім реком. з повід.