Рішення № 73160254, 29.03.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2018 р.Справа № 924/82/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є. за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" м.Хмельницький

до Управління соціального захисту населення Ізяславської районної державної адміністрації, м. Ізяслав Хмельницька область

про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів в сумі 195 343,51 грн.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 за довіреність № 2652 від 12.12.17р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач у позові просить стягнути з відповідача 195343,51грн. боргу по відшкодуванню витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів Ізяславського району за період з 01.01.17р. по 31.12.17р. включно.

Обґрунтовуючи позов, позивач стверджує наступне. ПАТ „Укртелеком” є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону „Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.12 № 925 та інших нормативних актів.

За Законом „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” пільги щодо оплати житлово – комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Відповідно до закону „Про телекомунікації” та Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг споживачам, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства.

В період з 01.01.17р. по 31.12.17р. позивач надав послуги зв'язку на пільгових умовах населенню міста Ізяслав та Ізяславського району Хмельницької області, які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги за ЗУ: „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, „Про охорону дитинства”.

В вищевказаних законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії. Безумовному обов’язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов’язок держави відшкодувати такі пільги.

Згідно пп. б п.4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів (субвенції держбюджету України) у порядку, встановленому КМУ. Постановою КМУ від 04.03.02 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Встановлено механізм фінансування таких видатків. Пунктом 2 постанови № 256 визначено – головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на пільги. Згідно Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держпрограм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких входить питання праці та соціального захисту. Таким чином, зауважує позивач, розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг Ізяславського району є Управління соціального захисту населення Ізяславського району Хмельницької області, який і зобов’язаний відшкодувати надані позивачем послуги. Проте, останній вказаного обов’язку за період з січня по грудень 2017 року не виконав.

В силу п. 10 Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою КМУ 29.01.03р. № 17 підприємства та організації, котрі надають послуги, щомісяця до 25 числа подають повноважному органу на паперових та електронних носіях розрахунки відносно вартості наданих послуг пільговим категоріям відповідно форми „2- пільга”.

На виконання вказаного, позивач оформляв і направляв відповідачу щомісяця відповідні звіти, що підтверджується поштовими документами. Отримавши звіти відповідач розрахунків не здійснив, пославшись на відсутність коштів для відшкодування пільг

Позивач зауважує, що не підписання актів звірки розрахунків за надані послуги з боку відповідача не свідчить про ненадання позивачем відповідних послуг та не свідчить про невизнання відповідачем заявленої суми до відшкодування, але є фактично намаганням відповідача у такий спосіб не виконувати обов’язок, передбачений законодавством.

Зобов’язання по виплаті субвенцій, пільг, допомоги з оплати спожитих житлово – комунальних послуг та зв’язку, компенсації громадянам з бюджету, на що згідно з Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно ст. 617 ЦК відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. Отже, недофінансування відповідача коштами субвенції з державного бюджету не є підставою для звільнення управління соцзахисту населення від виконання зобов’язань перед позивачем відносно компенсації втрат на надання послуг на пільговій умові.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує та зазначає, що Управління соціального захисту населення Ізяславської районної державної адміністрації Хмельницької області є бюджетною установою і діє у відповідності до вимог чинного законодавства України. Всі платежі, які здійснює управління, проводяться на підставі кошторисних призначень, згідно затверджених кошторисів та коштів, передбачених на конкретні цілі відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач відмічає, що незважаючи на те, що відповідно до п.3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, в даній ситуації управління соціального захисту населення лише здійснює перерахування коштів на рахунки підприємств - надавачів послуг, а не проводить розподіл коштів.

Зауважує, що протягом 2017 року Договір про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян між Управлінням соціального захисту населення Ізяславської районної державної адміністрації та ПАТ «Укртелеком» на 2017 рік не укладався.

Враховуючи викладене у позові просить відмовити.

У відповіді на відзив позивач відмітив, що зобов 'язання відповідача відшкодувати позивачу, кошти за послуги надані пільговим категоріям населення виникло із закону, тому укладення договору у даному випадку не є обов'язковим. При цьому зауважує, що позивач вживав заходів щодо укладення із відповідачем договору про відшкодування коштів за телекомунікаційні послуги надані пільговикам, але відповідач відмовився від укладення цього договору. У наданій позивачу відповіді, листом за вих. № 849 віл 10.03.2017р., відповідач повідомив позивача про те, що у 2017 році в Державному бюджеті не передбачені видатки на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету всім категоріям громадян і фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету. Також зауважив, що договір про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільгових категоріям споживачів буде укладений після прийняття змін до районного бюджету.

Позивач вважає, що не підписання актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги електрозв'язку ПАТ «Укртелеком» з боку відповідача не свідчить про не надання Товариством телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період січень-грудень 2017 року пільговим категоріям громадян та не свідчить про не визнання Відповідачем заявленої суми до відшкодування.

Крім того звертає увагу суду, що законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного або місцевого бюджетів, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Натомість у клопотанні від 23.03.18р. просить розглядати справу за відсутності представника.

Матеріалами справи встановлено.

ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії в період з 01.01.17р. по 31.12.17р. було надано послуги зв'язку на пільгових умовах населенню міста Ізяслав та Ізяславського району Хмельницької області, які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги за ЗУ: „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”, „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, „Про охорону дитинства”.

Позивачем направлялись відповідачу щомісячні звіти для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів поштою, що підтверджується копіями реєстрів поштових відправлень, квитанцій та рекомендованих повідомлень.

Листом від 10.03.17р. відповідач повідомив ПАТ "Укртелеком" в особі Хмельницької філії, що у 2017 році в Державному бюджеті не передбачено видатки на фінансування пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з Державного бюджету всім категоріям громадян і фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету. Поряд із цим зазначено, що договір на відшкодування витрат буде укладено із позивачем після внесення відповідних змін до районного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації” та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України; установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Законами України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, „Про жертви нацистських переслідувань”, „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", „Про охорону дитинства”, "Про прокуратуру" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

З матеріалів справи вбачається, що публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Хмельницької філії протягом січня – грудня 2017 року надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам міста Ізяслава та Ізяславського району Хмельницької області, на яких поширюється дія вищезазначених законів, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за наведений період (форма №2-пільга), з вказаними списками громадян, що мають право на пільги. Вказані розрахунки направлені відповідачу, що підтверджується поштовими відправленнями.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Дана норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1 – 4 ст. 48 БК.

Згідно зі ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Зі змісту ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян (держпрограми соцзахисту), здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання держпрограм соціального захисту населення відносно надання пільг з послуг зв’язку за рахунок субвенцій з держбюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 „Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету”

Відповідно до п. 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, управління соціального захисту населення Ізяславської районної державної адміністрації є розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а тому на підставі вищезазначених норм законодавства відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Отже, заперечення відповідача з цього приводу є необґрунтованими.

Згідно з п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. №117, підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Дане правило позивач виконав, що підтверджується доказами направлення розрахунків.

Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; (п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).

Із матеріалів справи слідує, що позивач надсилав відповідачу розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам, за період січень – грудень 2017 року за формою "2-пільга". Однак відповідачем доказів виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не надано, як і не надано доказів вчинення дій, передбачених п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

При цьому, листом від 21 березня 2017 відповідач відмітив, що у зв’язку з відсутністю коштів на відшкодування пільг (не передбачено в бюджеті на 2017 р) відповідач не може укласти договір з позивачем про відповідне відшкодування. Однак, дане не узгоджується з вище встановленими обставинами (як вище визначено судом відповідач є розпорядником даних грошей, а держава гарантує такі відшкодування).

З цього приводу суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Зі змісту частини 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України вбачається, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

У листі від 30.06.2011р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що “... деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Тобто, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов’язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. вказано, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446 та від 22.03.2017р. у справі №905/2358/16, постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 року у справі №927/1039/16.

Таким чином, відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв’язку не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільняють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Також суд звертає увагу, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону зобов’язаний відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів ці витрати.

З огляду на зазначене відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Тому посилання відповідача на відсутність укладеного між сторонами договору на фінансування пільг населенню у 2017 р. є безпідставним та спростовується нормами ст. 11 ЦК України, якою передбачено, що цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, встановлений судом факт наявності обов’язку відповідача відносно відшкодування наданих позивачем послуг пільговим категоріям осіб (за законом) та підтверджений розмір вказаних відшкодувань свідчать про відсутність підстав до невиконання відповідачем відповідного обов’язку.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтверджені, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, 256, п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" м.Хмельницький до Управління соціального захисту населення Ізяславської районної державної адміністрації, м. Ізяслав Хмельницька область про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів в сумі 195 343,51 грн. задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Ізяславської районної державної адміністрації, м. Ізяслав Хмельницька область вул.Шевченка, 10В (код ЄДРПОУ 03198422) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Хмельницької філії ПАТ "Укртелеком" м.Хмельницький вул.Проскурівська, 13 (код ЄДРПОУ 01182500) - 195 343,51грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч триста сорок три гривні 51коп.) витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів та 2 930,15грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять гривень 15коп..) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 04.04.18р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 3 прим. (надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення): 1 - до справи; 2 - позивачу (31413, Хмельницька область, Старосинявський район, с. Цимбалівка); 3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 4/1).