Рішення № 73159906, 20.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р. Справа № 17/21/10

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1, довіреність № від 20.02.2010 року;

від відповідача 1–не з`явився.;

від відповідача 2 –не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/21/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ОСОБА_2 особі Таврійської філії товариства зобмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ОСОБА_2 України”, (74900, м.Нова Каховка, пл. Ентузіастів, 1, оф. 316),

До відповідач 1: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, (54018, АДРЕСА_1),

відповідача 2: Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, (54003, АДРЕСА_2)

про: стягнення в солідарному порядку коштів у сумі 2770 грн. 01 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ОСОБА_2 особі Таврійської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ОСОБА_2 України” (надалі-позивач), звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (надалі- відповідач 1) фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 (надалі –відповідач 2), про стягнення заборгованості за кредитним договором № 73-2007 від 18.12.2007 року у 2770 грн. 01 коп.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

13.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОСОБА_2 України»та приватним підприємцем Чекулаєвою.Наталією Іванівною (далі - Підприємець) був укладений договір кредиту № ДК 54-26 (далі - Договір ) на підставі якого Фінансова компанія надала Підприємцю кредит у сумі 12000 грн.

Факт одержання кредиту підтверджується видатковим касовим ордером № 59 від 13.03.2008 року на суму 12000 грн.

Підприємець зобов'язалася повернути вказану суму та проценти у строк до 16.00 години 15.12.2008 р. (пункти 2.1, 3.2. Договору) згідно до графіку (Додаток № 1 до Договору), але до теперішнього часу свої зобов'язання не виконала.

Відповідач 1 здійснила повну виплату процентів та часткову виплату основного боргу (тіло кредиту) в сумі 9819 грн. 95 коп.

Заборгованість відповідача 1 на 15 лютого 2010 р. складає: по тілу кредита 2180 грн. 05 коп., пеня 590 грн. 66 коп. Всього -2 770 грн. 71 коп.

Відповідно до п. 7.1. Договору кредиту, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0,5 % від суми непогашеного в строк платежу за кожний робочий день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

На забезпечення виконання зобов'язань Підприємця перед Фінансовою компанією між приватним підприємцем ОСОБА_4 (далі - Поручитель) і Фінансовою компанією був укладений договір поруки № 43 від 13.03.2008 р.

Умовами договору поруки передбачено, що Поручитель зобов'язується відповідати перед Фінансовою компанією за виконання Підприємцем зобов'язань у повному обсязі за Договором кредиту (пункт 1.1 договору поруки).

Згідно з пунктом 2.3 Договору поруки, у разі порушення Підприємцем зобов'язань за Договором кредиту, кредитор має право надіслати поручителям вимогу щодо виконання зобов'язань боржника за вказаним договором.

Відповідно до пункту 2.3. Договору поруки, поручитель прийняв на себе зобов'язання, у випадку невиконання Підприємцем зобов'язань за Договором кредиту, здійснити виконання його зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором в письмовій вимозі, протягом трьох робочих днів з дати отримання такої вимоги. Поручитель не виконав свої зобов'язання і не сплатив борг Підприємця.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зиконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статі 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

До теперішнього часу, не приймаючи до уваги неодноразові нагадування кредитора про необхідність повернення всієї суми боргу Підприємець і Поручителі не прийняли жодних дій по поверненню залишеної суми кредиту, добровільно повернути гроші відмовилися.

Згідно з частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Пунктом 3.1 Договору поруки передбачена солідарна відповідальність Позичальника і Поручителів перед кредитором.

У частині 2 статті 196 Господарського кодексу України передбачено: «У разі, якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачене законом».

Відповідно до вимог ст. 230 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні, санкції (пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалу суду від 23.03.2009р., про дату, час і місце розгляду спору, яка направлялась відповідачу 1 за адресою зазначеною в позовній заяві: 54018, АДРЕСА_1, повернуто поштою до суду з посиланням на сплив терміну зберігання.

Ухвалу суду від 23.03.2009р., про дату, час і місце розгляду спору, яка направлялась відповідачу 2 за адресою зазначеною в позовній заяві: 54003, АДРЕСА_2, повернуто поштою до суду з посиланням на сплив терміну зберігання.

Отже, суд вважає, що відповідачі належним чином повідомлялись про час і місце судового засідання з розгляду спору, проте правом участі у судовому засіданні не скористлися, позов не заперечили і не спростували. За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконува тися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України приписано, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення за гальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 ГПК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 7.1. Договору кредиту, сторони передбачили, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом, кредитор, починаючи з третього робочого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню (включаючи перші два дні прострочення платежу) у розмірі 0,5 % від суми непогашеного в строк платежу за кожний робочий день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості. За розрахунком позивача розмір пені складає 590 грн. 66 коп.

Суд за власною ініціативою у відповідності до вимоги ст. 232 ГПК України перерахував розмір пені за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.6., сума якої становить 247 грн. 75 коп., яка підлягає задоволенню за рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 629 Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ч. 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальнстю “Фінансова відповідальність “ОСОБА_2 України” в особі Таврійської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ОСОБА_2 України” задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, (54018, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) та фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, (54003, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2) солідарно заборгованість у розмірі 2180 грн. 05 коп., пеня за несвоечасне повернення боргу у розмірі 247 грн. 75 коп., державне мито у розмірі 89 грн. 37 коп. та 206 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальнстю “Фінансова відповідальність “ОСОБА_2 України” в особі Таврійської філії товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ОСОБА_2 України”, (74900, м.Нова Каховка, пл. Ентузіастів, 1, оф. 316; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34067398).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М.Коваль