Рішення № 73160112, 02.04.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/59/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

при секретарі судового засідання Ранецька Л.А.

розглянув справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс", АДРЕСА_1, 04114

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул. Кривоноса, буд. 2-Б, м. Тернопіль, 46027

про стягнення 59 905,11 грн, з яких 42 828,98 грн – сума заборгованості, 5 729,68 грн – пеня, 2 757,19 грн - інфляційні втрати, 8 589,26 грн – 40% річних.

представники сторін не прибули.

Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" про стягнення 59 905,11 грн, з яких: 42 828,98 грн – сума заборгованості, 5 729,68 грн – пеня, 2 757,19 грн - інфляційні втрати, 8 589,26 грн – 40% річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов’язань згідно умов договору поставки № 04/20/02-17 від 20 лютого 2017 року, внаслідок чого відповідач допустив заборгованість в сумі 42 828,98 грн, на яку позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 40% річних.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання на 06 березня 2018 року, яке ухвалою суду від 06 березня 2018 року відкладено на 22 березня 2018 року.

Також, ухвалою суду від 06.03.2018 витребувано у позивача оригінал або належним чином засвідчену копію специфікації №3, а також належним чином засвідчену копію договору №04/20/02-17 від 20.02.2017.

20 березня 2018 року на адресу Господарського суду Тернопільської області від ТОВ "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" надійшло клопотання без номера від 15.03.2018 (вх. № 7732) про долучення, на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2018, документів до справи, а саме: належним чином завірених копій договору № 04/20/02-17 від 20.02.2017 та банківських виписок по рахунку позивача. Крім того, у даному клопотанні, позивач зазначає про те, що копії специфікації № 3 не може надати у зв'язку з її відсутністю, оскільки примірник специфікації №3 передавався на підпис другій стороні та не повернутий відповідачем. Разом з тим, ТОВ "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" звертає увагу суду на те, що спірна сума заборгованості виникла лише по специфікаціях № 1 та № 2, по інших - відповідач розрахувався.

В судовому засіданні 22.03.2018 оголошено перерву до 02 квітня 2018 року.

26 березня 2018 року на адресу Господарського суду Тернопільської області від ТОВ "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" надійшло клопотання без номера від 21.03.2018 (вх. № 8100) про уточнення розрахунку до позовної заяви, згідно якого позивач просить, у зв’язку із допущенням технічної помилки при розрахунку пені, інфляційних нарахувань на суму боргу та 40 % річних за користування коштами, вважати загальну суму заборгованості за специфікаціями №1 та №2 до договору №04/20/02-17 від 20.02.2017 в розмірі 57 363,23 грн.

Розглянувши подане позивачем клопотання про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Господарським процесуальним кодексом, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що клопотання ТОВ "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" без номера від 21.03.2018 (вх. № 8100) про уточнення розрахунку до позовної заяви по своїй суті є клопотанням про зменшення розміру позовних вимог, оскільки у зв'язку із виконанням позивачем оновленого розрахунку пені, інфляційних нарахувань на суму боргу та 40 % річних за користування коштами ціна позову із 59 905,11 грн зменшилась до 57 363,23 грн.

Проте, враховуючи, що відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, суд не приймає до розгляду заяву позивача про уточнення розміру позовних вимог.

В судове засідання 02 квітня 2018 року представник позивача не прибув. Однак, в матеріалах справи міститься заява ТОВ "Торговий Дім "Український Аграрний Ресурс" без номера від 05.03.2018 (вх. № 6956), яка надійшла на електронну адресу Господарського суду Тернопільської області, про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання 02 квітня 2018 року представник відповідача не прибув, відзиву на позов суду не подав, хоча про дату, час і місце проведення судових засідань для розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення із датами вручення 19.02.2018 та 13.03.2018.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст. 42 ГПК України є правом відповідача а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 20 лютого 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український Аграрний Ресурс", як Постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", як Покупцем укладено договір №04/20/02-17, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві добрива комплексні торгівельної марки "Росток" (надалі іменується "Товар"), а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

Згідно п. 1.2. Договору, сторони домовились про те, що кількість, номенклатура, ціна, терміни умови оплати та поставки кожної партії ОСОБА_1, що постачається за даним Договором, визначається у Специфікації до Договору і становить його невід'ємну частину (в подальшому "Специфікація").

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору, Постачальник бере на себе зобов’язання після підписання Договору в строк, не пізніше вказаного в Специфікації, передати покупцю товар, а Покупець бере на себе зобов'язання прийняти ОСОБА_1 від Постачальника і здійснити за нього оплату в строки і порядку, зазначених у Специфікації.

У розділі 4 Договору сторони передбачили, що умови та порядок проведення розрахунків за кожну партію товару визначаються даним Договором та Специфікацією до нього, які є його невід'ємною частиною (п. 4.1.); оплата вартості партії товару проводиться Покупцем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий/поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури та узгодженої Специфікації до цього Договору (п. 4.2). Зобов'язання з оплати вважаються виконаними з моменту надходження коштів в повному обсязі на рахунок Постачальника в строк, визначений Сторонами у Специфікації (п. 4.3.), а відтермінована сума (відповідно Специфікації) оплачується Покупцем з урахуванням індексу інфляції на дату остаточного розрахунку, Постачальник при цьому зобов’язаний надати Покупцю відкориговані документи на товар (акт коригування ціни та розрахунки коригування до податкової накладної).

Згідно п. 6.1. Договору відвантаження ОСОБА_1 за Договором здійснюється на умовах, вказаних у Специфікації до даного Договору (згідно правил Інкотермс у редакції 2010 року).

ОСОБА_1 вважається прийнятим Покупцем по кількості – у відповідності з підписаною покупцем видатковою накладною, а по якості – на основі відповідних сертифікатів (п. 6.2. Договору).

Відповідно до п. 10.1. Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 30 грудня 2016 року, а в частині виконання зобов'язань – до повного їх закінчення.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу – однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Сторони узгодили асортимент, кількість та вартість товару в специфікаціях № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 до договору № 04/20/02-17 від 20.02.2017.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 відповідачу ОСОБА_1 згідно видаткових накладних: №РН-0000092 від 13.04.2017 на суму 39 931,64 грн, №РН-0000212 від 26.06.2017 на суму 21 252,61 грн, №РН-0000232 від 02.06.2017 на суму 27 817,20 грн, №РН-0000285 від 14.06.2017 на суму 7 358,40 грн, №РН-0000299 від 16.06.2017 на суму 3 556,50 грн, №РН-0000329 від 21.06.2017 на суму 610,20 грн, а отже на загальну суму 100 526,55 грн. Копії вищезазначених видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи.

Вказаний товар був отриманий відповідальними особами відповідача в повному обсязі, що підтверджується їх підписами в графі про отримання товару, претензій до кількості та якості не було.

Як вбачається із матеріалів справи товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" частково оплачено вартість отриманого товару, а саме: в сумі 57 697,57 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Так, відповідно до додатку № 1 (специфікація № 1) від 12.04.2017 до договору № 04/20/02-17 від 20.02.2017, вартість даної партії поставленого товару становить 39 931,64 грн. Оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійснена Покупцем наступним чином: 30% від загальної вартості товару, а саме: 11979,49 грн попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку – фактури, решта 70% від загальної вартості, сплачується Покупцем в гривневому еквіваленті, що відповідає вартості товару в доларах США на дату підписання договору, а саме: 1039,50 дол США (офіційний курс долара США Національного банку України на дату підписання Договору становить 26,89 грн) до 12 липня 2017 року (п.2. специфікації).

Відповідно до додатку № 2 (специфікація №2 ) від 24.05.2017 до договору № 04/20/02-17 від 20.02.2017, вартість даної партії поставленого товару становить 21 252,61 грн. Оплата партії товару за цією специфікацією повинна бути здійснена Покупцем наступним чином: 30% від загальної вартості товару, а саме: 6 375,78 грн попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку – фактури, решта 70% від загальної вартості, сплачується Покупцем в гривневому еквіваленті, що відповідає вартості товару в доларах США на дату підписання договору, а саме: 565,44 дол США (офіційний курс долара США Національного банку України на дату підписання Договору становить 26,89 грн) до 20 серпня 2017 року (п.2. специфікації).

Як вбачається із банківської виписки по рахунку ТОВ "Торговий дім "Український Аграрний Ресурс" з 12.04.2017 по 12.04.2017 відповідачем сплачено 11 979,49 грн попередньої оплати за товар згідно додатку № 1 (специфікація № 1) від 12.04.2017 до договору № 04/20/02-17 від 20.02.2017, а також відповідно до банківської виписки з 24.05.2017 по 24.05.2017 - 6 375,78 грн попередньої оплати згідно додатку № 2 (специфікація №2 ) від 24.05.2017.

При цьому, за решту отриманого згідно договору № 04/20/02-17 від 20.02.2017 товару, зокрема по специфікаціям № 1 та № 2, відповідач не розрахувався та на час звернення із даним позовом до суду його заборгованість перед ТОВ "Торговий дім "Український Аграрний Ресурс" становить 42 828,98 грн. Дана сума заборгованості (42 828,98 грн) підтверджується, також і актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний та скріплений печатками обох сторін без зауважень.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату ОСОБА_1 Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення терміну оплати ОСОБА_1, а також інфляційні нарахування на суму боргу та 40% річних за користування коштами.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань та 40% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Згідно представленого позивачем розрахунку за період з 01.07.2017 по 31.12.2017, розмір нарахованої відповідачу пені становить 5 729,68 грн, 40 % річних – 8 589,26 грн, а також інфляційних нарахувань – 2 757,19 грн.

Суд перевіривши з допомогою комп'ютерної програми "Ліга: Підприємство" представлені позивачем розрахунки, враховуючи зазначені в специфікаціях № 1 та № 2 періоди оплати по кожній партії товару, встановив, що згідно специфікації № 1 від 12.04.2018 на суму боргу 27 952,15 грн за період з 13.07.2017 по 31.12.2017 пеня складає 3 420,12 грн, інфляційні нарахування 1 481,33 та 40% річних – 5 268,79 грн; згідно специфікації № 2 від 24.05.2018 на суму боргу 14 876, 83 грн за період з 21.08.2017 по 31.12.2017 пеня складає 1 422,88 грн, інфляційні нарахування 772,78 та 40% річних – 2 168,35 грн, тоді як у задоволенні решти позовних вимог, а саме: про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" 886,68 грн пені, 1 152,12 40% річних та 503,08 інфляційних втрат, слід відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст.73-75, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" (вул. Кривоноса, буд. 2-Б, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37556849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український Аграрний Ресурс" (АДРЕСА_1, 04114, код ЄДРПОУ 39494459) - 42 828 (сорок дві тисячі вісімсот двадцять вісім) грн 98 коп – боргу, 7 437 (сім тисяч чотириста тридцять сім) грн 14 коп. – 40% річних, 2 254 (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн 11 коп. – інфляційних втрат, 4 843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн 00 коп. – пені та 1 687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн 11 коп – судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 04.04.2018.

Суддя Н.В. Охотницька